Нововолинськ має чим зацікавити туристів, – історик Юрій Велінець

Аспірант-історик Волинського національного університету імені Лесі Українки Юрій Велінець розповів про дослідження Нововолинська та його околиць.

Сьогодні вивчення історії міст та сіл України є досить важливим, особливо цінно, коли історією цікавиться молодь. Такі ініціативи треба всіляко підтримувати, адже наукою в наш час займатись дуже не просто. Тетяна Яцечко-Блаженко поспілкуваласьз істориком з Нововолинська, – повідомляє Еспресо.

Юрій Велінець, аспірант-історик Волинського національного університету імені Лесі Українки, пише кандидатську дисертацією на тему: “Вугільна промисловість у Волинській області в другій половині 40-х – початку 90-х років ХХ ст.” і паралельно популяризує історію рідного Нововолинська в мережі фейсбук.

Його сторінка “Історія Нововолинської громади” показує, що історія Нововолинська не така нова, і до його появи там вирувало життя, існували населені пункти і творилась історія.

Саме в цій частині Волинської області були зведені давні храми. Юрій є частим гостем волинського архіву, де активно шукає нові та невідомі факти з історії Нововолинська, сусідніх сіл та їх мешканців.

Коли і як з’явилась ідея збирати старі фото з Нововолинська та створити групу в фейсбук?

– У 2017-му році я вступив до аспірантури ще в тогочасний Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки. Сьогодні він має назву Волинський національний університет імені Лесі Українки. Тоді ж затверджено тему дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю “Історія та археологія”. Тема звучить так: “«Вугільна промисловість у Волинській області в другій половині 40-х – початку 90-х років ХХ ст.”.

Із затвердженням теми дисертації розпочав збір матеріалів, які стосуються вугільної промисловості й Нововолинська в тому числі. Звісно, що поряд зі значним масивом віднайдених архівних документів, статистики, усних свідчень, фотографії теж становили окрему групу зібраного матеріалу. Окремі фото не мали жодного підпису й датування, а зображені на ній люди і фон не давав чіткого уявлення про місце де зроблена сама ж фотографія, що породжувало проблему. Для її вирішення я і запланував створення у соціальній мережі “Фейсбук” окремої групи історичного спрямування й вузькорегіонального значення.

Керувався тоді я тим фактом, що місто Нововолинськ існує 71 рік і особи, які зображені на нововолинських світлинах ще можуть проживати в місті й наддадуть мені потрібну інформацію. Окрім того, зараз велика кількість людей зареєстровані у соцмережах, для яких перегляд різнотематичних дописів це уже буденне явище, і тому група могла б мати за мету просвітницьку роль для людей, які хотіли б пізнати історію свого краю. Тому таку групу під назвою “Історія Нововолинської громади” було створено в жовтні 2020-го року.

Сьогодні група функціонує як допоміжний засіб збору й визначення інформації минулого, не лише фотографій, і як загальнодоступна група де я і користувачі публікуємо свої спогади й фотоматеріали, тут обговорюють важливі історичні події краю й України тощо.

Скільки фото нараховує колекція. Які фото найстаріші?

– У моїй колекції нараховується близько 5 тисяч ретро-фото, а також близько 3 тисяч сучасних фотографій зроблених мною або користувачами групи. Найстарішими фотографіями є фото дворянської родини Модзелевських, які були власниками села Низкиничі і Хренів, а також Адріана Прахова, що приїжджав до Володимира і Низкинич в рамках археологічній експедиції. Ці фото датуються другою половиною 19 ст.

Які фото викликають найбільше обговорення в групі?

– Якісь окремі групи фотографій, які найбільше обговорюють користувачі, важко виокремити. Для деяких користувачів найцікавішими є фото другої половини 19 – початку 20 ст., для інших – ті, що напряму стосуються історії Нововолинська й датуються другою половиною 20 ст.

Користувачі активно обговорюють фото відомих нововолинців, фото видів міста у їх порівнянні з сучасним виглядом, фото видів сіл і їхніх мешканців, а також сучасні фотографії краєвидів, зроблених уже мною. Останнім часом намагаюся, крім фото, подавати в групу текстовий матеріал, який базується на архівних документах для загального огляду історії Побужжя від найдавніших часів і до сучасності. 

