Петро Саганюк: Хочеться, щоб Володимир-Волинський будувався і розвивався

— Розкажіть про стратегічні напрямки розвитку Володимира-Волинського.

— Хотілося, щоб ми трохи більше розвивалися промислове виробництва. Але треба визнати, вільна економічна зона дала поштовх для Нововолинська розвивати підприємства і БРВ (“БРВ – Україна”, – ред) і “Кроноспан”, і “Вікна Волині”. Ми маємо потужного сусіда – це місто Нововолинськ. Підприємство Кроноспан – це підприємство, яке ми привезли з Олегом Борбелюком. Ми були в Мильцях (Польща), де зустрічалися із власниками цієї групи підприємств. Для них пропонували площадку по вулиці Ковельській, за військовою частиною. Але вони вибрали місце, де діяла вільна економічна зона, бо кожень підприємець рахує власну копійку. Лише на розмитненні вони тоді зекономили 33 мільйони доларів.

Далі БРВ – це похідна від Гербору. Спочатку у нас створилося підприємство, а потім співвласники Гербору Тадеуш Хмель і 90% власності БРВ також належать Хмелю, тобто один власник. Ми нічого не кажемо, бо у Нововолинську також є проблема – потрібна робота людям, бо шахти закриваються. І “Вікна Волині”, власник мій прекрасний знайомий Іван Рижук. Ми також обговорювали спочатку у нас в місті, але коли порахували, там вигідніше.

Безперечно, мені хотілося, щоб наше місто розвивалося і мало промислову інфраструктуру, щоб працював консервний завод, цукровий завод, комбінат молочних продуктів. Але є ряд об’єктивних причин. Склалося так, що ці підприємства зав’язані на агропромисловому комплексі. Якщо взяти комбінат молочних продуктів, потужність становить – 500 тон молока за добу. До комбінату було прив’язано 6-ть районів із сировинною базою (порядку 100 тисяч корів), але на сьогодні немає кого доїти. У зв’язку з тим, що немає сировини, підприємство припинило свою діяльність. Поруч розташоване “Гербор-холдинг” і в перспективі, я думаю, холдинг перебере ці виробничі потужності до себе. Хоча і на Герборі є виробничі проблеми. Основна маса продукції, яка вироблялася, йшла в країни СНД, а на сьогодні є проблеми з поставкою і відповідне зменшення виробництва.

Далі цукровий завод, який переробляв 4,5 тисячі тон цукрових буряків. До заводу також було прив’язано 6 районів. Але потім прийшли власники нашого і Горохівського цукрових заводів (група Колесіних з Калуші), які далекі, мабуть, від виробництва. Думали, що все “падає з неба”. Була знищена сировинна база. Люди перестали вирощувати цукровий буряк. І на сьогодні наший і Мар’янівський (Горохівський) заводи не працюють. У нас новий власник з Хмельницької області. Я з ним зустрічався і в нього настрій такий, що хоче запустити цукровий завод, але спершу потрібно відтворити сировинну базу.

Консервний завод розміщений в старих приміщеннях Синагоги. Це дуже затратне виробництво по енергії і також власники не бачать перспективи цього заводу. Хоча я пропонував таку думку, що на консервному заводі можна було поставити випарну станцію, яка виробляла б концентровані соки.

У нас є і військове з’єднання, котре дає наповнення в міський бюджет, податок на заробітну плату. Володимир без військових – це як Нововолинськ без шахтарів. Із військовим з’єднанням є відповідна інфраструктура, яка обслуговує його.

Ми зараз виставили в Інтернеті всі земельні ділянки, які були привабливі для інвестора. Дали технічні характеристики. У нас біля міста йде широка колія, яка веде до металургійного комбінату. Колія завантажена не зовсім повністю. На перспективу я думав, що можна там було зробити типу щось перевалки, як в Іллічівську. Зараз над цими моментами працює заступник. Створили відповідний відділ у міській раді, який займається написанням проектів та пошуком інвесторів.

Два роки тому виграли проект “Чиста вода на Побужжі” – це майже 2 мільйони гривень. Ми майже все місто підключили до центрального водогону. Ми зробили реконструкцію всіх скважин, поставили сучасне, європейське обладнання, поставили водозбірник на 2 мільйони літрів.

