Місто буденне: морозні вечори Володимира

Лютий цього року не церемониться — увірвався в місто по-справжньому по-зимовому. Мороз кусає за щоки, дихання перетворюється на білу пару, а волосся миттєво вкривається інеєм. Повітря прозоре й гостре, і здається, що кожен звук у таку погоду чути виразніше.

У перші дні лютого Володимир ніби трохи сповільнився, але не зупинився. Люди поспішають на роботу, хтось гріє руки в рукавицях, хтось — гарячою кавою. Дороги скриплять під ногами, авто обережно рухаються слизькими вулицями, а місто живе своїм звичним ритмом — навіть коли термометр показує глибокий мінус.

Сонце сідає рано, але особливо красиво. Над дахами будинків розливається холодне рожево-золоте світло, яке робить мороз менш суворим. У вікнах загоряються теплі вогники, і серед зимового холоду відчувається просте, але важливе — життя триває.

Лютий може лютувати, але Володимир тримається. Бо це і є місто буденне — з морозами, заходами сонця і щоденними життєвими справами.