Що цікавого з історії регіону вдалось відшукати в архіві?

– Для мене будь-яка нова інформація з історії регіону, віднайдена в архівах, є цікавою, адже вона – як невеликий пазл, що доповнює загальну картину історії краю. Проте окремо відзначив би архівні документи 19 ст., у яких є цікаві історії соціально-побутового характеру, де є чіткі описи домашнього вжитку, способу життя людей тощо.

Наприклад, цікавою є справа “о блудной жизни” Андрія Черняка – брата власника села Тишковичі, справи про крадіжки грошей із церков сіл Калусів, Грибовиці і Тишкович, справа про пограбування села Грибовиця польськими і російськими військами в роки Польського повстання 1830-1831 рр. та інші. Зараз особливий інтерес викликають архівні документи 16-19 ст., які розміщені у фондах Державного архіву Житомирської області й Центрального державного історичного архіву м. Києва.

Також згадаю, що вдалося віднайти близько 60 кіножурналів і документальних фільмів із історії Нововолинська в хронологічних межах 50-80-х років 20 ст., на основі яких планую зробити документальний фільм. 

Які цікаві факти з історії регіону вдалось виявити недавно?

– В останні місяці здійснюю пошуки документів і пам’яток поза межами Волині. Наприклад вдалося визначити, що Лазар Баранович – оратор, церковний і політичний діяч другої половини ХVІІІ століття – написав некролог з приводу смерті Адама Киселя. Текст некрологу ще намагаюся отримати. Днями мій учитель історії і директор Грядівського ліцею Володимир Віталійович Томчук повідомив, що мешканка села Гряди передала йому щоденник свого предка і мешканця цього ж села 1920-х років. Залишилося лише отримати всі згадані документи для їх опрацювання. Відчуваю, що попереду ще багато нових знахідок і відкриттів.

Чи почав писати книгу про Нововолинськ, якщо так, то про що вона буде?

– На початку збору матеріалів я передбачав лише одну книгу з історії Нововолинська й округи. Проте згодом накопичилося стільки цікавої інформації, що планую здійснити поділ історії Нововолинська на чотири монографії. Процес збору по окремих монографіях з чотирьох практично завершено, приступатиму вже до написання. Ці чотири книги включатимуть детальний аналіз і розбір топонімічних назв та власне бачення волинського походження князя Володимира Великого, інформацію про суспільно-політичний, економічний і культурний розвиток краю від найдавніших часів і до сьогодення, буде розкрито побутове життя людей, розвиток церкви, просопографію Адама Киселя тощо.

Сьогодні серед істориків набуло поширення дослідження загальнополітичних процесів України і Волині загалом в окремі періоди, я ж намагаюся написати дослідження, яке може стати доказом того, що невеличкий регіон нічим не гірший і має не менш захопливу історію через призму усіх століть.

Що ти радив би побачити туристам в Нововолинську та сусідніх селах?

– 23-го серпня в Нововолинську з ініціативи директорки Нововолинського міського історичного музею Ірини Костюк за її розробленим туристичним маршрутом відбулася екскурсія в честь Дня Незалежності України і Дня міста. Після екскурсії зробили висновок, що в Нововолинську достатньо локацій, щоб розробити тематичні маршрути. Наприклад, окрему екскурсію по підприємствах або по церквах міста тощо.

Недавно було затверджено туристичний логотип Нововолинська. Тобто Нововолинськ готується і розробляє плани для залучення туристів у наш край, який і досліджую. У нас достатньо туристичних об’єктів, які зацікавили б туристів, і в межах Нововолинська, і за ним. За межами – це, безсумнівно, Успенська церква Адама Киселя, що в Низкиничах, Іоанно-Зачатівська церква, що в Тишковичах, в якій міститься іконостас ХVІІІ-ХІХ ст. тощо. Для туристів дуже цікавими є шахтарські терикони, які для них, через подібність кольорів, асоціюються з американським Гранд-Каньйоном.

Саме ж місто Нововолинськ є вже важливою пам’яткою радянської архітектури, тому, по-перше, вважаю за потрібне зберегти оригінальний вигляд міста, а по-друге, зібрати всю необхідну інформацію по основних пам’ятках міста, щоб створити певний інформаційний простір для туристів.