«Мені не соромно за п’ять років роботи в окрузі», – Ігор Гузь

Народний депутат від володимирського округу Ігор Гузь розповів майбутні парламентські вибори, про свої здобутки на посаді нардепа та про конкурентів.

Чи дійсно вибори для Ігоря Гузя будуть такими спокійними? На чию підтримку він розраховує? І чи готовий до змін у кар’єрі: наприклад, спробувати себе на посаді Луцького міського голови? Про політичні плітки, можливі сценарії після виборів до ВРУ, а також про головну подію літа у Луцьку – «Бандерштат» розповів Ігор Гузь в інтерв’ю Першому.

Ігор Гузь після дострокового розпуску Верховної Ради почуває себе впевнено. Розказує про півтори тисячі зустрічей на окрузі. Про волинські дороги, які вдалося відремонтувати, бо вчасно «вписав» Волинь в «митний експеримент». Про те, як поставив собі за мету не пропустити жодного засідання Ради. В розмові здається, що у своїх виборцях не сумнівається, а достойних конкурентів – поки не бачить.

Вибори. Кому це треба?

– Що дадуть позачергові вибори до парламенту? Кому вони взагалі потрібні?

– По-перше, людям. Українці хочуть повного оновлення влади. Зміни тільки президента їм мало. По-друге, є фактор партії «Слуга народу», яка до осені може втратити рейтинг. Якщо вибори відбудуться зараз, у них є більше шансів зайти великою фракцією і сформувати більшість.

Особисто я не думаю, що ці кілька місяців можуть кардинально змінити ситуацію, але не роблю жодних кроків, щоб зупинити цей процес. Все-таки люди хочуть переобрати Раду, і я не бачу сенсу йти всупереч думці людей.

– Опитування показують, що українці зараз симпатизують новим політичним силам, які тільки недавно з’явились: «Слуга народу», «Голос»…

– Логіка – проста. Попередня влада спрацювала не так, як хотілось би людям – і люди хочуть нових.

– А дійсно спрацювали «не так»?

– Багато українців відчули погіршення: комунальні послуги зросли, зарплати і пенсії низькі, знецінення гривні… Тому ставлення до діючої влади негативне.

Разом з тим відбулося багато позитивних зрушень. Запустили децентралізацію, добилися безвізу, прийняли ряд проукраїнських законів, зокрема, закон про мову. Але, на жаль, ці зміни належно не оцінили.

– Але оцей запит на нові обличчя… Ви як професійний політик погоджуєтесь, що Україні зараз можуть бути корисними люди з вулиці за принципом «аби нові»?

– Чому відразу – з вулиці? Я дивився списки і вони мені вселили оптимізм. Більший оптимізм, ніж до з’їзду партій. У списках – багато молодих людей, амбітних, з певним досвідом, з мотивацією… Чому ні?

– Яка ваша особиста мотивація знову йти в Раду?

– Мені не соромно перед людьми за ці п’ять років. Я сьогодні приходжу до виборців і кажу: якщо я працював добре – вибирайте мене ще раз, ні – вибирайте іншого.

За каденцію я провів 1500 зустрічей, зустрівся індивідуально із більш, як 30 тисячами людей. Добився виділення з держбюджету 110 мільйонів. Я активно займався децентралізацією, в мене в окрузі вона завершена. Я зустрічався, розказував, допомагав, забирав перешкоди. Так, народний депутат не повинен цим займатися, його обов’язок – писати закони, але підіть зі мною в будь-який двір і запитайте, що людей хвилює: законодавство чи їхні побутові проблеми.

Якщо говорити про особисту мотивацію, мені подобається ця робота і вважаю, що я з нею справляюся. Можливо, за якийсь час мене більше зацікавить місцеве самоврядування, або якась виконавча робота. Але наразі, якщо люди оберуть, я б хотів ще попрацювати в парламенті.

Луцьке перемир’я. Волинські «договорняки»

– Кажете про місцеве самоврядування… У Луцьку якраз є вакансія: два роки, як місто без міського голови. Як корінний лучанин не думали про цю посаду?

– Можливо, колись… Точно не зараз. Я люблю Луцьк, знаю місто. Не те, щоб я жив сьогоднішнім днем, але зараз – не загадую. Поки відчуваю себе на місці і нічого змінювати не хотів би.

