Допомога військовим, Алея Слави, наповнення бюджету: інтервʼю з головою Оваднівської громади Сергієм Панасевичем

БУГ завітав до голови Оваднівської громади Сергія Панасевича. Він розповів в інтервʼю про те, як допомагають військовим, про відкриття Алеї Слави, наповнення бюджету та чим живе громада.

— Як довго тривала підготовка до встановлення Алеї Слави? Як обирали місце?

— Близько пів року. Спершу погоджували місце з рідними загиблих Героїв. Розглядали спочатку розмістити Алею в центрі, але цей варіант відкинули. Вирішили біля памʼятника загиблим односельцям у Другій світовій війні. Останнє слово було за сім’ями військових. Зібрали інформацію, світлини й замовили банери. Зайняло це близько пів року.

Нагадаємо, 22-го січня в День Соборності України у селі Овадне відкрили Алею Слави із портретами полеглих Героїв, які віддали найдорожче — своє життя за волю та незалежність України.

— Чи взагалі живе Оваднівська громада?

— Чим живе? Тим що і всі – війною. Збираємо допомогу військовим, відправляємо на передову, допомагаємо всім, чим можемо. А якщо говорити про розвиток, то перекриваємо будівлю школи в селі Овадне. Хочемо в цьому році розпочати ремонт харчоблока в ліцеї. У Вербі частково відремонтували гімназію, замінили плитку, замінили двері. Також придбали для громади новий сміттєвоз, трактор.

В громаді розвинена культура, в цьому році в нас є четвертий народний колектив. Вони проводять благодійні концерти, колядують, кошти на ЗСУ збирають. Є волонтери, які шиють одяг для військових. Спершу це була форма, а зараз одяг для поранених військових в лікарні. Також мешканці випікають різні смаколики та передають на Схід.

Чудово працює соціальна служба, піклується про осіб з інвалідністю, пенсіонерів, розносять продуктові набори.

— Скільки ліцеїв, гімназій у громаді? Через демографічну ситуацію та зміни в законодавстві, чи не стоїть питання призупинення роботи закладів?

— Маємо чотири ліцеї, три гімназії та початкову школу. Вивчаємо питання, поки дітей вистачає. Заклади борються за кожну дитину, поки вистачає дітей, щоб було фінансування. Є дітки ВПО, з-за кордону повертаються.

— Скільки внутрішньо переміщених осіб проживає в громаді?

— Близько 60 осіб проживало, зараз залишилося 27 людей. Залишилися ті, хто не боїться в селі жити та працювати.

— Питання бюджету, чи вдається виділяти військовим допомогу з коштів громади? Чи є проблеми з наповненням бюджету громади?

— Поки жалітися немає чого. Ні позик, ні коштів у банку не брали. Коштів вистачило, заплатили зарплату, боргів ніяких не маємо. Цьогоріч бюджет наповнюватиметься краще, адже запускається птахофабрика в Гайках, де очікується близько 500 нових робочих місць. Бюджет запланований на 2025 рік у сумі 38 млн.

Військовим звісно допомагаємо. На цій сесії що будемо знову виділяти кошти. Купуємо тепловізори, дрони, техніку. Також дуже допомагають мешканці, збирають та передають речі, які просять військові. Є взаємодія з волонтерами та громадськістю. Пишаюсь нашими людьми, які безкорисно допомагають.

— Хто в громаді найбільші платники податків?

— Це Зоопрогрес, Вітрук. Вони, до речі, по надоях молока мають перше місце в Україні. Птахофабрика, фермери-орендарі: Діброва, Юнак, Антощак. Звісно, негативно на бізнес вплинула й війна, людей мобілізують, і дехто змушений закривати свою справу.

— Чи тривають в громаді процеси декомунізації, відбувається перейменування вулиць?

— Ми проводимо перейменування, також з області листи приходили. Люди не з усіма перейменуваннями були згодні. Я думаю, що це зараз не основне питання. Але – це важливо, якщо ми хочемо забути старе та збудувати нове, потрібно це паралельно робити, а не чекати. Також триває перехід релігійних громад з УПЦ до ПЦУ.

— Які проєкти хочете втілити в життя в громаді?

— Хочемо побудувати в громаді житло для переселенців, військових і для працівників, які будуть працювати на наших підприємствах, СГ виробництві. Збирали за круглим столом підприємців, всі зацікавлені. Також написали проєкт, спонсори обіцяють допомогти в Сусвалі в військовому містечку з біоканалізацією.

— Які головні проблемні питання маєте?

— Найперша це війна. Все інше можна подолати. Звісно, гостро стоїть питання доріг, але намагаємось ремонтувати, підсипати своїми силами.