«Коли працюють руки, перемикається мозок»: як вишивання стало терапією в час війни для мисткині з Волині

Рукоділля стало терапією для мешканки Світязя на Волині Катерини Бойко. Її чоловік Мирослав, майстер з обробки дерева, нині служить у лавах Збройних Сил.

Як розповіла Суспільному волинянка, саме вишивання допомагає їй заспокоїтися. З її слів, коли працюють руки, перемикається мозок. Водночас рукоділля дозволяє зберігати українські традиції.

Мисткиня каже: вишивати її навчили мама та бабуся, а згодом вона вирішила здобути фахову освіту.

Освіта і шлях у ремеслі

У своїх роботах вона поєднує різні техніки, створює вишиті сорочки та сукні. Жінка навчалася на художника, спеціальність — “декоративно-прикладне мистецтво, художня вишивка” у Вижницькому коледжі, а потім Чернівецькому університеті.

Вважає, що автентичність — у ручному шитті, правильному підборі ниток та розумінні історії орнаменту.

Про власний стиль та філософію

Майстриня каже: не вишиває рушників, однак може консультувати тих, хто хоче це робити.

“Я не вишиваю рушники, але можу давати поради, як вишивати рушники, техніки різні. Але я не вишиваю, бо для мене має бути річ, яку ти вишиваєш, вкладаєш дуже багато часу і праці — ти маєш її одягати, показувати людям”, — каже жінка.

Любов до вишитого одягу вона передає своїм донькам: у їхньому гардеробі багато речей, які Катерина створила власноруч.

Також мисткиня плете прикраси з бісеру — силянки, для яких розробляє авторські схеми.

“Це такий мінімалістичний спосіб додати акценту українського в свій образ. Це моя авторська схема, зробила собі, ходжу, вона така кольорова до всього пасує: до білого, до чорного, до кольорового”, — ділиться Катерина.

Навчання онлайн і популяризація культури

Своє вміння Катерина передає онлайн усім охочим, популяризуючи декоративно-прикладне мистецтво. У соцмережах вона викладає відеоуроки для новачків: пояснює, як обрати тканину, підібрати орнамент, які техніки використовувати. Каже: багато людей хочуть навчитися, але не знають, з чого почати.

“Навчати людей української культури, що це модно, що це круто, що це не просто. Багато протестують, що вишивка набридла, вже там не модно, скільки можна. Але насправді не вишивкою єдиною, українська культура багата різними орнаментами, техніками, складовими, ткацтво”, — розповідає майстриня.

Рукоділля як спосіб відновлення

Окрім рукоділля, Катерина також загартовується — купається в озері Світязь. Це, за її словами, теж допомагає впоратися зі стресом.

“Почала купатися в січні, купалася поступово. Я собі зразу пішла в ополонку окунатися, бо мені було так комфортно. Я відчувала, що мені так добре”, — каже Катерина.
Жінка мріє створити у Світязі гурток декоративно-прикладного мистецтва, де могла б навчати дітей і дорослих.