Євген Недищук: Нововолинського міського голову потрібно однозначно змінювати

Депутата Волинської обласної ради Євгена Недищука у Нововолинську давно знають як непоказного, а щирого мецената, який робить багато корисних справ на благо громади. За останнє десятиріччя на його рахунку їх десятки. Він є спонсором багатьох мистецьких та літературних конкурсів, спортивних змагань, у тому числі й тих, які проводяться за межами області та країни. Він допомагає дітям, пенсіонерам та військовослужбовцям. Все це пану Євгену вдається поєднувати також із роботою зубного лікаря. 

Про життєві переконання, зроблені справи, про амбіції і майбутні плати йшла розмова із Євгеном Недищуком.

– Як Вам вдається поєднувати такі різні види діяльності і що, все ж, є пріоритетним?

– На першому місті для мене – це допомога людям. Тому, я завжди шукаю такі ніші, де я можу не тільки проявити себе, а й бути корисним.

Важливою для мене є волонтерська діяльність. Однією із перших моїх благодійних ініціатив була акція “Подаруй дитині посмішку”, яка стартувала у 2005 році. Залучали до події дітей сиріт, напівсиріт, малозабезпечених,  дітей з важкими сімейними обставинами та інвалідів. Цьогоріч ми приєднали до проведення акції Іваничівський та Володимир-Волинський райони і роздали більше 2-ох тисяч подарунків. Вже декілька років це дійство я проводжу власними силами і власними коштами. Раніше долучалися підприємці, але криза дається в знаки.  Мені завжди хотілося допомогти дітям, тому я розпочав будівництво дитячих майданчиків.

Одним із пріоритетів для мене завжди була рідна мова, це, мабуть, тому, що я завжди ідентифікував себе із нашим народом, і коріння в мене українське. Я розумію важливість патріотичного виховання молоді, адже за ними майбутнє. Коли стало відомо про Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика вирішив відразу долучитися. Тоді мною була встановлена єдина в Україні іменна премія Недищука Євгена для переможців другого та третього етапу цього конкурсу, також нагороду отримували і вчителі, які готували переможців. Цьогоріч така премія вручалася також в Іваничівському районі. 

– Відомо, що Ви опікуєтесь й іншими категоріями населення, зокрема, очолюєте волинську організацію “Асоціація “Афганці” Чорнобиля”. Що Вас поєднує з цими людьми? 

– Так в житті трапилось, що у 2006 році я зустрівся із тогочасними народними депутатами – Омельченком Григорієм і Ребекою Олександром, саме вони запропонували мені взяти під свою опіку організацію “Асоціація “Афганці” Чорнобиля” на Волині. І з того часу я є її очільником. Нам вдалось п’ять разів побувати з екскурсією в Прип’яті. Більше 40 людей отримали заслужені нагороди, ордени та медалі.

– В цей важкий для країни час, коли на Сході триває АТО, чи долучаєтесь Ви до допомоги військовослужбовцям?

– Я є одним із організаторів Нововолинського центру допомоги військовослужбовцям. Об’єднавши сили наших волонтерів, які мали уже подібний досвід, встановили постійний зв’язок між бажаючими допомагати і тими хто воює.

– Незабаром місцеві вибори, чи маєте плани позмагатися за місце очільника Нововолинська. Можливо вже і команду формуєте?

– За стільки років активної громадської діяльності у мене вже давно сформована команда однодумців. Завжди намагався себе реалізувати там, де зможу допомагати людям. Чи буду претендувати на місце міського голови? Покаже час – адже я орієнтуюся на бажання людей і на свої можливості. Якщо так захоче громада – готовий балотуватись на очільника міста.

 Я ніколи не намагався дійти якихось посад, для мене це не важливо.

Переконаний в тому, що міського голову потрібно однозначно змінювати. Адже будучи на посаді десятиліттями людина уже нічого нового зробити не може. Якщо не буде змін на місцях, то й в державі нічого не зміниться.

Якщо не балотуватимусь, то підтримаю достойного на цю посаду кандидата. Я впевнений, що в місті є енергійні та розумні люди, які можуть скласти серйозну конкуренцію.

– Всі очікували побачити Вас головою Іваничівської РДА, чому так не трапилось?

Так, був в команді Президента, планував продовжувати роботу, але трапилось так, що мене відсторонили. Це теж зіграло певну роль у прийнятті рішення. На пропозицію обіймати цю посаду я відразу згодився, але при теперішніх обставинах в країні, зрозумів, що не зможу проявити свої можливості у повній мірі. Ця процедура затягнулася на 5 місяців, час йшов, але суттєво нічого не мінялось. Прийшло якесь розчарування. За посадою я не гнався, тому і відступив. На все воля Божа.

– Під час виборів ви очолювали “Блок Петра Порошенка” у місті, хто зараз ним керує?

– У Нововолинську немає організації “Блок Петра Порошенка”. Коли були президентські вибори, на мою думку, єдиним, хто зміг би допомогти країні був саме Порошенко. І тому, тоді, я активно працював в його команді. Під час парламентських виборів теж очолював виборчий штаб “Блок Петра Порошенка” у Нововолинську, і мав надію продовжувати керівництво. Але мені цього не запропонували. Кому віддали перевагу? Думаю, всі побачать найближчим часом.

Я приймав участь у створенні обласної організації Блоку Петра Порошенка, але, на жаль, по районах і містах Волині представництв так і немає.

Люди завжди хочуть позитивних змін, а самі змінюватись не хочуть! В цьому найбільша проблема українців. Адже для того, щоб отримати потрібно – віддати.

– Яке Ваше відношення до шахтарських акцій протесту, чи приєднувались до них?

– На попередніх шахтарських протестах я був присутній. І дороги теж перекривав. Це питання підіймав неодноразово на сесії обласної ради та перед губернатором. Що стосується закриття шахт, то мені не до кінця зрозуміла позиція уряду. Здається, коли війна, і вугілля з Донбасу фактично немає, мали б бути кинуті усі зусилля для вдосконалення і налагодження роботи наших вугледобувних підприємств. Чому не робиться? Окрім того, закуповується вугілля на закордоном. Об камінь спотикання є те, що копальні є дотаційними.

– Чи вважає Євгеній Недищук себе успішною людиною?

– Так, я вважаю себе успішним.

Оля Івашко, інтернет – видання “БУГ”