Як лучанину мені прикро, що через політичні протиріччя місто стільки часу без керівника.

– Хто в цьому винен?

– Петро Олексійович Порошенко. Він не давав своїй фракції команди підтримати призначення виборів. Ми голосували разів десять, і депутати БПП жодного разу не голосували. Чому? Бо боялися, що кандидат від «Солідарності» програє вибори і це вдарить по рейтингу президента.

Мені чомусь здається, що відразу після формування нового парламенту, на осінь оголосять і позачергові місцеві вибори. І нарешті Луцьк буде мати міського голову. Нехай змагаються бажаючі. Слава Богу, градус політичного протистояння в місті знизився. Тому є надія, що війни не буде, а буде розумна конкуренція.

Було в Луцьку два роки «боїв»… Зривали сесії, кричали. Зараз затихли. І що? В сухому залишку виявилося, що ці політичні флюїди – ніщо. Волинянам все це взагалі неважливо. Важливо залучити додаткові інвестиції в область, додаткові гроші з бюджету і робити якісь реальні справи.

– Оцінювали на своєму окрузі конкурентів? Хто вже оголосив про рішення йти на вибори?

– Я йду самовисуванцем. На моєму окрузі насправді цікава історія: партії із найбільш рейтингом не висунули кандидатів. «Батьківщина», «Голос», «Свобода», «Громадянська позиція» Гриценка, «Самопоміч», Радикальна партія Ляшка, «Українська стратегія» Гройсмана, Національний корпус – ніхто із них не запропонував кандидатів на моєму окрузі.

Причини – різні. Ряд партій запевнили, що будуть підтримувати мене, я оголошу про це за декілька днів. Деякі вирішили, що не мають шансів, інші – не знайшли кандидатів… Я не буду приховувати: в мене хороші, дружні стосунки з Ігорем Палицею. В багатьох питаннях ми знаходимо спільну мову і на цих виборах будемо йти разом.

Думаю, загалом претендентів в моєму окрузі буде небагато. Хоча ще є час, побачимо.

– Ходять чутки про неформальну зустріч основних політичних гравців на Волині, під час якої домовилися не конкурувати одне з одним і поділили округи…

– Якщо ви говорите про покращення комунікації між групами «Приват» та «Континіум» на Волині, наскільки я знаю – дійсно, так і є. Про узгодження округів – не знаю. Думаю, на кожному окрузі – окрема історія.

Наприклад, в горохівському окрузі, де зараз Сергій Мартиняк, намічається серйозна боротьба. Думаю, в ковельському, де Івахів, і в моєму – не буде великого протистояння. Але це нормальні політичні моменти, коли люди зустрічаються і домовляються, визначають пріоритети. Хоча я б не стверджував, що все вже поділили.

Зміни будуть?

– Вже наступного ранку після президентських виборів українці питали одне одного: і як вам з новим президентом, відчули зміни? То – як вам?

– Ви знаєте, я не був апологетом Петра Порошенка. Вважаю, що зміна відбулась і це вже добре. Зеленський змінив формат роботи, підходи. Про це свідчить навіть остання прес-конференція, коли він зібрав людей під відкритим небом на пуфах, без краваток і формалізму.

Говорити про системні зрушення ще рано, треба дати трохи часу. Має з’явитися вертикаль влади: голови обласних державних адміністрацій, керівництво СБУ, Міноборони, Генпрокурор. Є всі шанси, що Зеленський сформує більшість в парламенті і, відповідно, отримає найбільше «портфелів» в Кабміні. Вся влада буде в його руках і тоді – вперед, показувати результат.

– Як оцінюєте призначення Кучми представником України в переговорах щодо ситуації на Сході? І закиди про відновлення торгівлі з ОРДЛО?

– Зеленський працює на виборців. І його виборці є в тому числі на Сході.

Але його перший закордонний візит був куди? В Брюссель, де він чітко заявив, що вибір України – НАТО і Європа. Це вже був меседж для виборців із Західної України. До парламентських виборів він ще буде робити такі закиди наліво і направо…

– А як бути впевненим, що Захід – це щирі наміри, а Схід – це просто загравання з виборцями?

– Суспільство не спить. Реваншу не буде, бо люди не дадуть. Я не дам. Повернення до вектору Росії неможливе і Зеленський це добре розуміє.

