«Моя позиція чітка: прощатися зі всім, що пов’язане з країною-агресором», – інтерв’ю з головою Локачинської громади Богданом Іусом

У 2020 році, в рамках процесів децентралізації, Локачинська громада приєдналася до Володимирського району. БУГ, під час візиту у Локачі поспілкувався із селищним головою Богданом Іусом. Говорили про життя у громаді після адмінреформи, у період воєнного стану, що вдалося розвинути, а над чим ще потрібно попрацювати.

Під час розмови з журналістами інтернет-видання “БУГ” голова Локачинської громади Богдан Іус повідомив, що, попри складні часи, вдалося упорядкувати діяльність місцевої лікарні. Зокрема, ліквідували чималі боргові зобов’язання, змінили керівництво лікарні та інший її менеджмент, максимально підсилили матеріально-технічну базу. Це стало найбільшим досягненням за останні два роки. Окрім цього в громаді тривають процеси деколонізації, зокрема перейменували усі вулиці, назви яких були пов’язані з радянським і колоніальним минулим, вшановують пам’ять сучасних місцевих Героїв, загиблих на війні з росією, облаштовуючи Алею Слави, та регулярно допомагають ЗСУ.

Також очільник громади щиро і відверто розповів про нагальні проблеми, які виникли в селах його територіальної громади, здебільшого через війну в країні, і як він їх вирішує. Так, Богдан Іус зазначив, що через суттєве зменшення місцевого бюджету та скорочення дотацій від держави, доводиться значно економити. Чимало проєктів з розвитку інфраструктури, зокрема, проведення капітальних ремонтів і будівельних робіт довелося призупинити, прийшлося навіть приймати непопулярні рішення щодо закриття деяких сільських шкіл.

– Богдане Євгеновичу, розкажіть, будь ласка, про життя в Локачах, над чим зараз працюєте? Які пріоритетні напрямки роботи?

– В нас була проблематична ситуація з нашою Локачинською лікарнею. Ще років два тому вона була в жахливому стані. Були дуже великі боргові зобов’язання як по заробітній платі, так і по оплаті комунальних послуг. Загальний борг був понад 3 мільйони гривень. Але зараз, на підставі рішень ради, зокрема і не популярних, які не сподобались місцевим мешканцям, наш медзаклад працює на належному рівні. Упорядкований штат, ліквідовані усі боргові зобов’язання, змінено керівництво лікарні та інший її менеджмент, максимально підсилена матеріально-технічна база. Це одне з наших найбільших досягнень за останні півтора-два роки.

Є великі проблеми з мережею навчальних закладів. Вона дуже значна, яка є частково непосильною для бюджету нашої громади, оскільки дотації на освіту із державного бюджету значно скоротили. Був прийнятий план розвитку освітніх закладів до 2027 року. Згідно з ним, декілька навчальних закладів пішли на пониження ступенів, один навчальний заклад в селі Коритниця довелося повністю закрити. Ще один навчальний заклад — початкову школу в селі Новий Загорів цьогоріч плануємо також закривати. Там лише близько 10 учнів зараз навчається і працює 4 вчителі. Вже закуплений шкільний автобус і підсилена матеріально-технічна база в селі Старий Загорів, яке знаходиться в межах 5 кілометрів від Нового Загорова. Плануємо довозити учнів до більш потужного навчального закладу, який за кількістю школярів зараз знаходиться на 3 місці. Діти будуть отримувати якісніші освітні послуги. Взаєморозуміння між батьками теж є.

Окрім цього, має відбутися приєднання навчальних закладів тих населених пунктів, які знаходяться біля Локач, до Локачинського ліцею. Це школи в селах П’ятикори, Козлів та Заячиці. Таким чином в класах буде більша наповненість, діти будуть отримувати якісніші навчальні послуги. Адже Локачинський ліцей має більш потужну матеріально-технічну базу. До того ж навчально-виховний процес в Локачах набагато якісніший, ніж в сільській місцевості. Загальна кількість учнів в ньому складатиме орієнтовно 800 учнів. Це буде великий, потужний навчальний заклад.

Усього в нас є 18 шкіл і 15 дошкільних навчальних закладів. Мережу освітніх закладів нашої громади потрібно впорядковувати. Але частина населення це не сприймає належним чином. Люди звикли, щоб навчальний заклад був в їхньому селі. Це їм комфортніше і ближче.

– Як війна вплинула на життя в громаді? Як допомагаєте військовим?

– Звичайно, війна дуже негативно вплинула на нашу громаду. Ми в 2022-2023 роках почали допомагати ЗСУ з місцевого бюджету. Суми, як для нашої громади, йшли значні. Якщо не помиляюсь, минулого року це було близько 2,5 мільйони гривень. Тобто самі ніяких закупівель не здійснювали, але спрямовували кошти у формі субвенцій військовим частинам, відповідно до їх листів чи запитів. Також допомагали Національній поліції й ДСНС. Щоправда, там суми коштів вже були менші.

