Жительки Іванич подарували місцевому музею старовинні родинні реліквії
Мешканки Іванич Людмила Стуга та Лідія Ярощуки передали місцевому історичному музею цінні старовинні речі, які належали їхнім предкам. Відтак експозиція виставкового залу відтепер поповнилася вишитими рушниками, скатертинами, домотканими ряднами, предметами одягу, побуту та домашнього вжитку.
Серед іншого, повнилася, зокрема, колекція головних уборів Історичного музею Іванич. Адже жителька Іванич Людмила Стуга передала сімейну реліквію її мами Валентини Марцинюк 1933 року народження. Це квітчаста, святкова, шерстяна хустка «салісівка» молочного кольору з френзлями, розміром 150х150 см. Святковості їй надає яскрава кольорова гама та квітковий принт. Про це повідомила директорка музею Лариса Куль.
“Хустка – один із елементів традиційного жіночого одягу. Протягом століть вона вважалася дорогим та бажаним подарунком. Це і прикраса, і оберіг, і частина української культури. Хустка життя, так її називають у народі, бо є нетлінною пам’яттю про наших мам, бабусь, прабабусь – берегинь українського роду”, – наголосила вона.
За словами очільниці музею, хустка — не єдиний дарунок Людмили Стуги. Серед домашніх речей, які передала ця родина музею – мисник (настінна полиця) для зберігання посуду поч. ХХ ст., занавіска для вікна ручної роботи, в’язана гачком (майстриня – Валентина Марцинюк) та колекція старовинних новорічних ялинкових іграшок.
Вирішила передати музею Іванич свої родинні реліквії й уродженка Іванич, яка нині проживає у місті Вараш, Лідія Ярощук. Вона передала вишиті рушники, скатертина, домоткані рядна, фотографії, предмети одягу, побуту та домашнього вжитку.
“Одне з головних завдань музею — це поповнення його фондів. І в цьому нам допомагають друзі музею, наші відвідувачі. Ці оригінальні експонати отримали друге життя і прикрашають нашу музейну світлицю та виставки”, – зазначила Лариса Куль.
Вона закликала жителів громади дарувати музею різні старовинні речі з минулих століть. Директорка запевнила, що вони займуть гідне місце в експозиції виставкового залу і матимуть свою історичну цінність не тільки сьогодні, а й для майбутніх поколінь.
