Олег Отченаш: «Можу встати вночі через дзвінок диспетчера, сісти в машину і поїхати на пожежу»

17-го вересня в Україні офіційно відзначають День працівників цивільного захисту України або ж День рятівника. З нагоди цього свята журналісти БУГу дізнались, як проходять будні рятувальників у Володимирі-Волинському.

Олег Отченаш – майор служби цивільного захисту, головний державний інспектор з пожежної та техногенної безпеки у Володимирі-Волинському та районі Управління ДСНС України у Волинській області. В нього і вдалося розпитатись про забобони служби порятунку, як проходять будні і особисте життя.

Скільки років ви служите? Розкажіть про свій кар‘єрний ріст.

У 2005-му році я вступив до Львівського інституту пожежної безпеки. Згодом навчальний заклад отримав вищий рівень акредитації, 4-й ступінь – став університетом безпеки життєдіяльності. Отримав бакалавра. В 2009-му році прийшов на роботу в підрозділ Володимир-Волинського інженером відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності. Ним я працював рік.

Наступного року, в 2010-му, мене призначили старшим інспектором, в 2011 – на посаду начальника відділення з питань наглядово-профілактичної діяльності, тобто начальник інспекції. До теперішнього часу проводяться необхідні реформи, структура підрозділу змінювалась. Служба у Володимирі-Волинському триває понад 10 років.

Пішов навчатись, бо працював пожежником батько, і варіантів в мене не було. З дитинства я знав, що буду мати саме цю професію. Рятувати людей, гасити пожежі – то була моя стихія. Під час навчання не пропускав жодного практичного заняття. Я мріяв бути начальником караулу, є ще начальник зміни – такі офіцерські посади – аби їздити на пожежі.

Розкажіть про свій звичайний будній день.

Кожного дня підйом о 7-й: виробився рефлекс, прокидаюсь без будильника. Роблю чай дітям до школи. Потім на роботу. Першим ділом перевіряю електронну пошту, там можуть бути відповідні вказівки від керівництва. В кожного інспектора є складений план на місяць.

Наша служба поділяється на дві ланки: запобігання виникнення надзвичайних ситуацій (інспекція, теоретичний блок) і реагування. Працюємо згідно з планом: планові та позапланові перевірки об’єктів, відповідно до пори року проводимо профілактичну роботу, відпрацювання житлового сектору: проводимо бесіди з громадянами щодо запобігання пожеж в побуті. На даний час більше акцентується робота щодо осінньо-зимового періоду – це опалювальний сезон. Актуальна перевірка об’єктів, пов’язаних з масовим перебуванням людей: готелів і хостелів, баз відпочинку у зв’язку з трагедією в Одесі.

Робочий графік у нас ненормований: робочий день з 8 до 17-ї – біда не приходить в робочий час. Пожежі виникають і вночі, а також інші нестандартні побутові ситуації. У випадку пожежі необхідно виїхати і скласти відповідний акт, який потім направляється в поліцію, приймати рішення, визначати причину пожежі.

До погонів майора ви приймали участь безпосередньо в гасінні пожежі?

Під час навчання ми залучались до гасіння. Наприклад, складніше було у сільських населених пунктах. Якщо палає господарська споруда, явно, осторонь стояти не будеш – треба допомогти і драбину піднести і рукав, й не суттєво, що в посадові обов’язки це не входить.

Чи звикла вже ваша родина до такого неспокійного графіка?

Спочатку, звісно, як тільки одружились, було трохи складно. Тепер у мене двійко доньок: одній буде 7 років, а іншій – 3 рочки, пішла вперше у дитсадок. Якось замолоду частіше виїжджав на пожежі, лишень о 2-3 ночі приїхав додому – уже знову треба їхати.

А до 2011-го року ми займались слідчими діями – дізнанням пожеж, повністю проводили розслідування, зараз цим займається поліція – трішки легше. Дружина звикла, вона знає, що я тихцем можу встати вночі через дзвінок диспетчера, поговорити по телефону у ванній, сісти в машину і поїхати на пожежу.

Кого частіше доводиться рятувати: людей чи все ж таки тварин, через халатне ставлення людей?

Однозначно, людей, каже статистика. Є випадки, що і тварин. Пожежі у господарських спорудах передбачають порятування худоби: свиней, курей, качок, корів.

Найбільш яскрава подія в робочій обстановці, яка вам запам’яталась. Розкажіть про неї.

Це була перша пожежа, в ліквідації якої я брав участь. Сталося це після другого курсу, влітку. Була відпустка, я дуже добре це пам’ятаю. Я був вдома, коли в моїх сусідів загорівся хлів. Мене розбудили вночі. Якраз була можливість попрактикуватись у порятунку свійських тварин: качки, кури, свині, і коней довелось приборкувати.

Я пам’ятаю, що був у червоній кофтині, яка тоді й обгоріла – досі в селі в мене лежить. Коли приїжджаю в село, допомогти батькам по господарству, одягаю її і згадується одразу ця перша пожежа. Сусідка ще тоді написала подяку до університету.

Яка статистика пожеж по району?

70% пожеж стаються в житловому секторі: будинки, квартири, підсобні приміщення, господарські споруди. На другому місці – пожежі в екосистемах: це післяжнивні залишки, суха трава весною. В районі лісові масиви цьогоріч не горіли.

Чи бувають у місті чи в районі будинки, де пожежі спалахують періодично протягом 2-3-х років?

На одному і тому ж об’єкті пожежі спалахують. Як правило, це необережне поводження з вогнем деяких осіб. Це також можуть бути закинуті будинки. Такий об’єкт, як танковий полк – не охороняється, і там перебувають люди і діти, які спокійно можуть бавитись з вогнем.

В районі є соціально незахищені верстви населення, ще й люди, які перебувають на певному обліку. Бувало, пожежі повторювались і через місяць-другий на одному і тому ж об’єкті. Буває, що люди підпалюють свої господарські споруди навіть для власних цілей і задоволення. А ось містики я не зустрічав.

У пожежників є забобони?

Основне: з пожежі нічого не можна брати! Це категорично. Якщо хтось з особового складу виходить, наприклад, у перший день з відпустки, чи отримав новий спецодяг – обов’язково повинен для колективу купити пляшку води: мінеральної чи солодкої. Якщо не купить – знаємо, стовідсотково, ввечері або вночі будемо їхати на виклик. Це однозначно. Не купив – чекаємо. Це як правило.

Збереглися досі так звані “традиція хрещення”: обливають водою після першої пожежі: трішечки або зі шлангу, залежно від погоди. Звичай, коли відправляють на пенсію, прийшов з Європи: коли вже дембель, тоді збирається вся частина, караул, з ніг до голови знову обливають і вітають: ось тут вже незалежно від пори року.

На весіллях також у Європі поширені вітання особовим складом, тоді як у нас поки що це сприймуть як нераціональне використання особового складу і службової техніки.

У роботі все одно, ми йдемо проєвропейським напрямком, проводяться флешмоби та інтерактивні засоби актуалізації проблеми запобігання надзвичайних ситуацій для поширення інформації серед містян.

Наталія Тарковська