Поховали у Локачах: спогади про Героя, якого вбив росіянин у Німеччині

Про Волинь уродженець херсонської Каховки Володимир Козін чув тільки з розповідей свого покійного тата. Батько народився і виріс у мальовничому селі Обенижі, що у Турійській громаді Ковельського району. Син весь час мріяв тут побувати. Та невблаганна доля вирішила по-своєму: приїхав на волинську землю у труні, щоб знайти тут вічний спочинок.

Володимира Козіна похоронили як Героя у Локачах. За труною воїна йшло багато людей. І тільки двоє із них знали його за життя – мама і сестра, пише Вісник. 

Спочатку волонтерив, потім записався у ЗСУ

У Локачі сестру Володимира Козіна Ганну Даниленко привела війна. Вони з чоловіком заледве втекли від пекла окупації з рідної Каховки у травні 2022 року. Їх, розгублених, без речей, зустрів пресвітер із Локачів Валерій Петренко і привіз на Волинь. Тут херсонців обігріли, дали дах над головою. В Ганни ж боліла душа за рідних: в окупації залишалися мама Тетяна, дві сестри з сім’ями та брат Володя. Маму з сестрою, чоловіком та п’ятьма дітьми вмовили втікати на Волинь.

Тетяна Володимирівна чесно зізналася, що зважилися на шалено важку і небезпечну подорож заради дітей, їхнього майбутнього. Зараз вони живуть в Іваничах. У Каховці залишилася ще одна сестра Козіних.

Володимир був єдиним сином і братом. Мама і сестри у ньому душі не чули. Хлопець відповідав взаємністю, намагався бути опорою і підтримкою.

“Він ніколи не сидів без діла, весь час працював. На «Чумаку», кондитерській фабриці, – розповіла про брата Ганна. – А ще був дуже гарним і веселим. Завжди старався робити правильні вчинки.”

Тож коли влітку 2022 року Володя вибрався з окупації, нікого з рідних не здивувало, що він став у Запоріжжі волонтерити. Там допомагав іншим біженцям з тимчасово окупованих територій влаштуватися у більш безпечних регіонах.

“Він обіцяв, що приїде до нас, але все відкладав, – згадує Ганна. – А потім Володя всіх ошелешив – пішов добровольцем у ЗСУ”.

Поранений, виніс тіло вбитого побратима

Два місяці чоловік проходив підготовку у Великій Британії. Потім у складі 81-ї десантно-штурмової бригади Володимир Козін захищав Бахмут. Тоді за це місто розгорілися страшні бої. У мами і сестер на Волині серце мліло від фронтових зведень. У січні 2023 року дізналися, що Володя поранений. Та воїн довго у лікарні не затримався – підлікувався і знов у стрій. В одному з боїв отримав друге поранення. Перемагаючи біль та втрачаючи свідомість, виніс загиблого побратима, якого до кінця своїх днів згадував як «мій Циган».

“Вдруге Володя був поранений у руку і ногу. Тіло посікло осколками. Його направили на лікування у Німеччину, там зробили операцію. Він хотів ще місяць підлікуватися і готувався далі йти відвойовувати у ворога нашу землю. Останній раз, коли спілкувалися, я його просила: «Приїжджай до мене». А він так весело: «Я у вас жити не буду. Мені ж треба знайти жінку, щоб ти мала племінників», – згадує про останню розмову зі сльозами на очах сестра Ганна. – У нього було так багато планів!”

Хочуть знайти родину батька

Коли подзвонили з Німеччини і сказали, що Володю вбили, рідні на Волині не могли у це повірити. Адже їх Володька вирвався і вижив у самісінькому пеклі! А то ж був у спокійній і мирній Європі. На жаль, і там знайшовся кацап, який понад усе любить путіна і ненавидить українців. 

Інформація про вбивство у Німеччині двох наших військових, 23 і 36 років, які лікувалися від поранень, 27-го квітня шокувала всіх українців. Але тоді і не здогадувалися, що 36-річного Володимира Козіна привезуть на Волинь.

“Ми дізналися, що на території громади живе сестра одного із вбитих у Німеччині хлопців. Ганна звернулася по довідку, що у Локачах є місце на місцевому кладовищі для поховання. Німці таку вимагали, – зазначив голова Локачинської селищної територіальної громади Богдан Іус. – Після цього допомогли всім, чим змогли.”

У Локачах достойно зустріли і похоронили Володимира Козіна. Як Героя, який загинув, захищаючи свою землю та українців.

“Ми тут, на Волині, схоже, залишимося надовго. Адже у Каховці вже немає куди вертатися – у нашому будинку велика дірка. Він стоїть і руйнується, – сказала Ганна. – Дуже хотілося б знайти родину тата. У нього були сестра і два брати.”

Ні мама, ні сестра поки не знають, як триває розслідування вбивства брата у Німеччині. Сподіваються, що вбивцю буде покарано.

Автор Наталка Слюсар