“Одні збирають на яхти та “Бентлі”, а мені приємно збирати добрі справи”, – Ігор Тимощук

У травні 2016-го року керівником Нововолинської міської організації ВО “Свобода” став підприємець та депутат Іваничівської райради Ігор Тимощук. Спокійно, без самовихваляння й піару, гучних промов та обіцянок, він приступив до роботи і так само спокійно працює далі. Про особисте життя та перші результати депутатської діяльності Ігоря Тимощука наша з ним розмова. 

Як реагуєте на критику?

Реагую спокійно, критика дає поштовх рухатися далі і не зупинятися. Є критика, а є критиканство: журналіст може висвітлити одну подію з різних сторін. Треба вміти читати поміж рядків. Слава Богу, досі про мене не було ніяких критичних матеріалів, роль публічної особи “примірив” відносно нещодавно.

Де навчались, яку спеціальність здобули?

Навчався в Нововолинському електромеханічному технікумі за спеціальністю “технік-електрик”. Цей навчальний заклад закінчив з відзнакою. Далі вступив у Тернопільську академію народного господарства за спеціальністю “менеджер-економіст”. Спершу вчився в Тернополі, а закінчував тут, коли з’явився філіал.

Де і як ви заробили свої перші гроші?

Перші гроші заробив у кінці вісімдесятих. Банально, але десь в класі 5-му торгував жувальними гумками в школі. З піонерів мене, відмінника, хотіли за це виключити. “Жуйки” купував на ринку в Нововолинську, продавав “з накруткою”. У дитинстві ходили один до одного на дні народження, якісь заощадження з’являлися, я от вкладав їх у таку вигідну справу. У той час багато хто заробив свій перший капітал подібними моментами: там купив телевізор, в іншому місці продав – і раптом з’являється мережа відомих магазинів у місті…

Ким мріяли стати у дитинстві?

Дитинство – це класно. Ми мріяли про що завгодно. Тоді здавалося, що все у житті просто. Хотів бути менеджером, хоч не знав, хто це такий (сміється). Розумів, що це актуально.

Чим займаєтеся зараз? 

Підприємницькою діяльністю. Займаємося виготовленням та монтажем металоконструкцій, промисловим будівництвом, зведенням ангарів. Працюємо з 2009-го року. Спроби відкрити власний бізнес були й років 14-15 тому – намагалися налагодити виробництво будматеріалів. Але в наш час важко бути підприємцем. Обладнання закупляється за кордоном в євро, а тут же в гривнях заробляєш. Є проблеми з набором персоналу. Бо люди краще поїдуть в Польщу на заробітки і отримають там 20 тисяч гривень на місяць. Тут таку зарплату не реально дати працівникам.

Хоч таки вдалося знайти однодумців і нішу свою на ринку несемо. У нас працює 12 осіб.

Що мотивувало вас піти у депутати? Як до цього поставились ваші рідні?

Бажання попробувати щось змінити. Можливо, нам важко міняти ситуацію в Києві або в області, а от в себе в будинку, на вулиці в місті або селі така можливість є. Вважаю, що на місцях політики не має бути. Депутати в першу чергу повинні займатися вирішенням господарських питань, давати пропозиції економічного розвитку регіону, тобто дбати про населення. Це найперше. Для чого інакше балотуватися?

Рідні відмовляли від такого рішення, бо зрозуміло, що на сім’ю тепер доводиться виділяти менше часу. Так чи інакше, найважливіше в житті – сім’я. Потрібно виховувати дітей змалку, що без сімейних цінностей не може бути міцної країни.

У районній раді Іванич ви представляєте “Свободу”, очолюєте Нововолинську міську організацію цієї партії, яка має свою фракцію в міській раді. Що привело вас саме в цю політичну силу, а не в будь-яку іншу?

Націоналістичні погляди. Моя позиція така: партія – це не щось одноосібне, тому не потрібно зосереджувати увагу на одній чи двох особистостях. “Свобода” поєднала патріотів, які хочуть змінити щось в країні не заради власної вигоди, а заради майбутнього наших дітей.

Ваш попередник з міської організації ВО “Свобода” Олексій Гольчук говорив, що депутати тепер повинні працювати за схемами, за якими вигідно в Києві. Чи комфортно почуваєтеся в ролі “свободівця”? Чи часто доводиться вибирати: або власні принципи, або партійна дисципліна?

