Катерина Рожок: “Ми створили уже три мультфільми, і в кожного – свій сюжет і свої акценти”
Де народжуються мультфільми? Не лише у надсучасних кіностудіях далекого Голлівуду, а й у нас під боком. Яскраву мальовану анімацію вже не один рік створює учениця Зимнівського НВК «школа-ліцей» Катерина Рожок. Нещодавно дівчина з авторським мультфільмом «Естафета добра» перемогла у Всеукраїнському конкурсі проектів з інформатики «Весела наука» у номінації «Анімація».
Ми розпитали у Катрусі і її наставника, вчителя образотворчого мистецтва, художньої культури і трудового навчання Зимнівського НВК Олександра Гудима, як їм вдалося стати аніматорами і створити у школі міні-мультиплікаційну студію, – пише Слово Правди.
– Початковою метою вашої анімаційної творчості була участь у конкурсі-захисті наукових робіт МАНу. Якими були відгуки, який результат?
Олександр :
– Для МАН ми три роки створювали мультфільми. Спершу наша робота не посіла призового місця, а далі займали на області другі місця. В 11 класі з мультфільмом «Естафета добра» Катруся впритул наблизилася до першого місця, але балів за контрольну трішки не вистачило. Та сама робота членам журі сподобалася надзвичайно. До речі, нам розповідали, що другий мультфільм хтось із науковців використовував при захисті своєї дисертації у Східноєвропейському університеті. Казали, що це справді свіже віяння. Бо мальованою анімацією у нашій області більш ніхто не займається.
Окрім самого мультфільму писали теоретичну частину, тому почувалися у цій сфері впевненими і «підкованими»: досконало вивчили історію мальованої анімації, її технологію, окреслили актуальність і важливість нашої роботи для української анімації.
– Але справжнє визнання мультфільми здобули на інших конкурсах?
Олександр Гудим:
– Не здобувши першого місця з науковою, вирішили не зупинятися. І знайшли два тематичних конкурси – всеукраїнський і міжнародний. В результаті і там, і там здобули перемогу. Першим був міжнародний конкурс веб-дизайну та комп’ютерної графіки, але він був заочним, так званий бліц-конкурс, тому не передбачав захисту роботи. Я заповнив заявку (за правилами, реєструватися має вчитель), надіслав роботу – і чекали результатів. Номінації були окремо розділені відповідно до вікових категорій. Наша називалася Flash-анімація, і там ми посіли друге місце.
А ось всеукраїнський конкурс «Весела наука» виявився цікавішим і в плані організації, і в плані наповнення. Там було шість категорій – анімація, короткометражний фільм, графіка, соціальний ролик, мобільний додаток та інші. Ми, звісно, у першій. На конкурс надійшло близько 680 проектів з усієї країни. У кожній категорії до фіналу проходило лише десять. Якогось дня, зайшовши на сайт конкурсу, побачив, що наш проект – у числі фіналістів. І ось 8-9 квітня ми поїхали в Одесу. Там треба було захищати сам проект, щоб визначити своє місце у рейтингу десяти найкращих.
Катя :
– Подолавши довгу дорогу, були дуже виснажені. Одеса зустріла дощовою погодою. Але коли знайшли ліцей «Чорноморський», де відбувався фінал конкурсу, опинилися у приємному товаристві, оточені теплом і увагою. Все було організовано на відмінно. Хвилювалася дуже, поки не захистилася. Поки чекали своєї черги, дивилися проекти учасників в інших номінаціях. В анімації були різні, зокрема і суто інформативні. Наш вирізнявся тим, що мав помітну мистецьку складову. Після презентації сподівалися, звісно, гарних результатів, але були готові до будь-якого висновку журі.
– Очікування результатів було хвилюючим?
Катя:
– Звісно! Хоча час чудово забавляли на цікавезних екскурсіях, які проводив сам директор ліцею. Було помітно, що він знає і любить своє місто, може годинами захоплено про нього розповідати.
Церемонія нагородження відбувалася у дуже гарній залі бізнес-центру. Нашу категорію нагороджували найпершою. Хвилювалася – чому довго не викликають? Виявилося, розпочинали із «бронзових» призерів. Я ж отримала диплом першого ступеня – і ще довго не могла повірити своєму щастю.
– Тож враження від конкурсу лишилося позитивним?
Катя:
– Шкодую лише про одне: що не зможу наступного року взяти участь у ньому, бо він лише для школярів. Але переваги його грандіозні – це й емоції, і досвід, і навчання. Справді «Весела наука».
Олександр:
– Цей конкурс дещо виходить за рамки шкільних знань. Саме тим він і цікавий При цьому, усі ці категорії страшенно актуальні і затребувані у сучасному світі. Це те, що у перспективі може приносити сучасним школярам прибуток.
– Плануєте і далі працювати у сфері анімації?
Олександр:
– Дуже хотілося б. Адже наші з Катрусею напрацювання дають привід для оптимізму. На конкурсі, подивившись роботи інших учасників, зрозуміли, що наші мультфільми мають досить високий рівень. Ще б пак, адже ми не лише вивчили принципи роботи Волта Діснея, а й дотримувалися їх! Але все насправді залежить, чи знайдуться учні, яким анімація достатньо цікава і які будуть готові працювати над нею, можливо – опановувати нові її види.
– Катю, оскільки ти вже певною мірою «профі», назви топ-3 мультфільми, які варто подивитися кожному.
Катя:
– Моє головне джерело натхнення – мультфільмами ВолтаДійснея. І ті, які він створював власноруч, і ті, що вироблялися його студією і надалі. Мій беззаперечний «хіт» – «Білосніжка». Також мультсеріал «Чіп і Дейл». А з нових, певно, найдосконаліше зроблений «Звірополіс». І окремо хочу виділити «Крижане серце», в якому чудове усе – і картинка, і озвучка.
– З мультиплікацією ти уже розлучатися не плануєш?
Так, після цих мультфільмів, остаточно визначилася, ким хочу стати, – аніматором. В Україні знайшла лише один виш, де можу здобути відповідний фах – це університет імені Карпенка-Карого, де є спеціальність «Режисер анімаційного кіно». Там навчають і малювати, і знімати, і монтувати. Сподіваюся, у мене все вдасться, і я буду просувати і розвивати українську анімацію.
