Опублікували список фільмів листопада: «Снігу більше не буде», «Дім Gucci», «Криптозоопарк»

Кінорепетуар листопада став своєрідним відлунням Одеського МКФ, зібравши хіти останнього фестивального сезону, що вперше були представлені українським кіноманам на цьому липневому кінофорумі.

Про це пише Українська правда.

З 4 листопада

“Снігу більше не буде”

режисери Малґожата Шумовська та Міхал Еґлерт

Стрічка одного з провідних режисерів Польщі Малґожати Шумовської та її постійного оператора Міхала Енґлерта, який вперше спробував свої сили у постановці, розповідає про обдарованого масажиста, який обслуговує мешканців елітного польського передмістя.

Таланти героя, втім, не обмежуються масажем. Здається, немов казкова фея, немов різдвяний дух (або океан з фільму Андрія Тарковського, режисера, який явно надихав авторів) він має здатність втілювати бажання своїх клієнтів, яких обтяжує їхнє існування, незважаючи на весь зовнішній добробут.

Фільм Шумовської та Енґлерта, відзначений дипломом Венеціанського МКФ, був уперше представлений українській аудиторії у рамках Одеського кінофестивалю. Картина висунута від Польщі на здобуття “Оскара” у категорії “Кращий фільм іноземною мовою”.

“Чому я живий”

режисер Віллен Новак

Живий класик одеської кіностудії, відомий аудиторії за такими картинами, як “Гу-га”, “Дике кохання” та “Принцеса на бобах”, поставив картину за написаним майже двадцять років тому сценарієм покійного кінодраматурга Євгена Мітько.

У кінематографічних колах високо відгукувалися про цей літературний твір, присвячений Маріуполю останніх передвоєнних років і періоду німецької окупації, що відобразив дитячі спогади автора про ті випробування сталінського та нацистського режимів, що виявляли найкращі та найгірші риси людської природи у його рідних, сусідах та знайомих.

Картина Новака далека від належної достовірності. Постановка, акторське виконання та сама фактура епохи, відтворена зусиллями фахівців колись славетної кіностудії, часом залишають враження аматорського спектаклю.

Однак драматизм сюжету, настільки актуального для наших співгромадян, які пережили чи переживають окупацію у ході нової війни, спонукає аудиторію виявити до стрічки певну поблажливість. Принаймні перші глядачі картини, прем’єра якої відбулася на Одеському кінофестивалі, зустріли її дуже прихильно, на відміну від членів Українського Оскарівського Комітету, жоден з яких не проголосував на користь висування цієї картини на здобуття нагороди американських кіноакадеміків.

“Поганий сусід”

режисер Даніель Брюль

Дебют у режисурі Даніеля Брюля, популярного німецького актора, відомого за такими стрічками, як “Гуд бай, Ленін!” і “Безславні виродки”, у трагікомічній інтонації розповідає про протистояння власне популярного німецького актора (цю роль виконав сам Брюль) та його сусіда.

Останній обирає успішного співвітчизника мішенню для своєї помсти всьому, що, як він переконаний, робить життя у сучасній Німеччині нестерпним для громадян, викинутих на узбіччя суспільства наслідками падіння Берлінської стіни.

Дотепно переінакшуючи мотиви німецького сюжету про допельгенгера, зловісного двійника, ця актуальна і для українських реалій картина свідчить, що, всупереч ілюзіям багатьох з нас, крах соціалістичної економіки і процес джентрифікації змушують відчувати мимовільну тугу за колишніми часами аж ніяк не одних прихильників комуністичної диктатури.

Українська прем’єра фільму відбулася на Одеському кінофестивалю за участі самого Брюля, який під час творчої зустрічі був змушений розвіяти враження деяких глядачів, що відобразив на екрані драматичні події зі свого власного життя.

З 11 листопада

“Пам’ять”

режисер Апічатпонг Вірасетакул

Вперше у вітчизняний прокат виходить картина одного з найбільш складніших для сприйняття сучасних режисерів, який наводить жах на одних шанувальників фестивального кінематографу та захоплює інших.

Члени журі Канського кінофестивалю опинилися серед останніх – картина отримала Приз журі.

Думка ж перших українських глядачів, які переглянули фільм на Одеському кінофестивалі, розділилася – у той час, як частина публіки нарікала на виняткову повільність, або медитативність дії, а також незрозумілість того, що відбувається, інші побачили у оповіді складне сплетіння філософських ідей, що розкривають природу часу та взаємодії різних культур.

Центральна героїня стрічки –шотландка (Тільда ​​Суінтон), що, приїхавши до Боготи, страждає від втрати сну через дивний звук, який чує вона одна.

За допомогою звукорежисера, який то з’явиться, то щезає, вона намагається відшукати джерело цього звуку, що таїться, можливо, у іншому просторі або у іншому часі.

З 18 листопада

“Криптозоопарк”

режисер Деш Шо

Анімаційна стрічка американця Деша Шо, відзначена на Берлінале та на “Санденсі”, постає химерним поєднанням “Острова доктора Моро”, “Волос” та “Людей Ікс”.

У центрі сюжету стрічки, чия дія розгортається у 1970-х- спроби кількох еко-активісток представити американському суспільству, що потерпає від соціально-політичних катаклізмів, створінь, які ховаються від цивілізації, у той час як саме їхнє існування заперечується академічною наукою.

Між тим, представники спеціального відділу у Пентагоні не тільки чудово обізнані про реальність криптидів, а й полюють за ними, прагнучі використати їх як біологічну зброю.

Медузи горгони, перевертні, єдинороги, алконости та інші персонажі казок і міфів постають тут своєрідною алегорією етнічних, релігійних, сексуальних та інших меншин, які страждають від гноблення та соціальної ізоляції.

Українська прем’єра стрічки відбулася на Одеському кінофестивалі.

З 25 листопада

“Дім Gucci”

режисер Рідлі Скотт

Через пов’язані з пандемією переноси шанувальники автора “Чужого”, “Того, хто біжить по лезу” та “Радника” отримують можливість подивитися його новий фільм практично одночасно з попереднім.

Як і “Остання дуель”, “Дім Gucci” заснований на реальних подіях, які, хоч і відбулися наприкінці минулого, а не 14-го століття, насичені варварським розгулом пристрастей.

Слідом за літературним першоджерелом, документальним бестселером Сари Гей Форден “Дім Gucci: Сенсаційна історія вбивства, божевілля, гламуру і жадоби”, картина розповідає про взаємини глави модного будинку Мауріціо Гуччі (Адам Драйвер) та його дружини Патріції (Леді Гага), завершення яких принесло обом сумну популярність і стало благодатним підґрунтям для дослідників ярмарку марнославства.