Величний храм, який не витримав часу та війни: історія Свято-Архангело-Михайлівської церкви в селі Коритниця

Свято-Архангело-Михайлівська церква в селі Коритниця Володимирського району колись була справжньою окрасою поселення. Зруйнована війною та атеїстичним радянським режимом, сьогодні вона збереглася лише у спогадах і на архівних світлинах.

Журналісти БУГу ознайомилися з архівними світлинами та історіями Свято-Архангело-Михайлівської церкви завдяки матеріалам з Facebook-сторінки “Кладнів і довколишні краї”, автора Олександра Ольховського.

Село Коритниця розташоване на мальовничому березі річки Західний Буг. У ХІХ столітті на місці старої дерев’яної церкви зведено величний кам’яний храм із дзвіницею, покритий зеленою гонтяною покрівлею. Навколо церкви стояв міцний мурований паркан із кованими воротами та бічними хвіртками. Поряд розташовувався сад, і храм буквально потопав у зелені.

В ті часи Коритниця була невеликим містечком із гміною, до складу якої входили Времби, Граєвка, Забріддя, Гатки, Паридуби та інші поселення. Церква вирізнялась серед дерев’яних храмів регіону своєю величчю та архітектурою.

Під час Польщі та у воєнні роки настоятелем храму був отець Сергій Носаль, порядна і освічена людина. Церква мала два хори та двадцятку, а старостою тривалий час був Йосип Гаврилюк. Коли Коритницю виселяли з – під Бугу, сім’ю Йосипа виселили у Торчин, де він і помер у 1942 році.

У роки війни німецький снаряд поцілив у головний купол храму, частково , пошкодивши його та частину покрівлі. Церква почала руйнуватись.

У повоєнні роки радянська система не надавала храму допомоги, а навпаки, сприяла його руйнуванню. Частково зруйнована церква ще деякий час приймала служби. За спогадами місцевих жителів, у 1947 році тут відбулося весілля, а молодятам здійснювали Таїнство Вінчання навіть під відкритим небом, бо дах храму був пошкоджений.

У 60-х роках ХХ століття комуністичний режим остаточно знищив церкву: двома тракторами намагалися зрушити мур, але він стояв непохитно. Через кілька днів пролунав вибух, і храм зник, а цеглу використали для будівництва доріг та корівників.

Католицький костел поблизу зазнав аналогічної долі. Лише у 90-х роках місцеві жителі Володимир Шамрило з синами встановили на місці церкви хрест, що залишився пам’яттю про величний Свято-Архангело-Михайлівський храм.

(30-ті роки) – Вигляд церкви з півдня. Храм серед саду та зеленої огорожі.

(30-ті роки) – Головний вхід у храм.

(30-ті роки) – Отець Сергій Носаль і прихожани. Керувала хором Шумська Домна.

(кін. 40-х років) – Післявоєнний вигляд храму: пошкоджений купол, відсутня огорожа та сад.

(2024 рік) – Хрест, встановлений у 90-х роках Шамрилами на місці знищеної церкви.