Брія Блессінг: «Я заснувала у Львові громадську організацію з протидії торгівлі людьми «Lviv Abolitionists»»
Американка, яка вже 23 роки живе в Україні, співачка і учасниця четвертого сезону телепроекту «Голос країни» Брія Блессінг, зачарувала володимирчан вільною українською мовою і своїм проникливим та драйвовим співом.
Усміхнена і приязна, вона посилала глядачам хвилі позитиву і бажала Божих благословень. А, зійшовши зі сцени, залюбки спілкувалася з прихильниками. Після виступу ми поспілкувалися про життя після проекту і магію українських пісень, – повідомляє Слово Правди.
– Бріє, ви приїхали разом з іншими гостями із фестивалю для дітей з особливими потребами у Шацьку?
– Ні, на Волинь я прибула лише сьогодні. А ще вчора виступала в Оперному театрі в Одесі.
– Яке враження справив на вас концерт діток з особливими потребами?
– Я дуже рада, що такі заходи нарешті відбуваються в Україні. Бо пам’ятаю, що на початку, коли ми з батьками тільки приїхали сюди у 1993 році, ставлення до людей з інвалідністю було зовсім інше. Як і в Радянському Союзі, їх вважали гіршими, другосортними. Тому мені дуже приємно, що зараз організовуються концерти, фестивалі спеціально для них, щоб їх підбадьорити, дати їм змогу проявити себе. Це просто чудесно! Тому я радію і пишаюся, що в Україні відбулися такі зміни. Сподіваюся, що умови для людей з особливими потребами і надалі покращуватимуться.
– Окрім занять музикою, чим ви займаєтеся?
– Я заснувала у Львові громадську організацію з протидії торгівлі людьми «Lviv Abolitionists». На жаль, останнім часом не брала активної участі у її роботі, бо майже не буваю у Львові, адже маю концерти по всій Україні. Хочу трохи активізувати її діяльність і зараз над цим працюю.
– Після участі у «Голосі країни» що кардинально змінилося у вашому житті?
– Те, що зараз я маю можливість багато подорожувати по Україні і знайомитися з такими чудовими людьми, як у вашому місті.
– Якщо виокремити три найважливіші речі, які вам дав проект, що б це було?
– Мабуть, найперше – це те, що я стала більш впевненою у собі. Не тільки як співачка, а й як людина. Також проект дав мені розуміння, що спів і музика – це не все, цим не обмежується життя. Хоч ці заняття дарують радість і насолоду, але можна спокійно жити далі, навіть якщо й не переможеш у проекті. І займатися тим, що любиш. А ще «Голос країни» подарував мені багато нових друзів і знайомств.
– Музиканти, які з вами грали на сцені, – це ваш постійний гурт?
– Так, це насамперед мої друзі. Я їх знаю уже дуже багато років. І після «Голосу країни», коли мене почали запрошувати виступати, вони стали їздити зі мною. Ми і до того грали разом, але зараз частіше маємо концерти.
– У вас дуже незвичайна гітара, повністю вкрита написами. Що вони означають?
– Ця гітара уже п’ять чи шість разів була зі мною в зоні АТО. І щоразу військові, перед якими я виступала, лишали на ній свої автографи. Тому тепер вона унікальна і безцінна.
– У вашому репертуарі переважають українські пісні?
– Я вивчила їх досить багато, і з кожною новою все більше закохуюся в українську музику. У ваших піснях є щось особливе. Я подорожувала по всьому світу, слухала чимало народних пісень, вони всі дуже гарні й зворушливі, але для мене в українській пісні є щось магічне.
– А чи є якась конкретна, особлива для вас пісня?
– Це ті, які я співаю – «Я піду в далекі гори», «Верше», а ще – колядка «Спи, Ісусе, спи».
– Ви у Володимирі вперше. Встигли щось побачити?
– Готель, сквер біля нього і цей парк. Але це для мене нормально: в Одесі я була вже тричі, а так і не бачила моря.
– Сьогодні ми святкуємо День Незалежності України. Що побажаєте нашим читачам з цієї нагоди?
– Щоб ми всі завжди пам’ятали, наскільки важливою є незалежність, наскільки варто боротися за неї, щоб вона завжди була в нас, і розуміли, наскільки вона несе у собі велику відповідальність. Щоб ми пам’ятали про це і про людей, які просто зараз борються за нашу свободу і незалежність.
Віталіна МАКАРИК.
