«Ми повинні зробити все, щоб наступного року війна закінчилась»: інтерв’ю президента Зеленського

Президент Зеленський дав інтервʼю з нагоди 100-річчя Українського Радіо. Ми поговорили з ним про очікування від президентства Трампа та про те, чи відчуває він тиск з боку США щодо перемовин з Росією. Він також відповів на запитання щодо мобілізації та комплектування бригад.

Яким президент бачить завершення війни та чи сяде за стіл переговорів з Путіним — читайте в інтерв’ю, пише Суспільне.

Пане президенте, 16 листопада — День працівників радіо, телебачення і зв’язку. З початком повномасштабного вторгнення росіяни знищили ракетами 14 телерадіовеж і радіотрансляційних комплексів. Наскільки зараз, напередодні чергової зими, ми готові до забезпечення зв’язку?

Напевно, найкраще, ніж будь-коли у час війни. Багато технологій були запроваджені багатьма інституціями — Держспецзв’язком, приватним сектором, різними мовниками. В принципі, децентралізація інформаційної мережі, енергетичної мережі, логістики — це був вихід. Тому нас складно вразити. Телеглядачі нас бачать, радіослухачі — чують. Ми контактуємо, використовуємо мобільний та інтернет-зв’язок — у нас все це на сьогодні є. Так, у прикордонні ситуація складніша, бо завдаються удари. Але вважаю, ми потужніші, ніж були.

Що стосується, наприклад, фінансів, то завдяки нашій роботі з міжнародними інституціями — з Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, підписано три десятки безпекових угод, де йдеться не тільки про зброю, а й про фінанси. Всі, хто залежить від держави, забезпечені на 2025 рік заробітними платами, пенсіями. І так на кожному напрямку. Про енергетику деякі деталі не можу сказати. Безумовно, ми поліпшуємо кількість систем протиповітряної оборони. Але цього недостатньо, брехати не буду.

А до чого вас розвідка готує? От що стосується поведінки ворога цієї зими. Ми очікуємо “шахедів”, крилатих ракет — чи чогось нового зокрема?

Розвідка не просто готує — вона щоденно працює. Вони (росіяни — ред.) будуть продовжувати комбіновані удари. Вони накопичують сили, виробництво. Нам потрібно до всього готуватись — повинні бути різні види захисту енергетичної мережі. Не буду говорити про кількість, але є домовленості щодо ракет для ЗРК Patriot, NASAMS, Hawk, Iris-T тощо. Щодо багатьох систем ППО ми перебуваємо в дуже непоганому становиші.

Про вибори в США

Дональд Трамп буде наступним президентом США. Перші заяви і від нього, і від його команди — про переговори між Україною і Росією. За яких умов вони можливі?

За умов, що Україна буде не наодинці з РФ, що буде сильною. Які можуть бути перемовини з убивцею? Якщо ми говоримо просто з Путіним, просто з убивцею в умовах, у яких зараз, не посилені деякими важливими елементами — це на вході програшний статус для України. У слабкій позиції нічого робити на цих перемовинах.

Важлива позиція президента Трампа. Важливий настрій Америки до України. Не можна абстрактно говорити: я — посередник (не хочу наводити приклади тих чи інших країн), тому не можу обирати сторону. Америка повинна зберегти позицію, що Росія — агресор, що вона порушила нашу територіальну цілісність, міжнародне право. Це один із пунктів, який важливий для будь-якого майданчика перемовин. А ще повинні бути елементи нашого Плану перемоги. Для нас перемога — сильна Україна. В дипломатії чи на полі бою — це друге питання. Перше — сильна Україна. Вона повинна бути сильною для будь-якої дипломатії.

Але США — не лише потенційний посередник в переговорах. Це — країна, яка надає величезні обсяги допомоги і яка може спонукати нас до того, щоб ми сіли за стіл переговорів. Який меседж ви отримали від Дональда Трампа під час тих контактів, які у вас з ним були? Він каже, мовляв, я стану президентом, тому сідайте за стіл переговорів? Як це виглядає?