Також наші працівники роблять донати зі своїх зарплат і, за потреби, на підставі листів наших земляків, які служать в різних військових частинах, збирають гроші й закупляють певні речі, про які просять бійці.

Усього у російсько-українській війні загинули 35 мешканців нашої громади, але це із врахуванням загиблих військових, починаючи з 2014 року. На Меморіалі слави ми влаштували нещодавно Алею Слави, де на гарних стендах знаходяться фотографії загиблих місцевих Героїв. Це ми зробили 2-3 місяці тому. Також в селі Привітне, де є дев’ять загиблих Героїв, теж плануємо в найближчі місяць-півтора зробити Алею Слави. Є відповідні звернення від рідних загиблих Героїв і від місцевих мешканців.

– Яка ситуація з дорогами у вашій громаді?

– В цьому році за кошти місцевого бюджету ми не спроможні виконувати усі необхідні ремонтні роботи. Тільки будемо отримувати кошти на експлуатаційне утримання доріг, які належить комунальній власності громади.

За минулі роки в Локачах і в сільській місцевості в міру наших можливостей був виконаний значний обсяг робіт з облаштування доріг, які належать до комунальної власності. Була організована гарна співпраця із тоді ще Службою автомобільних доріг по тих дорогах, які знаходяться на їхньому балансі. Зокрема, дорогу до Локачинського кладовища в минулому році Служба автомобільних доріг якісно виконала ремонтні роботи на цьому відрізку дороги. Вартувало це близько трьох мільйонів гривень. На жаль, зі Службою відновлення та інфраструктури співпраці нема ніякої. Там тільки одна відповідь на всі наші запити й всі наші листи, що немає коштів і не має можливості.

– Яка сума коштів була цьогоріч запланована у вашому місцевому бюджеті?

– Цьогоріч наші власні доходи склали 74 мільйони 278 тисяч гривень.

– Хто найбільший платник податків?

– Це бюджетна сфера, зокрема, галузь освіти і охорони здоров’я, а також це відрахування податку на доходи фізичних осіб від заробітної плати. Із підприємств, у нас є філія газопромислового управління “Львівгазвидобування”. Вони упродовж двох років платять рентну плату за видобуток газу, яка залежить від ціни і кількості видобутого газу. Це близько 4 мільйонів гривень в рік. Також вони нам сплачують всі податки місцевого рівня. Це, зокрема, земельний податок, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і податок на доходи фізичних осіб. Там є близько 60 працівників. Тобто у наш бюджет йде відрахування заробітної плати.

Є ще одне приватне підприємство “АБМ-ТРЕЙД”. Це наш місцевий житель із села Кремеш нашої територіальної громади Роман Огороднічий разом зі своїм братом Андрієм під час війни в Локачах відкрили потужний завод із виробництва кормів та біодобавок для тварин. Його будували десь протягом півтора року. Туди були вкладені потужні інвестиції. Це підприємство вже встигло стати одним з найбільших платників податків в наш місцевий бюджет.

– Як у Локачинській громаді проходять процеси декомунізації? Вулиці якісь перейменовували?

– У нас була невелика паркова скульптура для піонерів в Локачах на вулиці Героїв Майдану. Ми на підставі рішення виконкому її знесли. Процес перейменування вулиць і в Локачах, і в селах громади повністю завершений. Наразі немає жодної вулиці, яку можна було б пов’язати із комуністичним минулим.

Наприклад, вулиця Першого травня стала вулицею Героїв Майдану. Ми це зробили, хоч і були певні заперечення з боку місцевих мешканців. Зокрема, були питання: “Що вам поганого зробив Гагарін?”. Але моя особиста позиція чітка: зі всім, що пов’язане з країною-агресором, треба прощатися. Деякі вулиці перейменували на честь наших місцевих Героїв. Так вулиця Котляревського в Локачах тепер має ім’я Вадима Гаврисюка, який загинув, рятуючи своїх побратимів.

– На що далі будете спрямовувати свою основну діяльність, які цілі ставити на майбутнє?

– У нас є багато проблем із бюджетом. Зокрема, змінилося податкове законодавство. Такий платіж як податок на доходи фізичних осіб від військовослужбовців до нас більше не надходить. Тепер він поступає в державний бюджет. Через це в нас пішли втрати. Бо раніше нам сплачували податки від Національної поліції, від ДСНС і від ТЦК, тобто військкоматів. У нас втрати в порівнянні з минулим роком близько 7 мільйонів.

Також зменшилася базова дотація. Минулого року вона була 19 мільйонів 400 тисяч, а зараз 6 мільйонів 300 тисяч. Якщо брати в загальному наша дохідна частина в порівнянні з минулим роком зменшилася на 27 мільйонів гривень. Це дуже потужна цифра. Тому цей рік дуже обмежений з питань розвитку. Це про відкладення проведення капітальних ремонтів чи будівельних робіт. Зараз живемо дуже економно. Хоча на всі питання, які стосуються життєзабезпечення нашої громади, стараємося виділяли кошти.