Палац, якого більше немає: історія знищеної садиби Грохольських у Підбереззі Луцького району
У селі Підбереззя Луцького району Волинської області до Другої світової війни існував невеликий палац із парком, що належав родині Грохольських. Садиба не збереглася, однак унікальні світлини та архівні згадки дозволяють відтворити її історію.
У різні історичні періоди Підбереззя разом із селами Терники, Одеради та Гать перебувало у власності Луцького єпископства. На початку XIX століття ці землі придбали представники роду Стройновських із Горохова та Ян Маєвський. У 1812 році Маєвський викупив частку співвласників і став єдиним господарем маєтку, до якого згодом увійшли також Несвіж, Коршів, Усичі, Одеради й Гать.
Маєвський планував оселитися тут назавжди й навіть облаштував резиденцію в Торчині. Однак знайдений на його землях, а саме в селі Губин, скарб став причиною тривалого судового процесу — Стройновські вимагали поділу знахідки. Суд зрештою став на бік Маєвського, але значні фінансові витрати змусили його продати Підбереззя разом із Гаттю.
У 1815 році новими власниками маєтку стали теребовлянський стольник Францішек Грохольський та його дружина Урсула Терлецька. Протягом XIX століття в Підбереззі існувало кілька резиденцій. Перша — дерев’яна — була зведена, ймовірно, у першій чверті XIX століття та проіснувала до 1905 року, однак її зображення не збереглися.
Згодом збудували муровану резиденцію в стилі класицизму. Вона існувала до 1920 року, коли згоріла внаслідок пожежі. Руїни розібрали, а будівлю більше не відновлювали. Саме цю споруду, найімовірніше, зафіксовано на збережених фотографіях початку XX століття.
Ще одна резиденція — офіцина — розташовувалася приблизно за 100 метрів від попередньої. Її збудувала Ванда Грохольська. Це була невелика одноповерхова будівля з п’ятьма кімнатами, поруч із дорогою до фільварку та брамою, що вела до стайні. Офіцина пережила Першу світову війну й з 1923 року стала основним житлом родини. У 1926 році будівлю реконструювали за проєктом луцького архітектора єврейського походження Гершка.
Палац оточував парк площею кілька десятків гектарів. Найстаріші дерева датувалися ще XVIII століттям. До нього вела довга березова алея, поруч розташовувався фруктовий сад, закладений на початку XX століття.
Важливим джерелом інформації про вигляд садиби є старовинні фотографії з родинної колекції Грохольських. Вони, разом із мапою маєтку, зберігаються у приватній колекції Кшиштофа Ковнацького — нащадка Марина-Каєтана Грохольського та Ванди Антоніни з роду Богдановичів. Сьогодні ці світлини оприлюднені на родинній сторінці Грохольських у Польщі.
Матеріал підготовлено на основі інформації з сайту «Український тиждень».
