Термінової допомоги так і не дочекався: військовий 14 бригади вважає, що владі Іваничівської громади байдуже на потреби ЗСУ

Керівництво Іваничівської громади продовжує ігнорувати потреби військових на передовій. І бійці вже настільки розчарувались, що навіть перестали сподіватись і просити щось.

У цьому переконаний воїн 14-ої бригади, колишній очільник Іваничівської райради, а нині депутат Володимирської райради Віктор Вілентко. Він запевнив, що Іваничівській владі марно писати звернення по допомогу ЗСУ, бо буде довго «водити за ніс», а результату – «0». Про це він написав на своїй сторінці у фейсбуці.

Вілентко розповів, що його підрозділу необхідне спецобладнання. Адже постійні бойові дії виснажують не тільки морально, а в першу чергу, завдають технічних збитків.

За словами військового, впродовж багатьох місяців війни їм допомагали лише волонтери. Проте вони, мовляв, не можуть закрити усі потреби не бійців. Адже деяке військове обладнання занадто дороговартісне. Тому були сподівання на допомогу ОТГ. Він навіть написав відповідне звернення на ім’я голови Іваничівської громади Лідії Томашевської. Проте дізнався, що наразі вона – на лікарняному. А без неї ніхто не може, чи не хоче, нічого робити. Відтак почалася документальна тяганина, яка ні до чого не привела. В селищній раді лише тягнули час. А він на передовій – не просто “на вагу золота”, але й вартує життя багатьом військовим.

“Хочу висловити власну думку, що до крайнього мого, проте першого, звернення до нашої не шанованої влади, стосовно придбання спецобладнання для нашого підрозділу. Прикро та принизливо звертатись про такі речі. До того ж допомоги, яка вкрай необхідна, так і не отримали.

Все це написав тому, що дуже болить та гнітить особисто. Влада, я так розумію, зараз існує для себе любимих. Ну, Ну. Можливо потім скажуть, що не знали, а чи не звертались. Повірте знають. Просто не підберу слів. Ми не скиглимо, ми накопичуємо злість та ненависть”, – зазначив Вілентко.

У коментарі журналістам БУГу ексголова Іваничівської райради повідомив, що звернувся за допомогою в селищну раду вперше за 9 років свого перебування на передовій. Адже потреба була нагальною. Підрозділу вкрай необхідним був підсилювач зв’язку, оскільки усі такі пристрої знищили окупанти. Від цього обладнання залежить життя не одного військового. Тому знайти кошти та придбати його потрібно було терміново.

Відтак Віктор Вілентко вирішив звернутися за допомогою в селищну раду. Однак там замість того, щоб допомогти, почали шукати будь-які, навіть дріб’язкові причини для відмови й тягнути час, який і так був “на вагу золота”. А Лідія Томашевська взагалі, на думку військового, спеціально взяла лікарняний.

“Мені повідомили, що голова – на лікарняному. А її заступник Віктор Березюк, з яким я разом працював і якого добре знаю, стверджував, що без Томашевської нічого вирішити не можуть. Що мусово дочекатися її повернення на роботу. А потім ще треба скликати сесію, а перед цим мають відбутися засідання комісій. І навіть, якщо депутати виділять необхідну суму коштів, то пристрій потрібно купувати через аукціон. А для цього треба проводити усю тендерну процедуру. Це ж може затягнутися на місяць-два.

До того ж Березюк почав казати, що звернення не таке, реквізити спеціальні треба, печатку командира треба, то ще якісь документи треба. Тут бої йдуть, військові гинуть, а вони кажуть переробіть те, надішліть те. Хіба це нормально? Від цього пристрою залежить життя наших бійців, а селищній раді байдуже”, – наголосив Вілентко.

Зрозумівши, що вкрай необхідної допомоги від селищної ради так і дочекається, військовий звернувся до фонду Притули. І там погодилися дати потрібний пристрій. Як бачимо, світ – не без добрих людей.

Також Віктор Вілентко подякував за допомогу волонтеру з Іванич Ігорю Маковському, який, дізнавшись про потреби підрозділу, зателефонував і запитав чим може допомогти.

“Окремо хочу згадати Ігоря Маковського. До болю приємно було чути, коли він зателефонував і, їхавши зі Сходу, сам ініціював питання до вирішення”, – зауважив депутат.

Нагадаємо, за півтора року повномасштабної війни з росією влада Іваничівської громади не передала на передову бойових дій жодного автомобіля, дрона, тепловізора, каски чи бронежилета. Мовляв, для цього не має законної можливості. Однак, керівництво сусідніх громад знаходить шляхи і регулярно допомагає військовим.