«Майбутнє – за альтернативною енергетикою». Інтерв’ю з Костянтином Богатовим

Костянтин Богатов – керівник компанії, яка займається вирощуванням та переробленням енергетичної лози на паливо на Волині, зокрема в Іваничах. 

З початком вторгнення росії на територію нашої держави, стало зрозумілим, що Україні варто позбуватися будь-якої залежності від держави-агресора, в тому числі й енергетичної. В нагоді стала зелена енергетика. 

Одним з першопрохідців,  впровадження зеленої енергетики, в тому числі на Волині, стало підприємство «САЛІКС ЕНЕРДЖІ», яке з 2010 року займається вирощуванням лози для виробництва деревної тріски, як джерела теплової та електричної енергії.

У 2014 Салікс Енерджі у співпраці з компанією «Аванті-Девелопмент» побудувала три біопаливних котельні в смт Іваничі. Це дозволило повністю відмовитися від використання газу для опалення в усіх комунальних установах селища, де проживає близько 7 тисяч мешканців.

Щоб дізнатися більше про альтернативну енергетику і подальший розвиток в Україні, БУГ поспілкувався зі співвласником компаній «САЛІКС ЕНЕРДЖІ» та «Аванті-Девелопмент» Костянтином Богатовим.

Нагадаємо, в 2014 році в Іваничах був реалізований проєкт, у рамках якого компанія «Аванті-Девелопмент» повністю перевела всю бюджетну сферу на опалення тріскою власного виробництва. Так, за кошти інвестора в селищі переобладнали основні котельні. Одна з них опалює лікарню, інша – ліцей №1 і ще одна – центральні будівлі: дитсадочок, Будинок культури, податкову інспекцію, адмінбудівлю селищної ради, бібліотеки, інклюзивний центр та музичну школу.

Під час розмови з журналістами БУГу Костянтин Богатов розповів, чому вирішив займатись зеленою енергетикою, з якими труднощами стикалися на початках і як їх вдавалося долати. А також, як вдається вирощувати енергокультури та які саме, чому плантації з вербою – це плюс для екології та чи не виснажує ґрунт лоза, яку використовують для теплової енергії. А ще Костянтин розповів про плани щодо будівництва заводу з виготовлення паливних гранул (палет) з екологічно чистої біомаси.

–  Розкажіть про взаємозв’язок між підприємствами ТОВ «Аванті-Девелопмент» та ТОВ «САЛІКС ЕНЕРДЖІ». Як вдалося започаткувати відразу два успішних енергобізнеси?

– ТОВ «Аванті-Девелопмент» – це будівельна компанія, яка працює на ринку уже майже 18 років. Спочатку ми займалися будівництвом та ремонтом. Десь на п’ятому році нашого існування ми задумались над тим, що треба мати ще якісь напрямки розвитку. Тим більше тоді після кризи 2008 року з будівництвом було не дуже. І ми придивилися до біоенергетики. Спочатку розглядали варіанти проєктів щодо спалювання біомаси. А потім зрозуміли, що побудова великого проєкту залежить від гарантій постачання сировини. Тому почали вивчати, як працюють іноземні компанії. 

Ми брали за приклад німецько-французьку компанію, яка мала свої плантації з вирощування верби й тополі. І так ми зрозуміли, що вирощування енергетичних рослин – це дуже корисна справа. Подивилися, де в Україні це можна робити. З’ясували, що для гарного вирощування потрібно, щоб була вологість і рівномірне випадання опадів. Зрозуміли, що це північ України. Однак потім вирішили, що біомаса може мати експортний потенціал, тому краще знаходитися ближче до польського кордону.

Ми почали шукати на території Волинської області земельні ділянки, щоб починати вирощувати лозу. Не було просто. Але ми потроху почали свій бізнес і розвиваємо його. Коли з’явилася перша вирощена біомаса, ми вирішили зробити другий крок та переробити її в енергію. Бо це кінцевий продукт, який і потрібен всім. 