– Якби у вас запитали пораду, кого призначити головою Волинської ОДА?..

– Я три роки не був в кабінеті Володимира Гунчика. З Олександром Савченком зустрівся один раз: руку потиснули, і більше я його не бачив. Тому конкретного прізвища я не назву, але хочу, щоб це була людина конструктивна, щоб ми могли комунікувати і разом вирішувати проблеми області.

Вважаю, що це має бути місцева людина, сучасна, яка йде в ногу з часом, а не ретроград, бажано – молода, років 35-40… Але насправді головне, щоб цій людині вдалося вибудувати компроміс між основними гравцями: народними депутатами, обласною радою і облдержадміністрацією.

Я, звісно, за духом – революціонер. Але побачивши, що можна знаходити компроміси і це в результаті дозволяє якісно працювати, дуже хочу саме такого: щоб не було суперечок, а була спільна робота.

– Можливо, знаєте якусь свіжу інформацію про те, хто очолить Кабінет міністрів?

– Не можу нічого сказати. Якщо парламентські вибори відбудуться так, як зараз показують опитування, то більшість, швидше за все, сформує «Слуга народу» із «Батьківщиною». Якщо я пройду в парламент, теж буду готовий підтримати таку більшість. Думаю, назвати ім’я майбутнього прем’єра зараз ніхто не може. Швидше за все, це таки буде висуванець «Слуги народу».

– А що буде з реформами? Все-таки уряд Гройсмана почав немало цікавих реформ, які не встигли довести до толку?

– Сподіваюся, що основні реформи будуть підтримані. Але якщо, наприклад, після Лілії Гриневич прийде новий Міністр освіти, який буде мати інше бачення… тоді він повинен чітко озвучити новий план, що із запропонованої попередниками реформи буде продовжувати, а що – зупинить. Ми уже бачимо, що медична реформа не збігається з баченням команди Зеленського, і це – їхнє право.

Думаю, децентралізацію завершать. Це дуже якісна реформа, яка допомогла громадам. Раніше сільські ради були бідні, як церковні миші. Тепер їм дали кошти, дали можливості самим приймати рішення, дали інструментарій наповнювати бюджет… і це дуже круто.

– А що з корупцією? Знову звучали обіцянки подолати корупцію… Як думаєте, це – утопія, що все-таки рано чи пізно хтось почне реально ламати систему?

– Скажу так: в мене є надія. Для цього насправді треба лише політична воля, бо весь інструментарій давно є. Думаєте, Порошенко не бачив, де крадуть? Не знав, хто краде? Добре знав. Кожен голова СБУ, МВС, НАБУ, САП усе це знають, чесно.

Я не можу стверджувати, що Зеленський це нарешті зробить чи не зробить. Надіюсь, що шанс є. І надіюсь, що він розуміє: ці зміни мають бути вже, бо українці не дають політикам багато часу.

Писати закони? Чи рубати липи?..

– Ми говорили про те, що ви багато їздили по округу. Але робота народного депутата – все-таки в іншому. Це в першу чергу законодавча робота.

– Так, «книжка» пише, що народні депутати мають працювати над законами. Але коли я слухаю скарги людей, язик не повертається сказати: стоп, це не до мене, я парламентарій, а не керівник «жеку». Тому доводиться вирішувати і такі проблеми: там – липа не зрізана, трава некошена, дорога не залатана… На зустрічах, може, назбирається 5%… та яке там! Аби 1% назбирався серед тих, хто питає про закони. Решту цікавлять поточні проблеми.

Тому ми з командою ще на початку роботи прийняли принципове рішення про те, що не будемо вести тотальні дискусії з тисячами людей, що це – не наша робота.

Коли я балотувався в 2014 році, люди казали, що не бачили свого депутата жодного разу (народним депутатом від володимирського округу у 2012-2014 роках був «свободівець» Євген Мельник, – ред.). Я казав, що зміню це. Мені відповідали, що проголосують, але не вірять в те, що буду приїжджати після виборів. Я зробив те, що обіцяв.

– А багато обіцяли?

– Я не скажу, що багато обіцяв. В роботі орієнтувався на живі потреби людей, а не якийсь документ. Я, наприклад, нікому не обіцяв, що буду займатись дорогами, а зробили в цьому напрямку багато і без програми.

