“Не всім потрібна твоя біда, в кожного є своя!” – Інна Княжина з Володимира-Волинського про боротьбу з тяжкою хворобою
Як залишитися на одинці з тяжкою недугою? Як почути “захмарну” вартість лікування? як знайти в собі сили розпочати боротьбу та вести її? на ці питання може відповісти лише людина, яка стикнулася з цим безпосередньо.
Інна Княжина – жінка з Володимира-Волинського, вже декілька місяців веде боротьбу за власне життя, яке лікарі оцінили в 12 тисяч євро.
– Перед початком нашої розмови, Ви, Інно, наголосили, що великого оптимізму немає. Чому саме так?
– У мене зараз змішані почуття, змішані думки, тому що з однієї сторони тільки “ти” розумієш свою хворобу до кінця. Цей діагноз не є новий в медичній практиці, він є не знайомий на слуху для людей. Наприклад, коли говорять “рак” вже не додаючи дрібниць, який саме, де саме, а просто саме слово “рак”, то це викликає в людей почуття розуміння. Це не моя особиста думка, я читала багато спеціальної літератури, спілкувалася з людьми. Ця тема була мені близька, адже моя бабуся, Оксана Павлівна Стружук, була хвора на “рак”.
А тепер, коли думаю про свою хворобу, розумію чому бачу знак питання в очах людей… Вони не розуміють до кінця, що це таке. Аналізуючи спілкування у соціальних мережах та реальному житті, зробили висновок: багато людей помиляється відносно самого діагнозу “Посттравматична аневризма дуги аорти” і процес лікування – стентування аневризми аорти. Це не коронарне стентування. Останнє в рази дешевше, теж використовується стент, але іншого виду, вартість такої операції складає 50-60 тисяч гривень. Існує безліч стентів, але вони не універсальні, відрізняються за вартістю.
При спілкуванні з лікарями, цікавились чи самі можемо купити закордоном стент, там на порядок дешевший, а сам процес стентування провести безпосередньо в Україні. Нам, на жаль, відповіли, що такої можливості немає. Були різні пояснення, але факт, що в них заключений договір з фірмою постачальником і ця фірма являється монополістом, відповідно їхня вартість така. Наша медицина -це комерція! Важко усвідомлювати, що твоє життя вимірюється лише грошовими одиницями.
– Як дізналася про свою хворобу?
– Дізналася про свою хворобу випадково. Колись потрапила у страшну ДТП, у мене були важкі наслідки і проблеми зі здоров’ям виникали час від часу. Тому стан свого здоров’я завжди тримала на контролі і самолікуванням ніколи не займалася. Розуміла, які були травми, можливі наслідки з віком, тому завжди зверталася до лікарів.
Розпочалося: перехворіла на грип, але сухий кашель не проходив. Хоча зверталася до лікарів, виписували чергові пігулки, кашель залишався. Це не звичайний був кашель, “давучкий”, не могла без кахикання декілька слів промовити. Звернулася за медичною допомогою,терапевт направила на флюорографію. Я дякую рентгенологу, чоловік в літах, за те, що помітив, не проігнорував і сказав “мені не подобається затемнення, яке бачу з лівої сторони”. Він пішов до терапевта і сказав, що не пропускає мене далі на аналізи і пропонує зробити флюорографію в 5-ти проекціях з контрастною речовиною. Розглядаючи нові знімки запитав, чи були у мене травми грудної клітки, чи мені ніколи не діагностували аневризму аорти.
Підтвердженням діагнозу стала комп’ютерна томографія (з контрастною речовиною), де чітко її видно, розташування, розміри. Розміри загрозливі. Свій подив не можу передати, взагалі вперше почула про таку хворобу. Травма була, але що можу мати подібний наслідок – мене не попереджували.
Вдома відразу почала штудіювати літературу про те, що таке аневризма і з “чим його їдять”, знайшла пряму вказівку, яка зі мною пов’язана. Посттравматичні аневризми вони, як правило швидкоплинні, невеликий відсоток людей які виживають. Це дуже небезпечна травма. Травмування аорти – це її розрив… допомога йде на секунди. В моєму випадку аорта лише надірвалася, не до кінця… Лікарі це не можуть пояснити, це знає лише Бог.
Ніхто не дав нам відповіді на питання, коли утворилася аневризма і як буде змінюватись надалі. Це бомба, коли вибухне – час невідомий. Тому цінною кожну хвилину свого життя. Дотримуюсь усіх рекомендацій, а їх чимало, заборонені будь які психологічні, фізичні навантаження, постійний контроль тиску, уникати ударів у грудну клітку, не робити різких рухів, не бігати, не плигати, не піднімати важкого, обмеження у харчуванні, перелік довгий… І до такого обмеженого життя важко пристосуватися. Але розумієш, що потрібна близьким і просиш їх теж не хвилюватися. Не була раніше попереджена, відповідно і фізично працювала, і навантаження були. А цього абсолютно не можна було робити.
– Де можна провести необхідне лікування?
– В Україні, за тією інформацією, що маю, це лише в Києві державному інституті імені М.М. Амосова, Київському Центрі Серця Б.М. Тодурова роблять такого роду операції, бо в мене специфіка в тому, що аневризма нисхідного відділу аорти. Ми зверталися і до інших клінік, але такі операції вони не роблять. Нам писали багато людей, дехто розповідав про інші лікарні, а дехто робив комерційні пропозиції і навіть пропонували стент. Є інформація про Центр Серця у Кракові. Всюди необхідні кошти, озвучена вартість однакова.