Не знаю нічого про схеми, ніяких вказівок не отримував. Просто я розумію, що таке партійна дисципліна. Можливо, у “Свободі” вона більше виражена, як у інших партіях. Справді, є різні моменти, в яких я поки не орієнтуюся, тому потрібно радитись. З партійним керівництвом спілкуюся не кожен день, але часто. У нас регулярно відбуваються засідання міського чи районного комітету, фракції, де ми обговорюємо нагальні питання. Інколи думки розходяться, але як вирішує більшість, так згодом фракція і голосує. Одностайно.

Ви займаєте опозиційний бік, йдете проти влади?

Має бути влада, має бути опозиція. Це нормальні явища. В Іваничівському районі ми -влада. За більшість питань голосуємо разом з представниками інших партій, які в опозиції у відношенні до нас, тим паче, якщо це на користь народу.

Що стосується Нововолинської міськради, то члени “Свободи” завжди на все мають власну думку, бо доволі часто бувають не праві представники міської влади або  її опоненти. Візьмімо до прикладу судову тяганину між заступником мера Сторонським та активістом Бідзюрою. Якщо реально подивитися на ситуацію, то не виключено, що у результаті всі рішення міськради можуть бути скасовані.

Вас поставили на місце Гольчука. Як віднеслися до такої зміни керівництва однопартійці з міської ради?

Не знаю, як вони раніше сприймали прихід Олексія Гольчука, адже і перед ним керували люди. Маю з однопартійцями нормальну, конструктивну співпрацю, проблем у робочих стосунках не бачу взагалі.

Я не претендував на це. Ви, мабуть, думаєте, що то якесь насиджене місце, яке дає бонуси. З Гольчуком у мене нормальні відносини, спілкуємось. Його місце не займав – просто так вирішило керівництво партії. Аналогічні рішення не приймаються одноосібно.

Можливо, відіграв роль той факт, що я більше часу перебуваю тут на місці. Як приватний підприємець маю можливість розпоряджатися своїм часом, деякі паперові справи роблю після півночі.

Вам платять як керівнику осередку “Свободи”?

Мені не платять, у нас немає такої традиції – платити керівникам осередків.

Порівняйте склад депутатського корпусу у Нововолинській міськраді та Іваничівській райраді.

Поки не можу сповна оцінити нововолинських депутатів, тому що працюю з ними недовгий час. А от у райраду прийшло багато нових облич, які роблять добрі справи на благо Іваничівщини. Кожен лобіює інтереси своїх виборців. Проте ми повинні спостерігати за всіма населеними пунктами району. Є такі місця, де взагалі за інші каденції не виділялося ні копійки ні на школи, ні на будинки культури.

У райраді цікава тенденція: третина депутатів – вчителі.

Люди голосують за тих, кого бачать, хто виділяється.

Наскільки виправдалися очікування від депутатства на практиці?

Поки не зовсім виправдалися. Район аграрний, в бюджеті коштів немає, щоб заплатити навіть за енергоносії бюджетним установам. А хочеться ще ж забезпечити школи комп’ютерами, щоб були відповідні умови у навчальних закладах району, тому що діти – це наше майбутнє. Моя позиція: інвестувати в дітей. Тому що завтра вже вони будуть журналістами, депутатами, а хтось і президентом. Запрошувати з-за кордону керувати країною – це не логічно, тому що на керівних посадах мають бути патріоти, які будуть думати про свою батьківщину.

До вас як депутата, мабуть, звертаються люди зі своїми проблемами: з якими питаннями найчастіше приходять?

Приходять, телефонують, дуже багато питань у людей, основні з яких полягають у тому, що немає дороги, транспортного сполучення. У Нововолинську у нас поки немає офісу, де могли б вирішувати ці питання, але вже є напрацювання. Думаю, у людей скоро з’явиться можливість приходити туди зі своїми проблемами.

Що вважаєте особистим найбільшим досягненням?

Якби був спортсменом, мав би якісь досягнення, а так я звичайна людина. У мене кожна робота, яка має логічне завершення – досягнення.

Тим не менше, до ваших як депутата заслуг можна приплюсувати облаштування дитячих майданчиків.