В 2015 році з’явився законопроект про митний експеримент, коли частину доходів митниці пропонували передати на ремонт доріг. Волині в цьому законопроекті спочатку не було, але я відстояв. Зробили «Луцьк – Львів», «Луцьк – Володимир», зараз роблять «Луцьк – Ковель». Чому цього не зробили раніше? Не знаю. Якби такий експеримент започаткували раніше, за п’ять років вже б збудували всі автомагістралі.

– Особливість вашого округу – шахти. Це дуже проблемний напрямок. Не зрозуміло, які взагалі плани в держави щодо вугільної промисловості, шахтарям постійно боргують зарплату…

– Це дуже складне питання. Немає політичної волі добудувати шахту №10. А це рішення рівня президента чи прем’єра, і без нього перспектив для волинської вугільної промисловості взагалі немає.

Профільний міністр Ігор Насалик – це, вибачте за непарламентське слово, останній мудак. За три роки він ні разу не приїхав на Волинь до шахтарів. Вічні затримки зарплати, не раз доводилось втручатись, гасити ці проблеми… Останнім часом трохи ситуація стабілізувалася, вже немає таких страшних заборгованостей – по 5-6 місяців, є лише за місяць-два. Але загалом глобальної стратегії, як розв’язати цю проблему в державі немає.

– Пам’ятаю, на початку роботи в Раді ви казали, що ставите собі за мету не пропустити жодного засідання. Вдалося?

– З невеликим винятком. У мене явка – 99%, але була дуже важлива поїздка до США, і довелося все ж пропустити.

– Цікава ініціатива, яку ви започаткували в окрузі – фестиваль «Княжий». Будете продовжувати?

– Так, цього року вже буде третій фестиваль. Минулого року було дев’ять тисяч відвідувачів. Для цього регіону – це найбільш масовий захід.

– Ідея з’явилася з досвіду проведення «Бандерштату»?

– Був фестиваль «Володимир», але після початку війни він не проводиться. Спочатку хотіли його відновити, але потім, щоб ніхто не мав якихось претензій, все ж вирішили зробити новий. Цей фестиваль має свою особливість – це історія, реконструкція подій. Запит є, тому ми будемо продовжувати.

– Хто фінансує цей фестиваль?

– Десь третина – це продаж квитків. Цього року вартість буде 50 гривень. Два роки підряд допомагала Володимир-волинська птахофабрика, деякі кошти давало Міністрество молоді і спорту, найбільшим спонсором минулого року був фонд Палиці «Тільки разом».

– А що буде цього року на «Бандерштаті»?

– Оргкомітет ще вирішує, наскільки масштабним фестиваль буде цього року. Торік ми провели «Бандерштат» з неабияким розмахом і, на жаль, це вилилось збитком у розмірі 500 тисяч гривень. Ми не хочемо повторити цю історію, фестиваль як мінімум має вийти «в нуль».

До речі, користуючись нагодою, звертаюсь до великих підприємств, бізнес-структур: якщо цей фестиваль важливий для людей, допоможіть із ресурсами. Готові натомість надати будь-яку рекламу, яка спрацює на всю Україну, бо «Бандерштат» – це давно вже не волинський фестиваль, а захід всеукраїнського масштабу.

– Відомо, що Ігор Гузь толерує здоровий спосіб життя. От ці селфі і відео в соцмережах, плюс тема з відкриттям спортмайданчиків і спорткомплексу на окрузі… У нас на «Першому» є рубрика інтерв’ю у спортзалі… Запрошуємо))

– Вас це, мабуть, здивує, але я не ходжу у спортзал. Все якось часу не вистачає. Але я кожен ранок бігаю. І до речі, це одна з причин, чому ми стільки уваги приділяємо можливості людей займатися спортом. Вважаю, що в спортзал не кожен зможе піти, а вийти на свіже повітря і безкоштовно позайматися на майданчику – кожен. Звісно, якщо є майданчик. Ну і бажання, само собою…

Тож стосовно вашого запрошення на «спортивне» інтерв’ю: давайте краще я вас на пробіжку-інтерв’ю запрошу, ок? Там і продовжимо розмову про здоров’я, спорт і стиль життя.

– Домовилися!))

Текст: Людмила ЯВОРСЬКА

Фото: Ірина КАБАНОВА