Батько служить разом з сином: історія гранатометників з 100 бригади

Василь та Сергій — батько та син, які служать бійцями у гранатометному взводі 2 механізованого батальйону волинської 100 окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ.

Історію військовослужбовців розповіли на сторінці бригади.

Першим із них на захист України став батько – Василь Йосипович на псевдо «Йосип». Чоловік добровольцем прибув до ТЦК щойно дізнавшись про широкомасштабне вторгнення і 25 лютого 2022 року вже був у лавах нашої бригади.

“У цивільному житті я був хліборобом-одноосібником. Мав коня, трактор, комбайн – обробляв 15 гектарів землі, – розповідає пан Василь, – Та дізнавшись про «велику війну» я відразу збагнув – треба лишати господарство і ставати на захист Батьківщини. Бо коли орки прийдуть на мою рідну Волинь – буде вже пізно…”

А влітку минулого року приклад з батька взяв і син Сергій (псевдо «Сєрий»). Молодий чоловік працював водієм-далекобійником, постійно виїжджав у закордонні рейси. Та коли прийшов час стати до лав ЗСУ – навіть думки не мав ухилятися від виконання конституційного обов’язку.

“Звичайно, батько допоміг мені швидше адаптуватися у війську. А згодом рідними для мене стали усі побратими – ми з хлопцями тепер як одна сім’я”, – зізнається Сергій.

У рідному волинському селі Рудка-Миринська батька з сином чекають дружини, сестри, доньки та внучки.

Одним із найдраматичніших спогадів війни для батька і сина є поранення Сергія:

“Про те, що я «трьохсотий» встигли доповісти на командний пункт – і на тому обірвався зв’язок. Згодом розповідали, що впродовж наступних трьох годин батько від невідомості просто не знаходив собі місця, – розповідає «Сєрий», – У мене ж була розірвана губа, перебинтована голова – говорити було вкрай проблематично. Проте я увесь час намагався «пояснити» хлопцям – мовляв, зв’яжіться з татом, аби він не хвилювався…”