22-річний танкіст із 100 бригади розповів про шлях від баристи до головного сержанта

У 100-й окремій механізованій бригаді «Сталевої Сотки» служить 22-річний танкіст Микола з позивним «Херсон». Попри те, що ніколи не мріяв про службу, хлопець свідомо покинув окупований Херсон, аби вступити до ЗСУ. Сьогодні він – головний сержант танкової роти.

Історію військвослужбовця розповідають 100 окрема механізована бригада Сухопутних військ ЗСУ.

«Я ніколи в житті не мав бажання служити в армії. Працював тренером у басейні, баристою, барменом. Але потім, в серпні 2022-го, спеціально виїхав з окупованого Херсона, щоб піти в ЗСУ. Бо мене задовбали ті г**дони», – розповідає хлопець.

Приїхавши до Одеси, Микола відразу пішов до ТЦК, але… йому відмовили в мобілізації. Потім були нові й нові безрезультатні спроби. Тож навесні 2023-го юнак наважився звернутися за допомогою до свого дядька-поліцейського. І з його допомогою таки потрапив до війська – вже через ТЦК у звільненому рідному Херсоні.

«Спочатку мався йти в морську піхоту. Згодом мався стати артилеристом – вже в «учебці» вчився на гармаша. А потім мені кажуть: «Будеш танкістом!», – усміхаючись, згадує Микола, – Ну, добре: танкістом, так танкістом – мені аби була можливість давати доброго лупня тим тварюкам!»

У війську боєць став «Херсоном» – взяв собі за позивний назву рідного міста. А ще обзавівся оригінальним «кавунячим» шевроном, стилізованим під прапор США.

Показавши себе на посаді командира танка, Микола одержав пропозицію стати головним сержантом роти.

– Це ж доводиться працювати з бійцями, які Вам і у батьки можуть годитися – не складно? – запитали у «Херсона».

«Я ж не відразу став головним сержантом роти і почав кимось командувати. Спочатку, певно, заслужив повагу побратимів десь там у полях, – розсудливо відповідає ще зовсім молодий танкіст»

До речі, у цивільному житті Микола неабияк захоплювався волейболом та футболом. Як зізнається боєць, поганяти влітку м’яча вдавалося і у війську – в перервах між виконанням бойових завдань іноді влаштовували такі «сеанси» морально-психологічного розвантаження.

Життєве кредо у «Херсона» – «Треба!» – не роздумуючи відповідає 22-річний головний сержант танкової роти.