На особистій сторінці у фейсбуці у Ярослава Матвійчука мало не щодня з’являються дописи про ті чи інші роботи, які проводяться у місті. А також про нові досягнення, домовленості та зустрічі. Здебільшого, вони стосуються ремонтів доріг та комунальної сфери, котра першому заступнику міського голови є найбільш близькою.

За роки роботи на цій посаді він досконало вивчив міські мережі та орієнтується у всіх проблемних питаннях, котрі місцева влада поступово намагається вирішувати. Останні п’ять років для Ярослава Матвійчука пролетіли, наче мить, адже були надзвичайно насиченими – робочі поїздки, зустрічі, наради, закордонне стажування і найочікуваніша подія, якою стало народження сина Ігорчика. Незадовго до Дня Незалежності, який для родини Матвійчуків є особливим святом, журналіст Слова Правди зустрілись, аби поговорити про робочі та особисті моменти життя одного з головних посадовців нашого міста.

Садочки, дороги, освітлення…

«В Україні нині завершується переломний процес переходу від адміністративної форми управління до повноцінної системи місцевого самоврядування. Тому найважче в цих умовах було визначити головні напрямки, на які скеровувати найбільші зусилля, адже великих капіталовкладень потребують різні галузі. Проте  тішить те, що завдяки реформі децентралізації  на місцях почали з’явились кошти, котрі дають змогу поліпшувати інфраструктуру та реалізовувати різні проєкти», – зазначає Ярослав Матвійчук, пригадуючи  свої перші робочі дні у міській раді.

Зі слів першого заступника міського голови, у першу чергу капіталовкладення спрямовувались на школи та садочки. Таким чином за останні роки вдалось повністю утеплити два найбільших заклади дошкільної освіти  – «Казка» та «Вишиванка». Із впровадженням Нової української школи почала надходити суттєва підтримка від держави – субвенція на придбання техніки, дидактичних матеріалів та меблів. Хоча, як зауважує Ярослав Матвійчук, за останній рік коштів надійшло менше, тому основні витрати покривались з міського бюджету.

Ще один напрямок, якому за останні роки приділялась велика увага, – це будівництво доріг. За цей час було побудовано майже 30 кілометрів бічних доріг у місті, а це близько 80-ти невеликих вулиць. Було відремонтовано і дороги державного значення, котрі пролягають через місто, – вулицю Луцьку, Данила Галицького і Ковельську. Щодо ремонту останньої, то його Ярослав Матвійчук називає це  «гірким досвідом» через недоброякісну роботу підрядника, за яку місто навіть відмовилось виплатити своїх 10 відсотків співфінансування.

Однією з останніх перемог посадовець вважає ремонт 1,2 кілометра дороги на вулиці Ковельській, що біля військових частин, адже це питання неодноразово особисто порушував у владних кабінетах різних інстанцій протягом трьох останніх років.

«У нас було з десяток зустрічей із керівництвом Служби автомобільних доріг, звертався також до народного депутата Ігоря Гузя, котрий вів переговори з керівником Укравтодору. В результаті дорога нині будується за державні кошти. Окрім цього, будуть облаштовані тротуари та замінено вуличне освітлення», – зазначає Ярослав Матвійчук.

Сподівається перший заступник міського голови і на те, що цьогоріч нарешті розпочнеться і ремонт вулиці Устилузької. Невирішеним поки лишається питання дороги територіального значення на вулиці Зимнівській. Представнику міської влади часто доводиться чути нарікання від жителів вулиць, де все ще чекають на ремонт дорожнього покриття. Проте, як пояснює Ярослав Матвійчук, у цьому питанні керуються розробленою методикою черговості вулиць. А для того, щоб заасфальтувати усі бічні вулиці міста, потрібно не менше п’яти років, адже це близько пів сотні кілометрів.