Взагалі ми мріяли побудувати електричну станцію. Але в 2014 році стартували з теплової. Це сталося відразу після Майдану. Уже тоді було розуміння, що росія почне газовий шантаж, тож ми швидко розпочали цей пілотний проєкт з виробництва теплової енергії. 

Для вирощування енергокультур розпочинали все «з нуля»: закупили обладнання, дослідили та напрацювали технологію спалювання біомаси під свій проєкт (її самі  вирощуємо на ТОВ «САЛІКС ЕНЕРДЖІ»). Таким чином САЛІКС ЕНЕРДЖІ був створений на інвестиціях компанії «Аванті Девелопмент», яка потім створила інвестицію в тепло, що видобувається з продукції САЛІКС ЕНЕРДЖІ. Така співпраця. Бо сам продаж біомаси не настільки ефективний, як продаж кінцевого продукту. САЛІКС вирощує енергетичну лозу, а Аванті переробляє цю лозу на тепло.

Лозу ми почали вирощувати в трьох районах Волині: Горохівському, Іваничівському і Локачинському. А ще є плантації у Львівській області. Стартували ми взагалі з Горохівського району. Там були перші земельні ділянки і перші висадки лози.

– Як розвивається напрям виробництва енергії з біомаси в Україні, з чим виникають складнощі?

– У 2014 році був підйом в розвитку наших компаній. Потім були спади. Все залежить від світової кон’юнктури ринку. Адже навіть такі маленькі підприємства коригують свою діяльність із загальносвітовими цінами на енергоносії. Ось зараз енергоносії досить дорогі, тому є попит на біомасу, як альтернативу. Були періоди, коли енергоносії з певних причин були дуже дешеві. Тоді компанії було важко. Бо у нас є собівартість виробництва і є певна нижня цінова лінія, після якої можемо працювати у збиток. Зараз наша компанія розвивається і росте.

– Як вважаєте, чи зможе Україна стати незалежною від росії у «газовому питанні» та повністю перейти на альтернативні джерела енергії? Скільки часу для цього потрібно?

– По-перше, жодна країна не може повністю перейти на альтернативні джерела енергії через технічні причини. Це, як харчуватися однією рибою, чи одним м’ясом постійно. Мусить бути баланс. Є таке поняття – балансуючі потужності: сонце то світить, то не світить, вітер то дує, то не дує, а електроенергію ми споживаємо стабільно. Тому є ситуації, коли треба використовувати інші генерації, наприклад, вугілля чи газ.

По-друге, ми вже не залежимо від росії, бо в нас є свій видобуток газу. За два роки через війну ми дуже скоротили його використання. До війни значне використання газу було на сході України, бо там працювало чимало підприємств, які, на жаль, зараз не функціонують. Крім того, значно впало використання газу підприємствами теплокомуненерго на прифронтових і окупованих територіях. Тому зараз загальне використання газу суттєво скоротилося. Є допомога від західних компаній з постачанням газу. Плюс, є власне виробництво, тому є баланс.

Я вважаю, що при зниженні воєнних ризиків, буде продовжуватись виробництво альтернативних джерел. Плюс зростає наш власний видобуток українського газу, тому ми точно будемо незалежні. Ми вже себе відірвали від росії. Якщо в 2014-2015 це було для нас дуже-дуже важко і мало жахливі наслідки, то зараз ми це точно переживемо.

– Чому обирають вашу компанію? Чи багато у вас конкурентів на енергоринку України? 

– На ринку теплопостачання України є певна природна монополія, і в нас в тому числі. Тобто, наприклад, лікарня не має більше в кого брати тепло, а ми – Аванті – не маємо більше кому його постачати. Тому ми повинні завжди знаходити взаєморозуміння і працювати зважено. Бо ми всі один від одного дуже залежимо. 

Що стосується САЛІКС ЕНЕРДЖІ, то тут є конкуренція. Ми конкуруємо з чорними лісорубами. Спочатку було дуже важко, бо по всій країні проводили багато незаконних рубок. Коли люди незаконно, контрабандно рубають ліс, то з ними дуже важко конкурувати. Але зараз лісгоспи працюють з контрабандними вирубками більш ретельно, тому ми є цілком конкурентні. У нас є своя ніша, свій ринок і ми працюємо.