– Вже тривалий час йде збір допомоги на лікування. Можеш розповісти як проходить цей процес?
– Після того як була оголошена вартість лікування, зрозуміли, що самі не в змозі зібрати необхідні кошти за короткий термін. Спочатку думали, що справимося своїми силами. Було чітко сказано – вартість стенту 8 тисяч євро і ще 3-4 тисячі євро вартість проведення операції по стентуванню…
Коли озвучили нам цю вартість, то перше був шок! Дорога з Києва була практично в мовчанні. Ми обоє розуміли, що такої суми ми не маємо і найближчим часом ми таку суму не назбираємо. Також в Києві лікар сказав, що операцію потрібно провести якомога швидше. Зазвичай коли люди не знають про свою хворобу, хвороба стоїть, а коли дізнаються – вона починає прогресувати. Це сказав нам лікар та пояснив тим, що людина починає нервувати з цього приводу, різні психологічні стреси і так далі. Я дала собі слово, що нервувати не буду! Хоча у мене це не завжди вдається…
Медикаментозне лікування в моєму випадку не передбачене…
Це чоловік вирішив, що розмістить пост на Фейсбук. Я була проти, тому що соромно і прикро. Соромно просити, прикро за державу… Зверталися до фондів, більше відмов: не дитина, не переселенка, не з посвідченням учасника АТО. Або: неяскраво вираженні травми. Потрібна картинка – дожились… Зверталися до представників влади, часто чули: вас, важко хворих, багато… Але це не наша в цьому вина, ми хочемо жити, тим більше маємо надію, коли є шанс на життя. Але ми не можемо, як звичайні люди в інших країнах – піти до лікарні і отримати ту необхідну допомогу. Не маючи виходу, змушені розголошувати, про що хотілося б взагалі мовчати. Не всім потрібна твоя біда, в кожної людини є своя.
За перших 5 днів на рахунок надійшло 35 тисяч гривень. Кошти надходили цілодобово, а через Приват24 видно прізвища людей і ми всім дуже вдячні! Допомогла міська рада (Володимир-Волинська міська рада – ред.), допомогли місцеві депутати, дозволу називати прізвища не питала, тому не називатиму. Ми зверталися до конкретних організацій за допомогою також. На сьогоднішній день (4 січня – ред) з усіх надходжень, всього разом зібрано 105 600 гривень. Фактично це є третя частина від необхідної суми.
– Часто, при опублікуванні дописів про збір допомоги, трапляться і шахраї. Чи був у вас такий випадок чи ще не дісталися?
– Так, дзвонили. Зрозуміло, що в Україні існує категорія добрих, щирих і небайдужих людей, та і категорія небайдужих людей в пошуках легких грошей. Пошук “легких грошей” на чужій біді, це ниций вчинок …
Подзвонили мені в неділю, о 19:30, представився Євген і повідомив, що я закріплена за цим оператором по платіжній системі EasyPay. Володію інформацією про цю систему і яке було моє здивування, що я можу бути за кимось закріплена. Сказав цей “оператор”, що надійшли кошти в розмірі 3 800 гривень від певної особи і назвав її, але через збій системи, не можу отримати переказ. Тому мені потрібно взяти банківську картку і підійти до найближчого банкомату.
Це маю зробити геть вже зараз, часу до 22-ї години, а потім на цю суму почнуть йти відсотки. Запитала чому не можуть повернути людині, яка надіслала, пояснив, що це “така в них програма і не повернуть”. Людина без емоційна і він продовжував свій текст далі.
Чесно, якось не по собі, відчуваєш в розмові, що щось не те. Ці шахраї додали негативних емоцій, яких потрібно мені уникати. Не вкладалося в голові: ви захотіли зняти останні гроші, шанс на порятунок… Так себе порівнюєш, і якби був слабкішим характер, то знаючи, що ти щойно повірила і віддала гроші… можна зробити акт самовбивства… Ти розумієш, що залишилася без нічого… Це страшно, а є ж люди в яких таким чином забирали ці гроші…
Нешановні шахраї – не телефонуйте нам, ані іншим людям. Знайдіть достойну роботу!
– З якими надіями живеш зараз?
– З надією в людей і вірою, що отримаю врешті необхідне лікування. Важко говорити про саму себе…
Видання Володимир-Волинський район склав Топ новин за рік по переглядах… Мені прикро, що матеріал про збір мені допомоги, очолив цей рейтинг… Понад 11 тисяч переглядів. Хотілося б, щоб у топі новин були досягнення, здобутки, а хворі були у топі лише: ми видужали, перемогли. Щоб ми усі не просили допомогу, а отримували належним чином лікування, як громадяни своєї держави по системі державного страхування.
Чоловік у першому пості Фейсбук писав: віримо, що знайдемо 8 тисяч небайдужих людей, які пожертвують одним євро ( 35 гривень) і цього буде достатньо для того, щоб купити необхідний стент та врятувати життя. Поки що не відгукнулись цих 8 тисяч людей, але віримо, що ВИ є та дякуємо вам усім і Богу.
Для тих, хто хоче долучитися і допомогти Інні Княжиній подаємо реквізити:
Карта Приват – 4149439107155743 Княжина Інна Петрівна.
Карта Приват – валютна: 5168757313803332 Княжин Анатолій Олександрович.
Контактні номери телефону : +380634322382, +380735061660.
