Репер з Нововолинська розповів про творчість, натхнення та найважливіші моменти у житті

Рома Майк – реп музикант з Нововолинська, який тривалий час присвячував себе локальній реперській тусовці. Вперше гучно про себе заявив у складі гурту «5Ешелон», випустивши разом із однодумцями альбом « Мішок з хіп-хопом» у 2012-му році.

Про роботу над музикою з любов’ю, найбільш значущий момент у житті, еволюцію українського репу впродовж останнього десятиліття, шлях селфмейда Рома Майк розповів у ексклюзивному інтерв’ю для сайту 24 каналу.

Репер за свою кар’єру встиг наробити багато галасу на просторах інтернету. Брав участь у найвідомішому українському онлайновому батл-реп-проєкті під назвою “ПідБіт”, активно працював над музикою, як сольно, так і в команді “5Ешелон” (нині – “Ешелон”).

Нині Рома Майк мешкає у Києві, де продовжує займатися музикою, як сольний артист, і одночасно разом зі своїм другом Вохою, вкладає сили в спільний лонгплей. Сам Рома нещодавно випустив свій перший сольний альбом “Рома Майк”.

Про найважливіші моменти у житті та оцінку творчості

Чи відчуваєш ти, що за 10 років, які ти віддав українському репові, люди нарешті почали гідно оцінювати твою творчість?

Так, відчуваю, що люди цілком свідомо приходять до моєї музики. Вони вчаться оцінювати та розуміти. Поряд з ними навчаюсь і сам я, бо чим ліпше оцінюють – тим кращий буду завтра. За 10 років я зрозумів ціну кожного відгуку. Це зробило мене більш чуйним відносно інших. Та не буває свята і без хейту. На нього реагую максимально нейтрально та, відповідно, беземоційно.

Чого тобі коштувало дійти до того “чекпойнту”, на якому знаходишся зараз? Розкажи про найбільш значущі моменти в житті, котрі привели тебе, туди де ти сьогодні.

Постійно ставлю сам собі питання про кількість зусиль і результат. Уже декілька років разом із сім’єю (мова про дружину Роми Юлю і їхнього пса Люція – 24 канал) в процесі втілення ідей. Робимо все з любов’ю, часто при цьому перегораючи. Потім вмикаємося знову й назад до роботи. Будую себе, як особистість, тому весь життєвий ресурс іде в музику.

Найвизначнішим для мене є момент, коли я взяв свою дружину за руку. Відтоді все і закрутилося. Відчув смак життя, переїхав до Києва зі своєї провінції на Волині. Привіз з собою погані звички, яких згодом успішно позбавився. Кинув пити, курити, а коли справді відчув зміни, тоді вже увійшов в азарт цих трансформацій. Також я вдячний людям, які підтримували мене в цей буремний час. Друзі допомогли зрозуміти, як вилізти зі злиднів.

Як змінився україномовний реп за час, який минув з моменту запису твого першого треку до сьогодні?

Перший трек, що я записав – реп, був на форумах. Далі мій реп пережив етап становлення на вулицях, коли з’явилася потреба показати власний стиль. Ми тоді вмикали магнітофони і робили вуличні сайфери (груповий живий виступ реперів у “польових умовах” – 24 канал). Трохи згодом з’явилися перші тематичні пабліки ВК.

Найбільшим з таких був паблік найвідомішого українського онлайн реп-батлу “ПідБіт”. В одному з сезонів цього реперського змагання я зміг дійти до фіналу. Відтоді український реп додав у якості. Незалежні артисти почали знімати свої перші кліпи, з’явилися відгалуження жанру. Та в цілому, нажаль, вітчизняна спільнота реп виконавців досі залишається розрізненою.

У нашій країні глибоко вкорінилася традиція поділу репу за мовною ознакою, за приналежністю до якогось конкретного творчого об’єднання. Паралельно з цим мій реп став з часом виразнішим та цікавішим. Я багато чого пропустив крізь себе. Змінювався доти, доки моя музика не стала точним відображенням мене самого.

Про реп в Україні та в Штатах

Тобі подобається, як розвивається вітчизняна реп сцена?

Мені подобається, що люди не чекають розвитку реп-сцени, а розвиваються самі натомісць. Реп-сцена – це умовне визначення, бо насправді її в Україні не існує. Я розвиваюсь виключно за свій кошт. Знімаю кліпи за свої кровні. Ґрунт для висадки матеріалу сухий, як ніколи. Є тільки ручні пабліки та ЗМІ-початківці. Ми всі селфмейди.

