Якщо залишиться «Волинським», то перебуватиме в орбіті «русского міра» – історик Віталій Скальський розповів, чи варто перейменовувати Володимир-Волинський

Приставка «Волинський» у назві міста Володимир-Волинський – імперська спадщина. І якщо місто залишиться Волинським, то воно буде в темній орбіті руського міра. Саме тому місту потрібно повернути давню назву Володимир. Так вважає історик, уродженець Володимира Віталій Скальський.

Нагадаємо, у Володимирі-Волинському в черговий раз підняли питання про перейменування міста, яке порушували, починаючи з 2015-го року. Й 31-го липня під час чергової сесії міської ради депутати розглянули 3 проєкти-рішень, які стосувалися перейменування Володимира-Волинського.

Чи варто перейменовувати місто, що від цього залежить і яка із запропонованих назв є «дійсно історичною» журналісти «Бугу» поцікавилися в уродженця Володимира-Волинського, історика, який присвятив багато часу дослідженню назви міста, Віталія Скальського.

— Чому Володимир-Волинський має стати Володимиром чи Ладомиром й набути історичної назви? І наскільки це важливо? Ви, як історик, як дослідник, знаєте цю тему дуже добре. З чого тут можна почати?

— Тут важко сказати з чого саме потрібно почати. Я історик, я не політик, не депутат, не міський голова, більше того, я навіть не мешканець Володимира-Волинського. Тому зараз говорити про те, як місто має називатися, з мого боку, це буде не зовсім коректно. Це має вирішувати місцева громада, мешканці, як їм буде комфортно, як їм зручно.

Але з другого боку, мені як історику, як уродженцю цього міста, було б приємно, якби воно отримало іншу назву. Власне стало Володимиром, без цієї приставки «Волинський». Бо, на моє переконання, ця приставка є імперською спадщиною. Само по собі не є погано, що ми маємо якусь спадщину. З часу Російської імперії ми маємо модерне самоврядування, посаду міського голови, модерну (як противагу середньовічній) освіту, залізницю. Тоді, у ХІХ столітті місто отримало зародки промислових підприємств і музей. Зрештою, маємо якісь будівлі з імперського часу. В цьому немає проблеми. Але з точки зору перспективи: якщо місто залишається Волинським, то й надалі перебуватиме в орбіті «русского міра».

Бо виходить так, що мешканцям важливо підкреслити свою волинськість на противагу Владимиру-на-Клязьмі. Це при тому, що ми маємо кілька сіл з назвою Володимир у Польщі, ми маємо такі ж самі населені пункти в Румунії, Болгарії й Сербії.

—Дуже часто кажуть, що плутають Новоград-Волинський з Володимиром-Волинським.

–Та чимало людей взагалі живуть в якомусь своєму світі. Ще колись, коли писали звичайні листи й відправляли поштою, то мені трапився лист на якому писали Волгоград-Волинський. Можливо й дійсно плутають.

– На вашу думку, яким чином має відбуватися процес перейменування? Оскільки, говорять, що сьогодні законодавство забороняє, чи не має якогось механізму проводити оці великі громадські збори, щоб побачити думку громадськості. Але без цього ну ніяк. Так? Як вирішити це питання? Чи це має вирішувати певна група людей, яких обрали, чи експертна група істориків, чи все-таки потрібно організувати громадські слухання? Хто має це вирішувати?

– Ну насправді, хай юристи розбираються, яка там процедура має бути. Я в цьому не орієнтуюся. Єдине: я думаю, що потрібно зважати на думку мешканців, також потрібно зважати на думку фахівців у сфері історії й містобудування. Можливо, варто порадитися з людьми сторонніми й далекими від Володимира. Знаєте, з боку інколи може бути помітніше щось, чого не видно з середини, проживаючи у Володимирі.

— Знаємо, що протягом своєї історії Володимир-Волинський називався Володимир, Ладомир, ще називають інші назви. То, яка з них зрештою, – дійсно історична?

— Це залежно, що ми вважаємо, історичною назвою. Володимир-Волинський – це теж історична назва, бо в історії вона використовувалася. Справа в тому, що в давні часи, перші згадки про місто – це Х-ХІ століття.

Є найпоширеніша версія про виникнення Володимира: приїхав князь Володимир і збудував замок чи фортецю і заснував біля нього місто. Це не зовсім так. Не було такого, що князь сидить собі в Києві й думає: «Збудую-но я собі нове місто і видам указ, де напишу, як його називати». Назви містам випрацьовувались поступово. І це був тривалий процес.

Тобто саме поняття офіційна назва міста це уже ХІХ-ХХ століття.

Серед найдавніших назв, найпоширенішою є Володимир. Ця назва зафіксована в руськомовних і україномовних текстах, в наших літописах, зокрема, і в «Повісті минулих літ», і в «Галицько-Волинському літописі». А ще Лодомер чи Лодомерія.

Це насправді – латинська назва нашого міста, бо величезна маса документів в Європі в той час писалася латинською мовою. Відповідно наше місто звалося латиною Lodomeriae Лодомерія. І там вже були різні варіації цієї назви залежно від грамотності, вимови і так далі.

Крім того, ми мали величезну громаду євреїв, які наше місто називали по-своєму – לודמיר, Людмір. Для них це було важливо, й зрештою, вони й досі його так називають.