Тепер вночі, коли електроенергія дешева, ми закачуємо воду, а вдень, коли енергія дорожча, то подаємо цю воду. Саме через це, ми ще не підіймаємо тарифи на воду.

— Туризм у місті, які його перспективи ви бачите?

— Ми маємо що у місті показати: і Собор Успенський, якому більше 850-ти років, і Василівська церква, і Костел, якому понад 200 років, і Різдва Христового храм. У нас досить храмів і у нас досить історичних місць. На околицях міста у нас в роки Вітчизняної війни був контраценційний табір № 0365 і Зимнівський монастир. Є приватні структури, які займаються туризмом. Займається і наший відділ культури, створений державний Історико-культурний заповідник. Але мабуть, ми недостатньо пропагуємо ці речі в соціальних мережах. Я мав розмову з комітетом туризму України, щоб місто включити в туристичний “Золотий маршрут” (Львів – Володимир-Волинський – Луцьк – Дубно). В нас є готель і є де розмістити туристів, є де похарчуватися.

Думаю, що пройде ще невеликий проміжок часу і буде автомобілів більше чим людей.

— Дуже зручна річ – “Центр туристичної інформації” у Луцьку. Це офіс, де англійська мова, буклетики, консультації для туристів. Може щось такого плану створити?

— Можна. Тим більше, що є приміщення. Ми зараз будемо робити ЦНАП. Це в центрі. Ми подумаємо над цим питанням. Якщо робити центр, то повинне бути місце стоянки, щоб можна було під’їхати. Ви знаєте, що стратегічно у нашому місті дорога пересікається на кордон і на Львів. І розширити дорогу немає куди, а питання стоянок дуже гостро стоїть. Думаю, що пройде ще невеликий проміжок часу і буде автомобілів більше чим людей.

— Які основні проблеми міста ви бачите та можливо є плани, котрі не вдалося реалізувати?

У місті проблема робочої сили. Користуючись тим, що кордон поруч, то ніхто на сьогодні не хоче за 5-ть тисяч йти працювати, наприклад, на Гербор. Сьогодні проблема з студентами – їздять в Польщу. Він за ніч привозить 500 гривень, то яка може бути мова про те, що він піде працювати у школу?

В цьому році планів дуже багато: в комунальному господарстві, соціально-економічному розвиткові. Ми маємо достатньо коштів, але у місті немає підрядчика. От перекриваємо будинок, близько 1,5 мільйона. “Промжитлобуд”, є ще Полянський будівельник і є “Будмонтажмеханізація” – це три будівельні організації. Часу обмаль, бо щоб виконати роботи, потрібна проектно-кошторисна документація, задекларувати, робити ревізію. Займає близько місяця часу. А ще є будинок по Устилузькій, потрібно і ЦНАП робити, недобудований будинок біржі праці, який 3 роки не будується, і потрібно 6 мільйонів, щоб його завершити.

У нас сьогодні три сім’ї загиблих без житла: Максименка, Крепець та сім’я Смірнової. У нас будується 44-х квартирний будинок для військовослужбовців, його вже будуть з 10-ть років.

Є проблеми по військових. Земельні ділянки ми виділили, там понад 50. Але ж хлопцям потрібно дати житло. У нас сьогодні три сім’ї загиблих без житла: Максименка, Крепець та сім’я Смірнової. У нас будується 44-х квартирний будинок для військовослужбовців, його вже будуть з 10-ть років. Його потрібно вже завершити, два під’їзди майже готові, а два – ні. Вже кілька років поспіль військові просто не виділяють коштів. На сьогодні підключив вже Ігоря Палицю, підключив губернатора і виходив на начальника Генерального Штабу Віктора Муженка. Пообіцяли, що скоріш за все, цьогоріч завершать будинок.

Є територія танкового полку, яка звільнилася вже 15-ть років тому. 25-ть гектарів – одні руїни! Куди ми тільки не писали, куди тільки не зверталися – ніхто не вирішує.

Є проблеми. Хотілося б, щоб нам краще жилося і щоб війна закінчилася. Як не складно, але ми побудували плавальний басейн в місті, спортивний комплекс. Зараз проситимемо допомогти Ігоря Палицю поставити європейські бігові доріжки. Проблема – забрати частину молоді з вулиць, щоб займалася.

— Зрозуміло. Поговоримо про інші аспекти. Ви подали до суду на “Волинську правду”. На якій стадії процес?

