Грибовиця: релігійна громада ще три роки тому вийшла з Московського патріархату

Інцидент 3-річної давнини, коли мешканці села Грибовиця Іваничівського району вирішили перейти з УПЦ (МП) до УПЦ КП, можуть пригадати не тільки місцеві жителі. Тоді про село говорили в усій країні.

Сьогодні у Грибовиці все тихо. Конфлікт давно вщух, але на тлі подій, коли релігійні громади переходять з московських парафій до українських, про нього багато хто згадує.

Люди захотіли перейти до Київського патріархату, а настоятель єдиного храму в селі їх не підтримав.

“Беріть собі земельну ділянку, будуйте і там служіть. Я вас не виганяю звідси. Приходьте і моліться. Якщо вам не подобається, то у нас є свобода. Будь ласка, будь який храм, можете іти. Або собі побудувати храм, там служити. Що хочете, те робіть. ” – говорив священик Ігор Маргіта.

Прихожанам така позиція і слова не подобалися, вони вимагали в священика перейти з ними.

” В нас одна країна, одна мова, один Бог і одна церква”, – говорили прихожани.

Конфлікт тривав довго. Не обійшлося без поліції та судів.

Згідно з результатами сільських зборів 29 листопада 2015 року вирішили передати релігійну споруду Київському патріархату. Священика, який не хотів переходити – люди вигнали з храму. А вже у грудні 2015 року року в сільському храмі вперше відправили службу священики Київського патріархату.

Ігор Маргіта  вирішив спробувати повернути все назад. Отож, правоохоронці відкрили кримінальну справу щодо незаконного захоплення церковної споруди громадою. УПЦ. Таким чином, панотець виступив позивачем проти його ж колишніх прихожан. 21 січня 2016 року Апеляційний суд Волинської області задовольнив скаргу парафіян Свято-Покровського храму села Грибовиця Володимир-Волинської єпархії на постанову Іваничівського районного суду, згідно з якою, кримінальна справа мала бути закрита.

Після того інциденту у Ігоря Маргіти в селі лишилося 5 прихожан.

Влітку 2017-го року він звів у селі новий храм. Практично, це переобладнана літня кухня: металева конструкція, яка зі сторони мало нагадує церкву. Про це нагадує тільки купол з хрестом.

Запитуємо у перехожих де священик і чи проходять у храмі служби. Відповідають: «Давно його немає. Кудись поїхав. Все зачинене».

На дошці оголошень в центрі села висить розклад богослужінь ось
уже 3 роки як храму Київського патріархату.