Наша праця переростає у щось більше лише завдяки нашій же важкій праці на благо культури. Нам необхідно робити своє і далі. Радію, що реп уже не в застарілому форматі. Він різноманітний та сучасний. У мене часто у плейлисті звучать українські реп треки. З’явився український інді продукт, хайперпоп, треп-кор. Музика діджиталізувалася, що допомогло українським артистам перейти на стрімінгові музичні платформи.

Є дуже багато виконавців, які мають понад тисячу слухачів за місяць. Це не може не тішити.

Коли україномовний реп стане індустрією, як у Штатах? Що для цього потрібно?

Коли левова частка медіапростору буде присвячена реп музиці. Особисто я не вважаю, що нам треба, як в Штатах. Ми йдемо іншим шляхом і у нас інша ситуація в країні. В США дуже багато безталанної музики, котра подається як щось нове. Реп нині там, як фастфуд, а тамтешні слухачі мають завищені очікування, які важко виправдати. Це моя суб’єктивна думка. А у нас війна, інформація витає в повітрі ніби щось холодне й прісне. Пропаганда російського контенту, російська музика в українських чартах. Коли люди будуть більше любити українське, тоді вже буде натяк на індустрію.

Про перший сольний альбом та натхнення

Пісня “Вуличний музикант” із сольного альбому, про щирість твоєї музики, а відтак і про викликану цією щирістю неприбутковість чи про бажання залишатися справжнім у цьому світі “квадратних хітів”?

Обидва варіанти є правильними. Моя музика універсальна. Вона як каркас, скелет. Кожен слухач може вкладати в неї власні сенси. Я пишу відтінками змісту, а не намагаюся передати щось конкретне в пісні. Епітетами та метафорами в тексті змальовую ситуацію у країні.

“Вже переполох в Малому Китаї,
Все перемолов, сил ще вистачає
Може з неба Бог дасть, але я не знаю,
До якого часу людські сльози доридають”.

Згадаємо бойовик Карпентера “Великий переполох в Малому Китаї”. Коли я дивився цей фільм у дитинстві, він мені запам’ятався, як слово-відтінок “кіпіш”. Тож використав це, як відсилку-метафору в контексті треку.

Хоча, здається, ти знайшов спосіб бути слухабельним для радійної аудиторії, при цьому залишаючись справжнім. Принаймні, таке враження складається, коли слухати твої роботи на крайньому альбомі… та й деякі на “Колишніх людях”. Це враження правильне?

Так. Процитую те, що мені написав Воха, оцінивши альбом:

“Перший прецедент в українському репі, коли хтось грає відразу на два поля. Коли є і пісні романтичні і бруд з матюками. І що ще дуже важливо, що в цій грі на два поля нічого не відчувається фейковим. Ти звучиш автентично і правдиво в обох іпостасях. Це якраз той випадок, коли відчувається, що образ не будують задля чогось, не складають слова по формулі, не вибудовують структуру за стандартами.

Твоя картина писана з натури інструментами, які роками ти відмастерив і, коли ти пишеш, не чути жодної нотки аматорства, не чутно надмірних старань. Ти просто пишеш собою, словами, які випливають у тебе в голові у потоці думки. Це дуже гарно відображає тебе, як людину, тому, я вважаю, що селф тайтл альбом – це вдалий вибір”.

Я думаю так само, стараюсь розмивати уявлення про стилі і подачу. Я вмів зробити трек, навчився робити і пісню. Альбом “Рома Майк” є прямим доказом різноманітності моєї натури. В “Колишніх людях” я збирав враження та задавався питаннями, а в сольному релізі вже отримав відповіді.

Чи були думки податися стежкою із золотої цегли, якою зараз крокують, наприклад, артисти лейблу “Енко”?

Ні, не було таких думок. У мене є цивільна робота, яка, інколи, виносить мені мозок. Не хочу, щоб музика була для мене чимось на зразок тягаря. Прагну зробити свій бренд практичним і доступним. Без зайвого пафосу та окозамилювання. Слава, як процес в прискоренні та в точності кроків – не про мене.