Позов вже подав. Я вважаю, що ми йдемо до європейських стандартів та цінностей. Не можна перегинати “нижче плінтуса”. Я розумію, що в кожного є недоліки, але придумувати не потрібно. Минулого року був такий нюанс і цьогоріч, то думаю, що за “базар” треба відповідати. Я відповідаю за свої слова, свою сім’ю, своє місто, я б ніколи не опустився до такого… Я думаю, що це не дуже порядно зі сторони цієї людини і суд дасть оцінку. Якщо писати, то потрібно відповідати за це.

Минулого року був такий нюанс і цьогоріч, то думаю, що за “базар” треба відповідати.

Чисто по-людськи, якщо є десь спір, то потрібно “по-мужськи” вчинити. Якщо я не правий, то давайте розберемося, або якщо Ви неправі, то давайте також розберемося. Зберемося і один одному скажемо в очі, що не так. Я свою позицію висказав – я міський голова. Я не називатиму прізвище цієї людини, але я виступив проти призначення його рідньої сестри начальником податкової. Я вважаю, що начальник податкової повинен був працювати хоч би бухалтером чи касиром. Ну як не працюючи у фінансових органах – начальник відділу?

— Поговоримо про прокуратуру і поліцію. Ви говорили, що писали листи в правоохоронні органи по цьому складу, що біля “Нової Пошти”. Є результат?

— Не тільки в прокуратуру, я написав особисто і підписав 24 звернення: Генеральна (Генеральна прокуратура-ред.), Служба (СБУ-ред.), Фіскальна служба. Результат є? Сьогодні зловили, завтра роблять і кажуть “Саганюк кришує”. Я за все відповідаю… Є силовики і інші служби, то нехай наводять порядок!

На днях приходять прикордонники і когось там прижмуть і зразу “Я до Саганюка піду”. А що Саганюк “Кресний отец”? Десь когось обідили і всі зразу до мера. Кажу тільки кажуть “піду до Саганюка”, то зразу вести до мене і в правоохоронні органи. Легше всього лякати кимось.

— Ви готуєте спадкоємця? Якщо так, то кого і як навчаєте?

— Я вже не думав балотуватися на посаду міського голови. Я вже знаю, що може “приївся”, але повірте, я не хочу перебільшувати про себе і свою команду. Якби була людина і я знав, що дасть і буде продовжувати тримати місто хоча би на тому рівні, що ми тримаємо. Потрібна грамотна людина. Я ні одного, ні другого кандидата не хочу образити (Костянтин Зінкевич та Микола Юнак, – ред.). Але якщо Букваря не прочитати і претендувати на посаду і коли питають, що таке “інтеграл”, він каже “запасна частина до заднього мосту”, якщо він пише сімейний стан “нормальний”, то люди добрі, я розумію, що “пальці веєром” і можна ходити. Я не проти.

Я ні одного, ні другого кандидата не хочу образити (Костянтин Зінкевич та Микола Юнак, – ред.). Але якщо Букваря не прочитати і претендувати на посаду…

Олег Борбелюк не хоче, бо грамотний, Микола Савельєв – не хоче, Валентин Вірковський – не хоче, але вони ж можуть робити.

Всі говорять, що я не виховав. У мене був перший заступник Микола Веремчук, компетентний і грамотний чоловік, пішов на пенсію. Є Свідерський Олег, який “набиває руку” і я ще придивляюся до одного хлопчини, з якого можна було б щось “ліпити”.

— Можливо Ваш перший заступник?

— По-перше, потрібно розбиратися у міському господарстві та повинне бути бажання. Я зупинився на Ярославові (Матвійчук – ред.), він працював у нас в управлінні ЖКГ, потім був заступником директора. Хай люди подивляться на одного і на другого. Можливо ще хтось в місті появиться.

Не знаю…. Можливо ще раніше залишу посаду.

— Багато містян називать вас російськи аналогом слова батько – “папа”. Як ви до цього відноситися і звідки це взялося?

— Я колись працював директором лісгоспу, у 1986-му році. Я прийшов директором і на той час в колективі працювало 994 працівники. У мене був такий, уже покійний, водій Валерій Довганюк і з його легкої руки почали. Він все “папа і папа”. А чого “папа”? Бо його мати була росіянка, а батько українець.

І так вчепилося “папа”, от вже 30-ть років.