«Коли прийшов на цю посаду, в місті не було жодного світодіодного ліхтаря, а нині їх уже 1200. Залишилось лише вирішити питання регулювання системи освітлення, яку потрібно вивести в єдину базу, завдяки чому оператор зможе регулювати години початку і закінчення роботи ліхтарів, а також бачитиме на моніторі, де перегоріла лампочка чи виникла якась технічна проблема. Хотіли це зробити  вже у цьому році, але завадив карантин», – додає Ярослав Матвійчук.

Іще одне важливе питання, в якому вдалось досягнути позитивних результатів,  стосується механізму державно-приватного партнерства, котрий полягає в тому, що приватна компанія надає певні послуги громаді , користуючись активами, які знаходяться у державній комунальній власності. Таким чином залучено до прибирання міста місцеве підприємство «Укрполмет», котре має для цього спеціальну техніку.

«На мою думку, у місті потрібно створювати конкурентне середовище і давати можливість більше робіт виконувати приватним структурам. У комунальній власності мають лишитись лише системи теплопостачання, водопостачання та водовідведення», – додає управлінець.

Не початий край роботи

Серед безлічі питань, над якими ще варто працювати, одним з найбільш проблемних лишається житловий фонд, зокрема багатоповерхівки, що були побудовані у 60-х роках минулого століття. Усі вони потребують капітальних ремонтів. Зараз, на думку Ярослава Матвійчука, свідомість жителів, які донедавна були переконані, що цим повинні займатись ЖЕК та місцева влада, поступово змінюється і в місті створюється усе більше об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Їм надається фінансова підтримка у рамках міських програм, а тепер ще є можливість провести термомодернізацію, взявши участь у програмі «Енергодім», завдяки співпраці нашого міста із Фондом енергоефективності та підписаному з ним меморандумом. Вигідними умовами співфінансуванням та кредитами наразі наважились скористатись п’ять ОСББ.

«Мрію, щоб у нашому місті вдалось термомодернізувати не п’ять будинків, а більшість багатоповерхівок, яких у Володимирі-Волинському лише 5-ти та 9-типоверхових налічується 89», – зауважує Ярослав Матвійчук.

Є проблема у місті і з очищенням річок, адже на прикладі Риловиці, частину якої торік очистили, але  вона знову почала заростати, стає очевидним, що до цього питання потрібно підходити комплексно. Також актуальним для міста є залучення європейських інвестицій в інфраструктуру. Перспективу Ярослав Матвійчук вбачає у плані дій сталого енергетичного розвитку, над яким працювали фахівці виконавчого комітету. Цей план дає можливість залучати інвестиції у заміну мереж, модернізацію системи теплопостачання міста та енергомодернізацію бюджетних установ,  насамперед шкіл.

Слідом за ремонтом доріг потрібно взятись і за двори багатоповерхівок, зазначає Ярослав Матвійчук, адже прибудинкових територій, що мають пошкоджене асфальтне покриття, ще досить багато. Є потреба провести у Володимирі роботу і з максимального спрощення надання послуг жителям – ввести в дію так звану систему «Відкрите місто».

«Вважаю, що за цих п’ять років у місті сформувалось справжнє громадянське суспільство. Адже жителі відкрито висловлюють своє бачення як у соціальних мережах, так і під час особистого спілкування. Думка громадськості має велике значення, тому я намагаюсь прислухатись до більшості. Чудово, що володимирчани беруть участь у громадському бюджеті участі, представляючи на конкурс ініціатив цікаві проєкти, котрі потім з успіхом реалізовуються», – зазначає заступник мера.

 Життя на колесах та віддушина у сім’ї

Добру частину життя Ярослав Матвійчук нині проводить у дорозі, адже регулярно бере участь у різних офіційних заходах, де представляє наше місто. Зокрема, до Києва чиновник їздить в середньому раз на місяць, де бере участь у засіданнях правління Асоціації міст України, членом якого є і Володимир-Волинський.  Це громадське формування створили для того, щоб відстоювати інтереси органів місцевого самоврядування на державному рівні. Участь в Асоціації, до правління якої Володимир-Волинський увійшов понад чотири роки тому, досить ефективна і дієва, адже до думки членів правління прислухались керівники всіх урядів.

