Елегантні Харлеї і яскраві Тріумфи: як у Луцьку з’явились перші мотоцикли

Після Першої світової війни світ охопив справжній технічний прорив — автомотоіндустрія стрімко розвивалася, відкриваючи нову епоху швидкості та мобільності. Ці зміни не оминули й Луцьк, де поступово зароджувався власний мотоциклетний рух.

Відомі бренди, засновані на початку ХХ століття — Harley-Davidson, Indian, Triumph, Husqvarna та інші — отримали новий імпульс розвитку після війни. Це стало можливим завдяки тому, що значна частина промисловості різних країн припинила працювати на військові потреби й перейшла на цивільне виробництво. Лідерство в цьому процесі належало передусім Англії та США.

Точно встановити, коли саме в Луцьку з’явився перший мотоцикл, складно. Принаймні, це зробити важче, ніж у випадку з автомобілями та автобусами, які місто побачило ще у 1910-х роках до війни. Перші згадки в луцькій пресі про продаж приватних мотоциклів датуються серединою 1920-х років. Водночас достеменно відомо, що станом на 1927 рік на всю Волинь, яка тоді охоплювала Волинську, Рівненську області та північ Тернопільщини, було зареєстровано 37 мотоциклів. У той час мотоцикл сприймали радше як спортивну чи розважальну річ, хобі, а не як звичайний транспорт.

Попри те, що сьогодні історія мотоциклів може здаватися тісно пов’язаною з історією автомобілів (адже і там, і там використовуються двигуни), сто років тому розвиток відбувався інакше. Мотоциклетний рух формувався паралельно з велосипедним. У 1928 році, після кількох років спроб організувати змагання та популяризувати велорух, у Луцьку створили товариство велосипедистів. Уже на початку 1929 року при ньому відкрили мотоциклетний відділ. Відтоді організацію перейменували на Волинське товариство велосипедистів і мотористів у Луцьку, а її діяльність поширилася на все Волинське воєводство.

Найпоширенішою формою організації мотоциклетного руху в ті роки були заїзди — спортивні, туристичні або приурочені до свят. Хоч міжміські перегони на сотні й навіть тисячі кілометрів почали проводити ще у 1920-х, відомо, коли відбувся перший міський мотозаїзд у самому Луцьку. Це сталося 22 травня 1932 року. Старт і фініш розмістили біля гімназії імені Костюшка (нині — вулиця Винниченка).

Було прокладено три маршрути протяжністю 14, 18 і 22 кілометри сучасними вулицями Винниченка, Волі та Шопена. На найкоротшій дистанції переміг інженер Бажук із Луцька. Інші призові місця посіли учасники зі Львова, тоді як представники Ковеля зійшли з дистанції. Загалом у перших мотоциклетних змаганнях у Луцьку взяли участь сім осіб.

Цими перегонами справа не обмежилася — вже невдовзі відбулися наступні змагання на маршруті Луцьк–Дубно. Завдяки цим подіям відомі й марки мотоциклів, на яких виступали учасники: Ariel, BSA, Norton, Royal Enfield та Harley-Davidson. Усі вони, окрім останнього, представляли Англію.

Уже наступного року мотоциклетний відділ Волинського товариства велосипедистів і мотористів вирішив відкрити сезон заїздом із Луцька до Кременця. Стартували 23 квітня, однак напередодні між містами випало багато снігу, дороги розмокли й були вкриті калюжами. Із дев’яти мотоциклів до фінішу дісталися лише чотири, та й ті — пошкоджені. На горі Боні за участі інших спортивних організацій сезон урочисто відкрили, після чого учасники вирушили на екскурсію до Почаєва.

Значною спортивною подією став так званий мотоциклетний «зоряний з’їзд» — усталена на той час назва для змагань і зібрань, коли учасники з різних регіонів з’їжджалися в одне місце. Його організувала мотоциклетна секція Волинського товариства велосипедистів і мотористів у травні 1934 року, і участь у ньому взяв 21 мотоцикліст.