Біомаса – це завжди локальний ринок. Адже, наприклад, вирощену на Волині вербу в Харків не завезеш. Через великий об’єми цього продукту логістика є дорогою і організаційно це  дуже важко, витрати великі. Зокрема, на перевезення,- це буде неефективно і невигідно. Тому ми транспортуємо її у Волинській, Львівській та Рівненській області та ще невеликий відсоток експортуємо в Польщу. Тобто ми логістично обмежені.

– Поговоримо про цифри, які можуть продемонструвати масштаби діяльності ваших компаній. Розкажіть, яка площа полів з вирощення енергокультур?

– Загальна площа наших плантацій, на яких ми вирощували лозу і тополі – 1800 гектарів. Але з них 500 га ми перевели на звичайне сільськогосподарське виробництво. Тому наразі енергокультури займають 1300 га.

Ще розкажу цікавий факт. Один гектар лози генерує в середньому близько 180 кубів щепи за три роки. Зараз у нас є рекорди і по 300 кубів за три роки. Це по 100 кубів за рік, які дають близько 50 гігакалорій тепла. Тобто 2 куби на одну гігакалорію. Кожен рік з одного гектара щепи ми можемо дати близько 50 гігакалорій тепла. Тобто, якщо одна гігакалорія коштує три тисячі гривень, то 50 множимо на три тисячі – виходить 150 тисяч гривень. Саме стільки можна отримати доходу з вирощування лози на одному гектарі. Але якщо ми її продаємо не як лозу, а як тепло.

– Скільки працівників працює в обох компаніях?

– Наразі в САЛІКСі на Волині працює близько 30 людей, в Аванті в Іваничах – 18, ще в київських проектах біля 15, і десь біля 10 задіяно повністю або частково в київському головному офісі, якій супроводжує ці проєкти.

– Скільки сплатили податків у 2023 році?

– Наша група компаній сплатила біля 10 млн грн податків, половину з яких на Волині.

– Які етапи підготовки необхідні для впровадження успішного проєкту на біомасі? Розкажіть про них.

– Якщо ми говоримо про вирощування, то треба мати основний актив – землю, яка відповідає певним вимогам і критеріям. А ще бізнес-план потрібно розробити відразу на кілька років наперед. Не відразу ви побачите прибуток. Тому, якщо немає тривалого кредитного плеча чи надійного інвестора, який може, наприклад, 6 років чекати повернення своїх інвестицій, тоді буде дуже складно.

А по спалюванню і виробництву тепла – це більш швидший і зрозуміліший бізнес. І тут вже є певні компанії, які поділяться досвідом, є відповідні інженери, які змонтують спеціальне обладнання, і є постачальники, які привезуть готову щепу до котлів. В такому випадку легше й більш-менш все зрозуміло по законодавству. Тож це дуже зрозумілий бізнес навіть для початківців.

– Скільки часу повинно пройти відтоді, коли посаджено культуру і до того, коли вона перетворилася в енергію? Чи це окупний бізнес в час війни?

– Десь три роки приблизно до збору врожаю. Такий цикл. Збирати можна й щороку, але вона має вирости до потрібного стану. Інакше буде малий врожай. Це як піти в ліс і зібрати три маленькі ягідки, або ж почекати – і зібрати цілий кошик. Перших три роки після посадки лоза ще не так вкорінена й буде слабенький врожай. А ось ще через три роки, на шостий рік, ти вже збираєш такий 70%-ий врожай. І в тебе вже є кошти на повернення інвестицій. А потім підприємець працює на прибуток. Тобто це такі «довгі гроші».

– За скільки часу можна окупити вкладені інвестиції, вирощуючи лозу?

– Потрібного десь 8-10 років, щоб повністю відробити вкладені інвестиції. Ми вже вийшли на ті обсяги врожаю, яких і хотіли. Нових насаджень наразі не робимо. Лише, коли хтось замовлення робить, тоді ми виїжджаємо і садимо вербу чи тополю. Але зараз це комусь іншому, не собі. Надаємо таку послугу. У нас розрахунок на 30 років, що наша посаджена верба буде рости. Ми бачили у Швеції 32-річні плантації, які мали дуже гарний вигляд.