«Органи державної влади протягом останніх років постійно намагаються додати на місця усе більше повноважень, забуваючи про фінансове підкріплення на їх реалізацію. Подібних прецедентів було безліч – і з професійно-технічним училищем, працівникам якого міській владі кілька місяців довелось виплачувати заробітну плату, і з акцизом з пального, який у нас хотіли цього року відібрати, і з лікарнею, статус якої з наступного року нарешті змінять на опорну», – розповідає Ярослав Матвійчук.

Перший заступник міського голови часто представляє Володимир-Волинський і у закордонних поїздках до міст-партнерів.  Каже,  що завдяки спілкуванню із тамтешніми фахівцями місцевого самоврядування, переймає цінний досвід та знання. Багато нового він почерпнув і під час стажування у Польщі, Німеччині та США.

Щовечора Ярослав Матвійчук складає список справ та зустрічей на наступний день, котрі занотовує у своєму записнику. Зазвичай о 7:30 він уже на своєму робочому місці, а перед цим об’їжджає об’єкти, де виконуються ті чи інші роботи. Далі – наради, робота з документами, прийом громадян, ділові зустрічі та безліч телефонних дзвінків. За день, в середньому, їх близько двох сотень.

«Років три тому перед початком опалювального сезону хтось хотів «пожартувати», розмістивши по всьому місту листівки із закликом звертатись з проблемними питаннями, що стосуються теплопостачання, до першого заступника міського голови, вказавши мій особистий номер телефону. Проте шквал телефонних дзвінків, котрі надходили часом і посеред ночі, я витримав і номер телефону не змінив, тож зараз його мають чимало жителів міста», – з посмішкою розповідає чиновник.

Ярослав Матвійчук не приховує, що в його роботі чимало трапляється емоційно складних моментів. За останній час одними з найважчих для нього були дні, коли відбувались перебої з водопостачанням у військових містечках через старі електромережі, що живлять північний водозабор, складним був початок боротьби із пандемією коронавірусу та ситуація із приєднанням до міста Зарічанської ОТГ, що викликало у тамтешніх жителів хвилю спротиву.

Однак, від емоційного вигорання та стресів на роботі чоловіка рятує відпочинок у колі родини. Адже удома на нього чекає кохана дружина Іванка та трирічний синочок Ігор. З ними хоч і намагається забувати про ті проблеми, які лишаються на роботі, проте не завжди це вдається. А відтак ділиться своїми міркуваннями та турботами із дружиною, котра дає йому слушні поради. Іванна Матвійчук – кандидатка наук, викладає економіку в СНУ ім. Л. Українки. Разом із чоловіком вона навіть проводить власні наукові дослідження, останнє з яких стосувалось впливу пандемії на економіку волинського регіону. Стаття із результатами дослідження була опублікована у міжнародному фаховому виданні.

Черпає енергію та набирається позитиву Ярослав Матвійчук під час прогулянок з сином у парку, на батьківській дачі у селі Горичів, у лісі під час «тихого полювання» та на улюблених Шацьких озерах. Проте цього літа вдалось побути на Світязі лише дві години, каже чиновник. Тому сподівається, що наступного літа повноцінному сімейному відпочинку біля води не завадять ані коронавірус, ані спекотні виборчі перегони.

А поки що родина із розумінням ставиться до його напруженого графіка та підтримує у намірі балотуватись на цьогорічних місцевих виборах у депутати обласної ради від політичної партії «За майбутнє». Свій вибір він нещодавно офіційно оприлюднив у фейсбуці, повідомивши, що підтримує Ігоря Пальонку як кандидата на посаду міського голови.

Матеріал підготувала Тетяна Ізотова