— Як відноситися до критики опозиційних сил?

— Я нормально відношуся до критики опозиційних сил, якщо критика конструктивна. А якщо критика “гола”, а сам нічого не зробив, то я рахую, що це критиканство. Є частина людей, яка ніде не працювали, ні копійки не платять у місцевий бюджет, а критикує. Я раненько об’їжджаю місто, ну чистота. Це ж не я кидаю сміття, але зразу “а де Саганюк?” Давайте всі будемо будувати місто, державу. А оце мама йде по площі, веде дитинку. Сама кинула бумажку і дитинка кинула. А зауваження зробиш, то ще й винний будеш.

— В політичному плані багато лунає критики у Вашу сторону?

— Відносно політики я хочу сказатьи, що я був у комуністичній партії і був у партії “Батьківщина”. Я сам із села. Мій батько насив “грібси” хлопцям, але служба цього не знала і я вступ у партію, десь 1970-1971-й роки. Комуністична партія розпалася. Потім був у БЮТ, але також не був згідний із керівництвом обласної організації, тоді керівником був Анатолій Грицюк.

Я ще був двічі мером, а вони тоді продали посаду в бані. Мені це стало відомо. Я тоді сказав “беріть і керуйте!”. Той хто купив, щоправда, тоді не пройшов і на наступний раз.

Потім я йшов від Сергій Тігіпка на мера, потім від Петра Порошенка. Але ні в першій, ні вдругій партії не був. Я думаю, що скільки доведеться жити, то я в жодній партії не буду. Досить цих партій, воно не дає результату.

— Останні сесії проходять “на тонах”. Чим викликане таке гостре обговорення проектів рішень?

— Конфліктів немає, є лише така розмова. У нас є депутат з нашого підприємства, він “в чиїхось очах бачить пилинку, а в свої тріски не бачить”. Навіть оце я підписав розпорядження дати гарячу воду, а він забороняє майстрам включати котельні. Написали в мережі, що один не хоче включити воду, то вже після обіду була.

З кожним скликанням приходить трохи більше нових людей і в них своє бачення, а в нас своє. Я б хотів, щоб депутати приходили більш зрілі і досвідчені, які б бачили основну проблему.

Критикувати легше всього, але скажіть, що ви зробили? Вже пройшло півроку і потім кожному треба буде сказати, що він зробив. “А я вот критикував Саганюка” – таке буде говорити? Не критикують того, хто нічого не робить.

— Ви плануєте звітувати за 100 днів роботи?

— Ми визначилися, що прозвітуємо осінню, за рік відразу. Потрібно ж показати, що зробила нова команда.

— Зрозуміло. А які тоді плани хочете реалізувати до осені?

— По-перше, заасфальтувати вулиць з 15-ть. Ми повинні підготувати всю соціальну сферу до роботи в осінньо -зимовий період. Відремонтувати всі школи. В школі-гімназії потрібно відремонтувати їдальню для чого потрібно понад мільйон гривень. На цукровому заводі, біля гуртожитку недобудоване приміщення їдальні. Виділили більше мільйона гривень, ми хочемо з цього приміщення зробити 7 малосімейок, щоб дати молодому лікареві, спеціалісту.

На сьогодні ми відчуваємо дефіцит молодих спеціалістів у місті.

ЦНАП треба зробити. Хочемо відремонтувати і щоб був міськрайонний центр. Треба завершити будівництво біржі праці, 44-х квартирного будинку, зробити капітальний ремонт вулиці Ковельської, на яку виділено з державного бюджету 5,2 мільйони гривень і з місцевого та обласного по 700 тисяч. Хочемо здійснити заміну електроопор по Устилузькій і Луцькій (бо ці ще з воєнних часів і вже розсипаються). І по Устилузькій, Ковельській і Луцькій по одну сторону тротуар виложити косткою. І хочемо попробувати зробити одну велодоріжку.

— А фонтан буде у Володимирі-Волинському?

— Фонтан ми також хочемо. Розраховуємо, що коштів вистачить. Якщо будемо робити, то потрібно зробити нормально, а не що-небудь. Прийдеться його зробити в парку “Слов’янський”, місце розташування вже обговорюємо. Будемо робити так, щоб радувало “око” і місцевих і туристів.

Розмовляли Дарія Поддубецька та Антон Бугайчук