– Розкажіть, як САЛІКС ЕНЕРДЖІ вдається вирощувати енергокультури та відбирати ті, які найбільше підходять для виробництва біопалива? Що ще можна вирощувати, як енергокультуру, окрім верби? Чи довго йшли до відточеної системи роботи з вирощення енергокультур та як вам вдалося налаштувати цей процес?

— Ми експериментували. Наша компанія пройшла довгий шлях в цьому питанні. Ми своїми витратами повністю оплатили свій досвід. В нас є експериментальна плантація в Горохівському районі. Там вирощували понад 20 культур. І досі деякі з них ростуть на цій ділянці. Починаючи зі звичайної української верби, закінчуючи такими екзотичними, як павловнія і міскантус. Відповідно до результатів цих експериментів, ми визначилися, що на Волині доцільно вирощувати вербу й тополю. Але теж не всіх сортів. І ми на власному досвіді вибрали ті, які дають найбільший ефект. У нас дуже гарні зараз плантації французької тополі та найкращі плантації шведських сортів лози. Навіть колеги з сусідніх європейських країн дивуються такій якості. Історія з павловнією «не злетіла», а польські сорти верби показали не той ефект, що очікувалось.

– Як це – бути першопрохідцями в України з виробництва екоенергії? 

– Ми дійсно були першопрохідцями із вирощування лози. Зробили це перші в Україні. Навіть змушені були працювати над подачею відповідних запитів і законопроектів, аби внести цю культуру в усі необхідні реєстри. Це було складно. Ми не просто першопрохідці, ми льодохід, який змушений був пробивати всі перешкоди. Дуже добре, що в нас був інвестор, який повірив в усю цю історію. І дав фінансове плече підтримки. Деякі схожі компанії, які паралельно починали свою роботу, не витримали навантаження. Ми втрималися.

Але на початку було дуже складно. Не було законодавчої бази, потрібно було закупляти спеціальне обладнання, відповідний транспорт. Важко було переконати місцеву владу, що все вийде. А ще люди боялись нам віддавати землю. Казали, що лоза висушить землю, що заразить якоюсь радіацією. Не було спеціальних технологів й ніхто не знав, як це робити.

Ми замовляли західних експертів, які приїжджали на кілька днів чи тижнів. Це обходилося в дуже великі кошти. Ми навчали спеціалістів, агрономів, робили помилки. 

Не було спеціальної техніки й ми довго її шукали. Наприклад, наша посадкова машина куплена в Данії. Вона в нас унікальна – одна на всю Україну. Ми змушені були її купити, бо ручна висадка не давала таких хороших результатів. Потім придбали спеціальні насадки на комбайн, щоб збирати лозу.

– До речі, запитання, яке турбувало людей, як віддавали вам землю: чи не виснажує ґрунт лоза, яку використовують для теплової енергії?

– Все навпаки. Ми щороку збільшуємо бонітет – поняття якості ґрунту. Росте якість землі й збільшується її родючість, бо ми беремо із землі виключно вологу, із повітря – вуглекислий газ, плюс сонце і виходить наша лоза. Ми не використовуємо ніяких добрив, зокрема пестицидів. У нас були експерименти, але ми побачили, що суттєвого ефекту від цього немає. Тому зараз лоза росте виключно в природних умовах. Вона щороку скидає по 6 тонн листя на гектар, яке слугує добривом. Плюс ми забираємо із землі зайву вологу. Ми її вирівнюємо. Земля живе й дихає. 

А ще там з фауною цікава історія. Мисливці дуже задоволені. Там і зайці, й кабанчики. Такий собі міні ліс.

Ми брали участь у програмі “Європейський горизонт 2020”. Європейці стежили за тим, як міняється грунт. Ціле велике дослідження було на наших полях за європейські гроші. Й вони переконалися, що ця справа – це лише плюс для екології.

