Анатолій Бойко: Інколи моє натхнення не дає мені спати
Володимир-Волинського художника-дизайнера Анатолія Бойко дедалі частіше називають Волинським Фаберже та майстром на всі руки, і не дарма, адже різноманіття його робіт вражають своєю унікальністю. Народний умілець народився на Тернопільщині. Закінчив Дубенське професійно-технічне училище, за професією різьбляр по дереву. Самотужки опанував 14 видів мистецтв, розробив власні стилі, матеріали та техніки. У його руках природний матеріал перетворюється у неповторні мистецькі витвори.
Зразки усіх видів робіт художника я змогла роздивитись у невеличкій затишній атмосфері його майстерні у Володимирі-Волинському. Аналогів деяких робіт не побачиш ні в Україні, ні в Європі. Тут знайдеш найкращі приклади живопису, графіки, різьби по дереву та яєчній шкарлупі, хаотичної вишивки та в’язання, коренепластики, соломоплетіння, роботи з бамбуку, бересту, лози, шкіри, скла, гіпсу та каменя. Колекція мережевих яєць особливо вражає – делікатна неповторна ювелірна робота від якої віє справжньою добротою на світлою енергетикою.
Однією із найновіших технік, яку розробив Анатолій Бойко є поєднання крашанки, різьблення, дряпанки та світло-тіньового тонування.
– Поділіться секретом Ваших писанкарських робіт?
– Я ніколи не працюю по ескізах, усі ідеї в мене у голові, тому в мене ніколи не повторюються роботи. Навіть якщо в мене попросять зробити аналог я відразу кажу, що точної копії не вийде. Часто мої роботи спонтанні.
Усі матеріали, які потрібні для обробки шкарлупи, розроблені мною особисто і перевірені часом. Наприклад, різьблені ажурні яйця із ковкою можуть пролежати близько тисячі років, якщо витримати усю технологію виготовлення витвору.
– Дивлячись на роботи і тримаючи їх у руках, розумієш, що вишукані писанки це найвища проба ювелірної роботи, як Вам це вдається?
– Я роблю за покликом серця і душі, берусь за важку справу і завжди доводжу почате до кінця. Мене вабить і надихає волинська природа, саме тому ми переїхали сюди із дружиною у 2003 році. Основа з якою я працюю – це неповторні природні матеріали, саме вони дають надзвичайно сильну енергетику для творчості.
Мої роботи хотіли подавати на Книгу рекордів України, але для цього потрібно було пройти ряд бюрократичних процедур. Зокрема, кожен із 14 видів мистецтв мають підтвердити мистецтвознавці, роботу яких потрібно самотужки оплатити, а це для моїх статків.
– Хто був чи Вашим наставником та вчителем, і хто допомагав опановувати художню майстерність?
– Я навчався у Дубенському професійно-технічному училищі, і закінчив його достроково, адже програму опанував набагато раніше, самотужки. Після цього мене доля закинула на війну у Нагорний Карабах звідки повернувся покаліченим і з іншим світоглядом. Десять років потому я метався по світу, і лікувався і заробляв на життя.
Мій талант дарований Богом, а самоук. Коли побачу щось нове та цікаве для себе – не заспокоюсь, поки не втілю задум. Мій батько мав мистецький талан до копіювання робіт, але імпровізація йому не вдавалась.
Деколи моє натхнення не дає мені спати, – усміхається пан Анатолій, – прокидаюсь в ночі із певним задумом, і відразу починаю його втілювати в життя.
– Чи пам’ятаєте Вашу першу роботу, з чого все починалося?
– На жаль, не пам’ятаю першої спроби у мистецтві. Перше вирізьблене яйце збереглось, але мені соромно на нього навіть дивитись. Майстерня у якій я зараз працюю відкрилась майже рік тому. До цього я працював вдома на кухні.
– Якось пан Анатолій побачив в Інтернеті приклади різьблених яєць – і загорівся бажанням опанувати цю техніку. Чи складно було досягнути майстерності у цьому виді мистецтва?
– Було таке сильне бажання оволодіти цією технікою, що ніякі перешкоди не зупинили. Ніхто із досвідчених майстрів цієї справи не хотів ділитися ні крихтою власного рецепту роботи, навіть, привідкрити завісу таємниці відмовлялись.
Наприклад, різьблене страусине яйце у Європі коштує близько 1 тис. доларів, ця справа там прибуткова а справжніх майстрів одиниці. От вони і приховують особливості своєї роботи.
Мені вдалося розробити власну техніку різьби по яйцям, окрім цього я добавив ще й ковку. Є в планах відкрити міні-лабораторію для розробки нових винаходів, але для цього потрібен спонсор. Якби все вдалося, можна було б робити такі роботи, які не відрізнялися від справжнього Фаберже. Розроблена мною техніка є авторською, її немає у жодному реєстрі видів мистецтв.
– Чи не планує волинський Фаберже поділитись майстерністю і досвідом із молодим поколінням, можливо уже є охочі навчитися?
– Справді, такі плани є. Зараз працюю над оформленням дозвільних документів для відкриття школи у Володимирі-Волинському. Навчатимуться ремеслу діти від 14 років, адже техніка є досить складною. Ніде в Україні немає закладу де б навчали техніці різьблення до яєчній шкарлупі, тому це унікальна можливість прославити нашу Волинь новими талантами.
– У грудні 2014 року Ваші роботи були представлені на Міжнародному фестивалі художньої творчості інвалідів “На крилах надії”. Однією із них зацікавилась сама Перша леді України. Чи придбала вона якусь роботу?
– За правилами етикету Марина Порошенко не могла купувати роботи, але я подарував одну із робіт для колекції музею Президента України.
– Відомо, що Ваші роботи неодноразово відзначалися на конкурсах і фестивалях, яка із нагород є найціннішою?
– Найціннішим для мене є визнання людей. А відзнак я не рахую, – посміхається Анатолій.
Розмова із Анатолієм перепліталась і особистим майстер-класом по різьбленню яєць, із демонстрацією різноманітних матеріалів та складників. Мені вдалось на мить поглинутись у світ незнаної природи Волині та Світу, доторкнутись до чудових витворів руки художника. Мимовільно виникає думка, що такі роботи варті не лише уваги а й відповідних дивідендів. Шкода, що в Україні таланти Бойка не затребувані й заробити на життя своєю творчістю він не зможе. Тому змушений робити ремонти квартир, розробляти дизайн приміщень, їздити на заробітки в сусідні країни.
Не зважаючи, на труднощі Анатолій не задумується над тим аби покинути творити, адже перешкоди його ніколи не лякали, а навпаки зміцнювали дух.
Оля Івашко, інтернет – видання “БУГ”