Яке слово з цих є правильнішим, історичнішим, чи давнішим – визначити не можливо. Є ось цих три варіанти назв, які зафіксовані в письмових джерелах. Це при тому, що в деяких з них, вона могла бути перекручена літописцями, чи авторами на їхній власний манер до невпізнання. І називати це історичною назвою – не зовсім правильно.

Прихильникам назви Ладомир я хотів би наголосити на штучності такої назви. І, як це не дивно, на її радянськості. «Лад» і «мир» у назві міста нібито повинні акцентувати на «миролюбивості» міста, підкреслювати «прагнення до миру». Але, справа у тому, що слово «мир» є ідеологічним конструктом радянського часу. Пригадайте радянські гасла «мир, труд, май» (рос.), «за мир во всем мире» (рос.). Вулиці «Миру» є лише на пострадянському просторі. За словесною еквілібристикою про мир в СРСР приховували свою агресію. Ми ж не хочемо повертатись в радянську добу? То навіщо місто ті радянські маркери у власній назві…

— Ви кажете, що приставка «Волинський» – це відношення до «русского міра» і це імперська спадщина. Яким чином вона прикріпилася до назви міста?

— Тут є певна проблема, бо в багатьох працях, наприклад Олександра Цинкаловського чи Миколи Теодоровича, є така версія, що коли приєднали в 1795 році Волинь до Російської імперії під час третього поділу Польщі, то нібито був виданий імператорський указ про перейменування нашого міста. Але проблема в тому, що ніхто не бачив текст цього указу. Цілком можливо, що він десь є. Я цього не заперечую.

Є такий збірник «Полное собрание законов Российской империи». Це таке офіційне видання, де публікували усі нормативні акти імперії. І там зустрічаються такі укази, розпорядження про перейменування того чи іншого міста, а про Володимир такого документа немає.

І водночас там зустрічаються такі розпорядження на зразок «Про поділ Волинської губернії на повіти. І там, відповідно, як повітовий центр, Володимир згадується. Але в такому дивному написанні «Владимирш». Вочевидь, на слух почули це слово польською і розшифрували, русифікувавши його. Ось і вийшло «Владимирш». 

І така ситуація, що ця приставка «Волинський» в офіційних документах не згадується аж до 1911 року, коли теж імператорським указом затверджували герб нашого міста.

І там вже прописано, що герб міста Владимир-Волынск. І виходить так, що в офіційних документах вперше на найвищому урядовому рівні Владимир-Волынск з’явилося 1911 року.

Але в напівофіційних документах, якихось путівниках, покажчиках ця фраза «Владимир-Волынск» зустрічається десь в другій половині ХІХ століття.

А в Центральному державному історичному архіві міста Києва зберігається фонд Володимирської міської управи від 1792 до 1805 року, якраз цей період приєднання міста до Російської імперії. Але, на жаль, документи в поганому фізичному стані й не підлягають оцифруванню. Принаймні поки що. Вони є мікрофільмовані. Але, через карантин, не можливо їх всі перебрати.

Треба розуміти, що вони написані скорописом кінця 17 – початку 19 століття і їх не так просто читати. Тим паче з тих спеціальних машин для мікрофільмів.

Було б дуже добре, якби знайти десь кошти і відреставрувати й оцифрувати ці документи. Це коштує дорого, займе тривалий час, однак після цього їх можна буде прочитати чи опублікувати. І тоді, можливо, там буде якась згадка про ці події. Може виявитися, що сама міська влада перейменувала своє місто.

— От вам, як історику, яка назва краща: Володимир, Ладомир чи Людмір?

— Для сучасної України і нашого міста мені здається, що найкраща назва таки Володимир.

— Багато людей вважають, що приставка «Волинський» навпаки додає місту якоїсь родзинки. Тому, що Володимир – це просте ім’я людини і називати таким чином місто не варто. Що ви можете сказати на рахунок цього?

— Знаєте, якщо я хочу приїхати в якесь місто, то чи воно Володимир чи Володимир-Волинський, не має значення й не відіграє при цьому якоїсь великої ролі.

Більше того, можливо, навіть, що оця розмова «Володимир чи Володимир-Волинський?» може стати ще однією нашою принадою і заохоченням приїхати сюди. Мовляв «А давайте поїдемо туди і на власні очі подивимось чи Володимир це чи все-таки Володимир-Волинський».

— Чимало людей запитують: «Чи дійсно потрібне це перейменування, якщо тільки зміниться приписка в паспорті і все. І яке воно значення має далі для історії міста і для майбутнього наших мешканців?»

– Що нам дасть перейменування? Я вже говорив, що на мою думку, це поставить ще одну якусь цеглинку від «русского міра».

А можливо це дасть якийсь економічний ефект. Не знаю. Тут треба продумати.

А чи дасть це якийсь психологічний ефект? Знаєте, в деяких народах і релігіях є такі практики, як зміна імені людини. От вона чимось дуже сильно перехворіла, але одужала, і їй міняють ім’я. Й тоді вона ніби новим життям живе.

Цілком можливо, що для частини мешканців Володимира, перейменування може бути певним таким символічним оновленням, що ось вони закрили етап імперськості й сопковості, а ще для когось, можливо, період діючого міського голови, а також що вони перейшли в новий етап, нове життя з новими перспективами і так далі. Можливо. Це знову ж таки момент для розмови і дискусії.

Думаю, що місто має жити під своїм природнім імʼям – зручним та комфортним для його мешканців, зрозумілим для оточуючого світу.