Не дуже люблю афішувати про досягнення за принципом “нехай не знає права рука, що робить ліва”, але тепер часто доводиться це робити. Просто до мене як до підприємця і депутата звернулася людина та попросила допомогти встановити гойдалку в садочку в Низкиничах. Я по своїй вдачі не можу відмовити людям. Поїхали, подивились – дійсно немає на території садка чим діток забавити. Тому, маючи таку можливість, допомогли в цьому питанні. Ніхто не хотів піаритися, ніхто червоні стрічки не перерізав. Зробив це особисто сам за власні кошти. Своїх працівників залучив до роботи. Хай дітки тішаться.

Одні збирають на яхти та “Бентлі”, а мені приємно збирати добрі справи. Такий я є.

Назвіть три якості, якими повинен володіти депутат сьогодні?

Цілеспрямованість, чесність та відкритість.

Як ставитеся до створення Павлівської громади у Іваничівському районі?

Насправді ви хочете почути, чому під час червневої сесії облради «Свобода» не підтримала створення Павлівської громади. Бо на той час не знали думки всіх громад. Коли це з’яcували, вивчили це питання, тоді, на вересневій сесії, й підтримали. Адже якщо створюється громада, а частина населених пунктів буде відрізаною від інших, ми не можемо проголосувати за таке рішення. І взагалі на сьогоднішній момент я негативно ставлюся до поділу району. Коли прийняли закон щодо децентралізації, я був першим, хто намагався пояснити людям, що таке громади і для чого їх створювати. Звісно, є передбачене фінансування громад та низка переваг для них, але в результаті ми бачимо, що в дійсності все виглядає інакше. Як будуть існувати ОТГ в районі, коли закриється 9-та шахта, коли не запрацює 10-та шахта? І взагалі, 10-ту шахту треба розглядати більше як політичне питання, ніж економічне. Навіть якщо не буде прибутку, її треба запустити для створення робочих місць.

Була в нас бавовняно-прядильна фабрика. Везти бавовну за 5 тисяч кілометрів зовсім не вигідно, правда? Але чоловіки тоді працювали на шахтах, а жінкам не було куди працевлаштуватися. Таким чином у місті забезпечили тисячі жінок роботою. Ну а якщо просто возити цигарки в Польщу та отримувати легкі гроші – тоді взагалі наш регіон не буде розвиватися. Це потрібно вирішувати на рівні держави, збільшення податкового тиску – не вихід для наших людей.

Ви писали звернення до Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, районних рад Волинської області та обласних рад України про збільшення терміну перебування автомобілів із іноземною реєстрацією на рік із платою податку до місцевого бюджету у розмірі до 5000 гривень.

Всі ми знаємо схеми, за якими наші люди їздять на польських номерах. Коли машина на іноземній реєстрації, оформляти страховки та проходити техогляди водії будуть за кордоном, поповнюватися бюджет буде там, а не тут. І взагалі, чому б не зробити розмитнення доступним для всіх? Для чого в Україні робити сертифікацію авто на відповідність нашим стандартам, коли автомобілі в Європі нормально експлуатуються. Це просто гроші хтось собі заробляє, а про людей не дбає. Чим більші збори, мита і податки, тим частіше люди шукають шляхи, як їх не платити. Думаю, ви зі мною погодитеся.

Це звернення було спрямоване на те, щоб у Києві почули: люди мають власну думку щодо терміну перебування автомобілів із іноземною реєстрацією в Україні. За нього депутати райради проголосували одноголосно.

А скільки у вас автомобілів?

Я не рахую свої автомобілі розкішшю, це скоріше необхідність. Тому що ціна старого авто на сьогодні 5 гривень за кілограм (ціна металобрухту). Якби у мене було “Бентлі”, “Порш” “Феррарі”… А так для роботи – пікап, є раритетна “Волга” 65-го року, є спринтер з кузовом для бригади моїх працівників, в якому возять інструмент. Є “Рено Сценик” для сім’ї, яким їжджу тільки на вихідні.

Ви маєте ворогів?

Особисто з ними не знайомий.

Життєве кредо Ігоря Тимощука.

Ніколи не здаватись.

Розмову вела Юлія Ховайло, інтернет-видання “БУГ”