Я кайфую від справжнього життя, роздивляюсь, аналізую, ділюсь, показую себе зі всіх своїх ракурсів. Ми тут не для того, щоб вимірювати смаки і підлаштовуватись під них, ми тут для розвитку. Втомились від штучного? Давай в реальність, га?

А коли прийшло усвідомлення, що цей твій шлях – правильний? Хто чи що дає тобі сили йти ним далі, коли здається, що от-от опустяться руки?

До мене прийшло усвідомлення, що це правильно. Про шлях я вже впевнений. Тут все просто. Якщо тобі подобається те, що ти робиш – це показник правильного вибору. Якщо не подобається, тоді варто задуматися, де ти собі збрехав і чи несе ця справа якусь цінність для людей. Адже вище задоволення – служити собі. А потім і люди підтягнуться.

Сили мені дає моя дружина, пес, близькі. Я радий бути частиною їхніх життів. Мій смуток часто є безпідставним, та моя любов, яка за сумісництвом є також і моїм менеджером, підтримує мене і дає слушні поради. Пес – витримку та впевненість. Сестра, рідні, друзі. Всі вони без винятку красуни. Також мене роблять сильнішим мої слухачі. Вони мають гарний музичний смак. Дякую всім!

Може вихід альбому – це вже якраз дуже зручний привід нарешті заявити про себе на повну? Наприклад, почати виступати наживо в лайн-апі тусовок на кшталт “Двору” для початку? Тим більше що досвід роботи на лайві у тебе вже є.

Вважаю, що вже виріс з локальних реп тусовок в самостійне плавання. Зроблю свій сольний концерт з часом. Як казав мій друг Lussy Sky: Головне йти по flow. Не треба пришвидшувати подій. Дуже радію появі тус. Літом виступав на Craft beer & Vinyl Musik Festival.

Люто кайфонув від виступу, не в останню чергу тому, що він був моїм першим за тривалий час. Радий спостерігати, що Dvir запрошує до себе хороших виконавців. Це надає додаткові можливості для розвитку артистам та організаторам. Салют тим людям, які цим займаються сьогодні.

Як тобі взагалі активність українських реперів у офлайні? Більша кількість виступів перед публікою здатна привчити цю публіку цінувати контент не тільки лайками, але й дзвінкою монетою та хрусткою банкнотою?

Бути артистом – це серйозний крок. Бути артистом в офлайні – це спорт. Коли виступаєш перед сотнею людей, потім і не здогадуєшся, що вони тебе шукають в інсті, щоб написати свої враження. Я не був у головах людей та не формував їхнє мислення, щоб говорити про їхні власні враження. Кайф від такого роду солідарності не описати словами, адже за слухача на концерті треба поборотися, щоб він повернувся до тебе вже зі своїми друзями. Те, як багато хто ставиться до музики, наче до своєї власності, мене дратує.

Ставлення слухачів до артистів залишає бажати кращого, але все ж культ артиста-клоуна помалу відходить у минуле і це дуже добре. Нам потрібно впливати на реальність згори. Так, як сказав Паліндром на сцені Jagger Musik Awards, що будучи впритул до шоу-бізнесу, він пройде повз нього, чого бажає і нам. Повністю згоден з цими словами, бо краще робити по крупинці, по камінчику, але своє, аніж накидати цегли і заявляти про цінність, яку ти не створював. Кожен хотів би справедливої оцінки творчості, яка вийде за межі схвальних відгуків. Ми тут для того, що зробити світ кращим, а справу прибутковою, адже я вважаю, що гроші мають зароблятися чесно, від душі. 5 років тому не міг навіть уявити собі, що буду цікавим такій кількості людей. Це дуже круто. Жодного поганого відгуку про альбом. Я дуже здивований такій реакції слухачів. Не уявляю, що буде ще за рік праці в такому режимі.

Про роботу в команді та улюблену музику

Знаю, що у тебе, крім будівництва сольної кар’єри, є ще й гурт “Ешелон”, де ти разом із рівнянином Вохою. Не складно перемикатися з соло на роботу в команді?

Воха має свій власний творчий всесвіт. Він недавно приїздив зі Штатів. Ми знімали спільні кліпи, записували музику. Робили все з нуля. Він писав музику для кількох треків на моєму альбомі: “Відображення”, “Світло мого дня”, “Сили”. Коли ти маєш спільну мову в музиці, тоді вона перетворюється в есенцію, дозволяє забути про час та інші теми.