– Вам вдається пропонувати споживачеві енергію за низькою ціною. Цей факт ми знаємо, але хотілося би почути цифри. Скільки економить клієнт, який користується послугами ваших компаній?

– У 2020-2021 роках робили звіт по Іваничах. Виходить, що ми десь 13 мільйонів гривень зекономили бюджетних коштів, бо щепа була значно дешевша за газ. Але ми не можемо повністю управляти процесом утворення ціни. Тут є чітко визначений державою тариф, який залежить від певних чинників. Ми не торговці на ринку, коли можна пропонувати знижку. Ні. Але ціна економії різна залежно від сформованого тарифу. Ціна газу також коливається. 

Коли місцева влада каже, що газ дешевший і мають на увазі ціну, яку виставляє Нафтогаз, то вони маніпулюють й займають недержавницьку позицію. Позаминулого року ринкова ціна на газ була до 100 тисяч гривень. Це величезна ціна, абсурдна, але так було. Середня ціна у 2023 році була на рівні 50 тисяч. Нафтогаз продав газ по 16 тисяч. Цю різницю в 36 тисяч покривала держава. Уявіть, яку суму на себе брала держава, щоб бюджетні установи могли якось протриматися. Витрати держави – це наші з вами витрати, бо ми є платниками податків. 

– Знаємо, що близько 90% вашої продукції йде на експорт. Це енергія чи лоза і саджанці?

– Ми до війни експортували половину щепи в Польщу. Але зараз через логістичні проблеми все продаємо в Україні. Ми планували експорт від початку існування компанії. У Європейському Союзі компанії розуміють, що таке альтернативна енергетика й усвідомлюють, що це дійсно значно дешевше, економніше й вигідніше і завдяки цьому отримують прибуток. Однак, наразі, через війну з росією, ми припинили наш експорт.

– У 2014 році у селищі Іваничі Аванті-Девелопмент реалізувала три проєкти з реконструкції газових котелень та встановила твердопаливні котли, які працюють на біоенергетичній лозі. Це був ваш перший реалізований проєкт подібного роду? Чи окупилась вам така інвестиція?

– Реконструкція котелень і встановлення твердопаливних котлів – це все було зроблено за наші гроші. Модернізація котелень – це все наша інвестиція, яка окупилася за років 7-8.

– Дізналися, що серед амбітних планів САЛІКС ЕНЕРДЖІ – будівництво власних потужностей з виробництва енергії, зокрема заводу з виготовлення паливних гранул (палет) з власної екологічно чистої біомаси та теплоелектростанції для генерації тепла й електричної енергії з твердого біопалива власного виготовлення. На якому етапі втілення цих ідей, чи розпочались роботи?

– Ми отримали грантове обладнання. Міжнародний фонд допоміг і ми почали виробництво брикетів. Зараз знаходимось на стадії налагодження процесу і запуску бізнесу. Якщо все вдасться, то плануємо будівництво великого заводу в Горохівському районі за європейськими стандартами.

Однак, зараз ми лише пробуємо. Вже отримали перші зразки, які нам подобаються. Але ще треба запустити, щоб воно вироблялося, як лінія. На Горохівщині буде маленький зразок того заводу, який ми плануємо побудувати. Нам треба було побачити, як воно гранулюється, як спалюється, які характеристики і як це все працює. Зараз на цьому маленькому виробництві треба буде напрацювати процес продажів. Якщо все вийде, будемо шукати шляхи експорту за кордон. Опісля, якщо буде відповідна ситуація в Україні, то залучатимемо інвестиції і будуватимемо потужний завод.

Ми ніколи не вважали, що продаж щепи – це наша мета в бізнесі. Завжди планували зробити якийсь наступний крок. Це або біотекс, або великий палетний завод.

– Які плани на 2024 рік?

– Я не маю моральних сил під час війни щось планувати грандіозне чи ставити дедлайни. Зараз дуже багато сил йде на утримання бізнесу. Ми з командою працюємо, стараємося зробити більше. Робити трошки більше кожного дня – це вже добре. Працюємо, донатимо, допомагаємо захисникам, чекаємо на перемогу, щоб далі будувати плани і розвиватися разом з країною.