Чи допоможе створення вугільного холдингу реформувати галузь

Є шахти, які видобувають вугільної продукції на 4 млн, а їхній зарплатний фонд становить 35 млн. Тому шахти, котрі збалансовані, самі реалізовують свою продукцію і спрямовують кошти на власну модернізацію – можуть розвиватися. Мова йде про 10-12 шахт, які мають перспективу на розвиток. Деякі треба закрити, оскільки себе вичерпали. Частина шахт потребує значних інвестицій на розвідку покладів вугілля та модернізацію.

Тому не dсі державні шахти, які належать до сфери управління Міненерговугілля є перспективними, але й не усі – збитковими. За результатами роботи державних вугледобувних підприємств за 10 місяців 2017 року середня собівартість 1 тонни товарної вугільної продукції склала 2 тис. 733,65 грн. Проте діапазон коливання вартості вугілля складає від 1 тис. 254,33 грн до 15 тис. грн.

“Для того, щоб шахта працювала і мала успіх потрібно три складові:

• ФРОНТ – підготовка запасів вугілля до видобутку, забезпечення технікою під землею. У нас фронт не розвивається. Потрібно проводити підготовчі роботи до видобутку.
• ТЕХНІКА – потрібна сучасна та передова, адже це дозволяє значно збільшувати видобуток. Люди працюють на старій техніці.
• ЛЮДИ – раніше у вугільній галузі було задіяно 1 млн 200 млн осіб, зараз – 45-47 тис. фахівців. Наша товарна вугільна продукція не покриває навіть фонд заробітної плати. Але, незважаючи, що на 4 млн грн видобутку вугілля зарплату нараховують 35 млн, перспектива у державних шахтах є.

“Важливо розумно реструктуризувати наш шахтний фонд”, – стверджує Татаринов. Чи виплатять шахтарям заборговані гроші і чому не закриють збиткові шахти, тим самим накопичуючи борги – питання у неправильному прийнятті системних рішень. Не через брак інформації чи аналітичних даних, а цілеспрямовано.

Текст підготувала редактор програми Наталія Чурікова