Головною частиною програми була видовищна джимхана на стадіоні — змагання на майданчику з перешкодами. Перемогу здобув учасник із Луцька, а в круговому заїзді першим став мотоцикліст із Варшави. Подивитися на цю незвичну для міста подію прийшли кілька тисяч лучан. Окрім цього, програма включала інші заїзди на кубок редакції газети «Волинь» із нагородами від волинського воєводи та інших посадовців. Фактично саме ці змагання започаткували щорічні турніри на кубок Волині, в яких брали участь від кільканадцяти до кількох десятків людей.

Того ж року варшавський клуб Škoda провів ралі за маршрутом Варшава – Луцьк – Варшава. У змаганні взяли участь близько сотні мотоциклів, і це також стало помітною спортивною подією.

Подібно до велосипедної секції, окрім спортивних стартів і далеких ралі на сотні чи навіть тисячі кілометрів, луцький мотоклуб організовував і туристичні поїздки — зокрема до Олики, Кременця та інших містечок і сіл, відомих історичними пам’ятками та мальовничими волинськими краєвидами.

Варто зазначити, що такі спортивні клуби й події в Луцьку були відкритими для представників різних національних громад. Саме вони досягали найбільшого розмаху, адже мали численне членство, входили до загальнодержавних спортивних об’єднань і користувалися підтримкою влади. Водночас, відповідно до духу того часу, існували й окремі клуби в межах громад. Наприклад, єврейський спортивний клуб «Гасмонея» та український клуб «Стир», який очолював Сергій Тимошенко. Кожен із них мав власні секції — веслувальні, футбольні, велосипедні та інші. Загалом ці організації прагнули популяризувати спорт, тому до змагань зазвичай допускали і не членів клубів, а також учасників з інших міст і об’єднань — аби забезпечити якомога ширшу участь.

Окрім місцевих заїздів, перегонів і ралі вулицями міста, Луцьк регулярно ставав частиною масштабних маршрутів, що простягалися на тисячі кілометрів і обов’язково проходили через місто. Такі змагання відбувалися майже щороку.

Однією з найпомітніших постатей в автомото- та велорусі Луцька був Микола Григор’єв. За фахом інженер, він працював референтом в адміністрації Волинського воєводства і був відданим прихильником колісного спорту. Брав участь у велозмаганнях як спортсмен, викладав і був інструктором на автокурсах. Входив до складу Волинського автомобільного клубу та Волинського клубу велосипедистів і мотористів, активно долучався до організації змагань і заїздів, а під час великих ралі керував контрольними пунктами.

Варто також відзначити, що в складі Волинського товариства велосипедистів і мотористів було чимало жінок, які активно долучалися до розвитку двоколісного спорту в Луцьку та на всій Волині. Змагання проводилися як окремо для жінок, так і в змішаному форматі. Зокрема, під час третього загальнодержавного ралі до Луцька, в якому брали участь представники з Луцька, Рівного, Вільна та Варшави, у категорії двигунів об’ємом 350 см³ перемогла Броніслава Міхаель, яка виступала на англійському мотоциклі Ariel.

У другій половині 1930-х років мотоциклетний рух у Луцьку та на Волині досяг доволі високого рівня розвитку. Якщо раніше для здобуття навичок і отримання водійських прав доводилося виїжджати за межі регіону, то згодом відповідні курси почали діяти вже в самому Луцьку. Важливу роль у цьому відіграв Волинський автомобільний клуб, який працював у місті ще з 1929 року, організовуючи автомобільні змагання та заїзди.

Хоча загалом стан доріг і рівень моторизації на Волині залишалися далекими від ідеалу, наприкінці 1930-х ситуація помітно покращилася. За відгуками учасників всеукраїнських заїздів, маршрути яких частково пролягали через Волинь, саме тут були одні з найкращих відтинків доріг — із відносно якісним покриттям і належним позначенням. Відзначали також добре налагоджену роботу контрольних пунктів, у чому, без сумніву, була заслуга Микола Григор’єв.

Останні передвоєнні відкриття автосезонів проходили вже з особливим розмахом — із освяченням транспорту, прикрашанням його стрічками та квітами, а також урочистими парадами автомобілів, мотоциклів і навіть автобусів біля замку.

Початки мотоциклетного руху в Луцьку були справді насиченими й захопливими. Після війни цей розвиток продовжився, але вже за зовсім інших умов.

Інформацію підготовано на основі матеріалів сайту Хроніки Любарта.