Радий створювати з ним щось нове і унікальне. Навесні ми випустимо спільний альбом, повноформатний лонгплей. Гурт “Ешелон” – це наш старт. Зараз ми повноцінні по окремості. Кожен хоче розвитку подій в своїй голові. Воха робить свій сольник. Я впевнений, що це буде один з моїх улюблених альбомів. Є ще побратими, про яких настане час поговорити, адже вони всі справжні і талановиті.

Наскільки іншим буде спільний з Вохою альбом, якщо порівнювати його з твоїм першим сольним?

От уяви, що в альбомі “Рома Майк”, я розкриваю себе, як особистість, ділюся собою. Альбом з Вохою буде жвавим і драйвовим. Він дасть поринути у вулиці наших міст, в потаємні закутки наших думок. В менталітет нашого оточення ще більше. На мою думку, спільний альбом розмиє уявлення про те, що реп не може бути качовим і наповненим змістом водночас. Якщо немає, то створюй, чи не так?

Яка музика надихає Рому Майка на створення власної? Що у тебе в навушниках найчастіше?

Ти готовий? Тримай.

Dominic Fike, $NOT, The Doppelgangaz, Pouya, Eli Sostre, Amir Obe, Frank Moody, Gracias, The Holdup, Jacaszek, Stick Figure, Ocean Wisdom, Vasser, Johnny Yukon, Aftertheparty, Allan Raymen, Black Atlass, Buddy, Cautious Clay, DDFRx, Dpat, Franz Schubert, Gashi, J Cole, Helen Merrill, Jordan Rakei, Joyner Lucas, Kurt Elling, Mansur Brown, Miles Davis, Kendrick Lamar, Schoolboy Q, The Pharcyde, Saint JHN, Seal, SiR, Skepta, Sol, Isaiah Rashad, Baby Keem, Roddy Ricch, Mac Miller, Col3trane, James Vickery, Tidus, Paul Kalkbrenner, Lil Keed, A$ap Rocky, Nate Dogg, Mobb Deep, Yelawolf, Polo G, Anderson .Paak x Bruno Mars, Sean Leon, Trippie Redd, Young Thug, Ramirez, Kenny Hoopla, Niia, Stwo 2Pac, Jorja Smith, JMSN, The Doppelgangaz

Улюблені альбоми: Рома Майк “Рома Майк”, Stick Figure “World on Fire”, Jorja Smith “Lost & Found”, Mr.Probz “The Treatment”.

Улюблені треки: Свої, JMSN – Talk is Cheap, Jacaszek – Elegia, 2Pac – Scandalous, Sabrina Claudio – Stand Still, The Doppelgangaz – Barbiturates.

Про заробіток, щастя та творчі плани

Ти зараз дуже щаслива людина. Що в коктейлі твого щастя, окрім коханої дружини? Чи палка любов зараз єдина твоя рушійна сила?

Так, я щасливий. Любити – значить вчитись, а вчитись – значить любити. Тільки любов, всеохопна любов на всіх рівнях. І лише потім усе інше.

Заробляти на реп чи заробляти репом?

Заробляти на реп, допоки не почнеш заробляти репом. А потім те, що заробляєш репом вкладати в реп, щоб робити дедалі більше, щоб ім’я викликало емоцію, а життя брали за приклад.

Як будеш рухатися далі? Презентація альбому наживо не планується?

Планую дивувати, залучати більше аудиторії. Музика навчила мене бути спостережливим. Не хочу робити зайвих рухів. Презентую альбом гучно. На це треба час та ресурс.

І останнє. Чому людям варто слухати твої треки?

Бо тут не крадені мелодики, бо тут роки досвіду в побудові власного звуку, настрою, характеру, поставки голосу. Моя подача тепер проста, а була складною. Суть в тому, щоб спрощувати, а не ускладнювати. Ти можеш підігнати під мою музику свої емоції. Це розширить твою уяву. В моїй творчості багато метафор, антураж життя простих людей в Україні, романтика вулиць дитинства, юності, молодості.

Моя музика – це екскурсія моїм життям, і в цій екскурсії ти можеш бути головним героєм, зрозуміти цей досвід по своєму, відчути його на собі. Моя музика оспівує любов, говорить про хороше і не тільки. Це про себе, про червоне і чорне. От люди пишуть, що це кааайф. Альбом “Рома Майк” на всіх стрімінгах. Гайда слухати!