Я думаю, він так не каже. Ми — незалежна країна. Здається, і наш народ, і я особисто в перемовинах і з Трампом, і з Байденом, і з європейськими лідерами довів, що з нами риторика “сідай і слухай” не працює. Так ми маємо ставитись до будь-якої країни — поважати. Це про рівність — про одну з тих цінностей, за які боремося.

А така риторика була?

Ні. Тому я і кажу: вони розуміють, про що говорять, з якою країною і з яким президентом. І тому такої тональності, атмосфери в розмові немає. Це важливо, бо інакше — це бути заздалегідь у слабкій ситуації в діалозі — чи то з Путіним, чи не з Путіним, вже не важливо з ким.

Щодо допомоги. Безумовно, ми вдячні двопартійній підтримці. І демократи, і республіканці загалом проголосували 175 чи 177 мільярдів доларів США тієї чи іншої допомоги. Якби ви мене запитали, скільки ми з цього отримали — я б в деталі не пішов би, тільки сказав: половину ми не отримали. Це важливий елемент, коли говоримо, як і хто нам допомагає. Я до того, що Європа допомогла не менше.

Але ми повинні бути чесними. Ось таку допомогу ми отримували, ось так це до нас доходило — це дуже важливо. Доходила зброя, а США наростили виробництво, свої склади, потужність своєї армії. На прикладі іншої нації здобули для себе досвід. І європейці також.

Безумовно, є гуманітарна допомога, фінансова, є окремі гуманітарні програми. Ми вдячні партнерам. Допомога в цілому була велика. Не з першого дня, але з початку війни, скажімо так.

Зараз завдання — зберегти єдність між Європою і Сполученими Штатами. Бо якщо буде змінюватись американська політика, буде змінюватись і міцність єдності в Європі. Чи буде це впливати на збільшення допомоги? Ні, це може впливати тільки на її зменшення.

Чи Дональд Трамп дочекається — і посприяє тому, щоб у нас була ця сильна позиція?

Будемо робити все, що від нас залежить. У нас була з ним дуже хороша зустріч у вересні. Позитивна, зрозуміла, аргументована з нашого боку. Базис, на якому ми стоїмо, він почув. Проти нашої позиції я нічого не чув.

Я його вітав з перемогою. І також у нас була хороша розмова. Він сказав, що хоче завершити війну, але він хоче допомагати. І він — на стороні підтримки України, цінує нашу міцність, цілісність і сміливість. Тобто атмосфера поки що в наших розмовах була хороша. Подивимось далі.

Про перемовини

Як Трамп збирається садити за стіл переговорів Путіна? Наскільки ми бачимо, він впевнений, що це йому під силу.

Думаю, Путін не хоче миру. Але це не значить, що він не хоче сідати за стіл переговорів із кимось з лідерів. Для нього це — руйнація політичної ізоляції. Для нього це вигідно — сідати, розмовляти. І не домовлятись — я би так сказав.

Йому вигідно домовлятись на якихось капітуляційних умовах з нашого боку. Але хто ж йому… Таке ніхто не дасть.

Уявімо, що за якихось умов переговори стали можливими. Які наші “червоні лінії”? Бо версій про те, як можуть закінчитись переговори, від членів команди Трампа за ці кілька місяців звучало багато.

В оточенні кожного президента є різні голоси, які виконують ті чи інші завдання. Іноді ми навіть можемо не уявляти, для чого вони це роблять.

Я як президент України буду серйозно ставитись до розмови тільки з президентом США. При всій повазі до будь-якого оточення. Думаю, згідно з американським законодавством, поки він (Дональд Трамп — ред) ще не пройшов інавгурацію і не може брати участь у всіх геополітичних процесах, ставити в чомусь крапку. Наші команди будуть працювати над змістовною зустріччю. Про ті чи інші лінії, про те, як це бачать Сполучені Штати, як ми реагуємо на їхнє бачення, я зможу сказати після предметної зустрічі з президентом Трампом, коли він буде з усіма своїми повноваженнями.

Про мобілізацію

У ці дні минає пів року з моменту набуття чинності нового закону про мобілізацію. Як ви оцінюєте його дію?

