Лукашенко заявив, що російський «Орєшнік» уже заступив на бойове чергування в Білорусі: чи так це і чому не варто панікувати

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко заявив, що на бойове чергування заступив комплекс “Орєшнік” – і одразу інформаційним простором пронеслася нова хвиля паніки. Що ж, давайте розберемося, чи дійсно можливе його розміщення в РБ і які загрози він несе.

Для початку хочу нагадати, що Лукашенко завжди мріяв мати ракетне озброєння, здатне забезпечити уявну безпеку його режиму. Заповітною мрією будь-якого тирана є наявність ядерної зброї, і, здавалося б, віднедавна, з подачі Росії Білорусь нею обзавелася. Але от у тому-то й річ, що на території республіки розміщення такого типу зброї так досі і не зафіксовано, пише OBOZ.UA.

На території Білорусі немає об’єктів, які б могли зберігати, обслуговувати і забезпечувати збереження ядерних бойових частин – навіть тактичного значення.

По суті, всі розмови про те, що РБ стала ядерною державою, – не більше ніж блеф та імітація, покликані створити страхітливий міф з метою захисту автократії від зазіхань з боку Заходу.

Але якщо ядерну зброю не так просто розмістити й утримувати, адже для цього потрібні унікальні технічні й технологічні можливості та спеціалізовані об’єкти, яких немає в сучасній Білорусі, то, можливо, з “Орєшніком” все навпаки?

Усе, що потрібно знати про “Орєшнік”

Передусім ракета “Орєшнік” – це міжконтинентальна балістична ракета середньої дальності РС-26 “Рубеж”. Ця ракета існувала у вигляді єдиного льотного екземпляра і одного прототипу. Після скасування у 2019 році проєкту ракети були законсервовані до 2024 року, коли Путін вирішив здивувати весь світ новою надзброєю для підняття свого здутого рейтингу.

21 листопада 2024 року російські окупаційні війська запустили “Орєшнік” по Дніпру, по підприємству “Південмаш”.

Після цього пуску більше ракета по Україні не застосовувалася, хоча загроз були не просто десятки, а сотні, так само як і приводів – з урахуванням системних ударів українськими засобами ураження по тиловій Росії.

Навіть 1 червня 2025 року, коли завдяки операції “Павутина” було знищено переважну частину боєздатної стратегічної авіації РФ і лунали погрози “невідворотного удару у відповідь”, “Орєшнік” так і не було запущено.

Тобто “Орєшнік” – це далеко не масовий, серійний продукт і, зважаючи на все, станом на 1 червня у Росії не було навіть одного бойового екземпляра, щоб влаштувати грізну відповідь на знищення десятків стратегічних літаків. І тут, у грудні, у Росії виявляється зайвий комплекс, який вона може передати Білорусі? Здоровий глузд із таким перебігом подій не дуже дружить.

Але що ж до реальної загрози від цієї ракети, наскільки вона небезпечна і руйнівна?

Ракета РС-26 “Рубеж”/”Орєшнік” може застосовуватися як у конвенційному вигляді, так і з ядерною бойовою частиною.

Зрозуміло, якщо Білорусі і було передано “Орєшнік”, то тільки з конвенційною БЧ, яка являє собою носій 36 болванок, кожна з яких під час падіння виділяє енергію питомою потужністю, еквівалентною 20-25 кг тротилу.

Якщо підсумувати енергію, що виділяється, з кількістю болванок, то ми отримуємо потужність, яку можна порівняти з ударом 700-750 кг тротилу або півтори балістичні ракети 9М723 ОТРК “Іскандер”, або 7 авіаційних бомб ФАБ-250.

Для порівняння: фронтовий бомбардувальник Су-34 може розмістити 22 авіабомби ФАБ-250, сумарною потужністю еквівалентною більш ніж 2 тоннам тротилу. Тобто килимове бомбардування Су-34 у два з половиною рази небезпечніше за удар “Орєшніка”? Так.

Ракета вартістю в 100 мільйонів доларів несе в два з половиною рази менший руйнівний ефект, ніж виліт Су-34 з повним навантаженням ФАБ-250!

Висновки

“Орєшнік” згадувалася за минулий рік стільки разів, скільки жодна інша російська зброя, яка вбила набагато більше українців і зруйнувала набагато більше будівель і об’єктів. Зі свого боку ця ракета являє собою більше піар, ніж реальний, руйнівний засіб невідворотного удару.

Зі свого боку Олександр Лукашенко має розуміти, що наявність цієї “чудо-зброї” і застосування її на території України за нинішніх умов роблять Білорусь неминучою ціллю для удару у відповідь. І на відміну від “Орєшніка Шредінгера” в України є досить об’ємні засоби, щоб, наприклад, Мозирський НПЗ зупинився раз і назавжди.

Важливим аспектом є і те, що в України немає засобів, здатних перехопити ракету такого типу, як “Орєшнік”, а тому цілком імовірно, що за реальної наявності цього комплексу в Білорусі він автоматично може стати ціллю, скажімо так, випереджувальних операцій.

Тому “Орєшнік” – це більше плацебо диктаторів, ніж реальний засіб невідворотного, руйнівного удару. І причин для паніки в країні, де щодня на її мешканців надсилається агресором у рази, в десятки разів більше вибухової речовини, ніж міститься в путінській недоракеті, думаю, має бути не так багато.