По-різному, є різні сторони цього закону. Знаєте, життя і папір… Хоч так не можна, напевно, казати про закони, але в реальності все трішечки по-іншому. Закони є для того, щоб жити за правилами. Але якщо ті чи інші норми законодавства не підтримані суспільством, передусім — представниками війська, деякі речі треба трішечки коригувати.

Згідно з доповідями головкома, начальника Генштабу, міністра оборони, людей, що мені на ставці доповідають про мобілізацію, є речі, які вони повинні владнати, є — які йдуть, як і були заплановані. Війна — це виклик, мобілізація — це виклик, бронювання — це виклик. Треба знайти баланс, щоб не втратити єдність у війську і в суспільстві. Бо іноді зв’язок між людьми, інституціями — втрачений. І в такі кричущі моменти, кризові, авжеж я повинен включатися. Я це роблю. Не втратити зв’язок між воїном і громадянином в тилу. І ще складні виклики — не втратити єдність українців, які з різних причин перебувають за кордоном.

Закон мав збільшити чисельність Сил оборони. Ми вже почули від секретаря РНБО, що планують ще мобілізувати близько 160 тисяч людей. Крім того, ми постійно чуємо про нестачу піхоти, про випадки, коли фахівців вузьких спеціальностей з війська переводять в піхоту. Чому закон досі не зміг вирішити ці питання?

Усі ці питання не вирішував один закон. Наприклад, з сьогоднішнього дня запрацюють переведення — це просто так співпало.

Ви з цією цифрою в — 160 тисяч людей — згодні? Бо, наприклад, від волонтерів звучить навіть про 500 тисяч.

Я не погоджуюсь з цифрами. Не можна говорити про точну цифру, бо є питання завдання. Якщо не вистачає людей на фронті, — це відповідь, чи мобілізували сотні тисяч людей чи ні. Чи я знаю, скільки мобілізували після цього закону? Так. Чи достатньо? Ні. Чому? Ну, тому що, все ж таки, найголовніше — люди. Хочеться, щоб з такими кроками все робили з розумом. А тому, якщо не вистачає, то точно ніякі пів мільйона ніхто не мобілізував.

Говорити точну цифру — це неправильно. Я здивований секретарем РНБО. Не знав, що він розповсюджує цю інформацію.

Про демобілізацію

З цього закону свого часу прибрали норму про терміни служби. Але обіцяли напрацювати окремий закон для цього. Що робиться в цьому напрямку, коли говоримо про тих, хто вже служить тисячу днів?

Ніхто не хоче так миру так, як ми. Зміна політики Сполучених Штатів говорить про те, що, на мою думку, війна буде завершена. Не знаю, як. Наше завдання — відстояти міцну позицію. Для нас важливий справедливий мир, щоб не було відчуття, що ми втратили кращих заради несправедливості, яку нам нав’язали.

Тому вважаю, війна закінчиться. І не абстрактно. Точної дати немає, але з політикою команди, яка зараз очолить Білий дім, війна закінчиться швидше. Це їхній підхід, обіцянка їхньому суспільству. Нам треба не дати до цього продавити нас, окупувати, показати, що ми послаблені.

Є дані Офісу генпрокурора, що за півроку зареєстрували понад 30 тисяч кримінальних проваджень лише за “самовільне залишення частини”, понад 18 тисяч — за “дезертирство”. Чи ви розумієте, що є зв’язок між тим, що військові наважуються на цей крок, і тим, що вони не розуміють, скільки ще будуть служити в умовах, які, можливо, для них є нестерпними?

Є різні бригади, різна підготовка, різний моральний стан військових. Загально складно говорити про це. “Нестерпні умови”. Наприклад, бригада, яка є — може так некоректно говорити — ідеальною: там нормальне навчання, відбір, атмосфера. І навіть в таких бригадах є моменти з СЗЧ, з дезертирством. Але ми не можемо сказати, що в цій бригаді “нестерпні” умови.

Війна нестерпна в цілому. Але я не хотів би узагальнювати речі, пов’язані з СЗЧ тощо. Різні причини, різні люди, різне ставлення. Але в більшості армія — сильна, в більшості люди — героїчні. І розуміють, що таке мобілізація і що таке війна проти Росії. Або за Україну. Бо це вони проти нас воюють.

Поговорімо про українську зброю. Україна виробляє її все більше, зокрема й ракет.

Українська армія на сьогодні — напевно, одна з найпотужніших у світі. Безумовно, ми з початку війни були насичені різними видами зброї від партнерів. Але за майже три роки зміни в приватному і державному секторах призвели до того, що ми точно технологічно найсильніші в Європі.

Що стосується дронів, систем радіоелектронної боротьби — тут ми ще не досягли високих результатів. Але, тим не менш, вони є. У нас з’явились чотири види ракет, зараз ідуть випробування. Далі — морські дрони, які знищили велику кількість Чорноморського флоту РФ.

Тому вважаю, що технології, зброя — ми в цьому напрямку непогано працюємо. Ми залучили багато грошей ззовні. А в нашому бюджеті, наприклад, тільки на наші дрони, на внутрішні замовлення — 775 мільярдів гривень на 2025 рік. У нас ці гроші вже є. І це тільки наші гроші. І плюс всі інші гарантовані фінанси від партнерів.

Про фронт

І українські, і іноземні аналітики наводять сумні цифри про те, що за жовтень росіяни окупували рекордну кількість території. Чому це стало можливим?

На сході ситуація дійсно складна. Є повільний, але тим не менш пресинг і просування росіян. З різних причин: наповнення наших бригад підготовленими людьми, наповнення і комплектація бригад зброєю – усі ці процеси були достатньо повільні. Не можна просто наповнювати людьми бригаду, якщо вона чекає на ту чи іншу зброю. Ми чекали постачання деякої зброї 12 місяців з моменту узгодження в Конгресі.

На сході стоять бригади, у яких хлопці довго воюють. Дуже сильні бригади. Потрібна їхня ротація. На їхні місця повинні приходити інші бригади. Уявіть, вони не укомплектовані. Просто кинути їх, як м’ясо? Як “рускі”? Ніхто цього не хоче. Тому хлопці втомлюються, відходять. Бо стріляють КАБами, бомблять. Руйнується все навколо. Вони запитують, чи можна їм робити кроки назад, — військове керівництво каже: “Так”. Тому що це наша загальна позиція: передусім — людина, а потім — земля.

Потрібно, щоб люди були впевнені, що ротація йде, що у них за спиною є інша бригада, озброєна і готова до навали. І тоді вже росіяни будуть в позиції, у якій на сході перебуваємо ми. Ось насправді що відбувається.

Ми говорили про кількість бригад, але їхнє наповнення, укомплектація відбувається дуже повільно. Ми це заповнювали внутрішнім виробництвом, але не все.

А чому, коли в нас є недоукомплектування бригад, ми створюємо нові?

Хто вам сказав, що ми їх створюємо?

Тобто за останній рік нових підрозділів у нас не сформували?

Були створені підрозділи резерву. Їхнім ядром були люди, які пройшли війну. Навколо них — ті, хто мобілізувався. Після навчання всі чекали на укомплектацію технікою.

Всі ці розмови про нові бригади — щоб була ротація, замість однієї бригади повинна прийти інша. Можемо назвати її “новою”. Тому ніхто не робив ніякі десятки нових бригад. Є деякі моменти, коли, наприклад, та чи інша бригада не може вже тримати ділянку певної ширини. Бо вона втомлена. Мало того, що ви її не можете замінити, так ще й кількість російських військ на напрямку говорить, що вам треба посилити його додатковою бригадою. Тому що “рускіх” — один до восьми, або один до трьох.

До чого ми готуємося на фронті найближчим часом? Оці темпи просування росіян зберігатимуться?

У них втрат — 1,5-2 тисячі на день, поранених і вбитих. Вони не можуть постійно просуватись із такими втратами. І на деяких напрямках вже видно, як уповільнилось просування. Зараз, щоб їх зупинити, підійдуть резерви, укомплектовані бригади, які ми так довго чекаємо. Але маємо розуміти, що хочуть “рускі”. Ви ж воюєте з державою, яка не цінує своїх людей, якій все одно, скільки загине.

А з нашого боку ми повинні зробити все, щоб у наступному році війна закінчилась. Дипломатичними шляхами. Це дуже важливо.