Як редактор газети “Наше місто” Ігор Лісовий став “Людиною у футлярі”

Моє покоління пам’ятає з шкільних років про Бєлікова, героя оповідання Антона Чехова «Человек в футляре», який в любу погоду ходив в галошах із парасолькою і у всіх життєвих ситуаціях, що стосувалися його, жив за обережним принципом «как бы чего не вышло».

30.08.2016 р. я приніс редактору газети «Наше місто» Ігорю Лісовому статтю «Нововолинськ і ГКЧП», дуже доречну для рубрики «До 25-річчя незалежності України», в якій розповідалось про перебіг ГКЧП-істських і після ГКЧП-істських подій у Нововолинську в тривожні дні серпня 1991 р., що робив у ці дні Нововолинський Рух, зокрема його голова Ігор Семенюк та один з ініціаторів відродження «Просвіти» (спочатку це було товариство УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ІМ. т. г. Шевченка) Анатолій Борис. Трохи пізніше він стане заступником голови страйкового комітету шахтарів. Я попросив редактора написати на моєму екземплярі статті, чи буде стаття надрукована. Редактор роздратованим почерком написав, що стаття буде надрукована. Проте 19.08.2016 р. він по телефону попросив мене зняти мій підпис під статтею. Я відмовився і стаття не була надрукована. Зрозуміло чому – не дозволив міський голова Віктор Борисович, він же головний редактор видання газети «Наше місто».

Я розмістив статтю на деяких Нововолинських інтернет-сайтах, зокрема на сайті «Українська народна рада» та «Красти не можна». Стаття також розміщена  у другому виданні моєї книги у 2015 р. «Нововолинськ: історія у національно-демократичному та духовному вимірах. 1989-2000 рр.» всі попередні випадки цензурування у «НМ» я розмістив 11.03.2014 р. у статті «У Нововолинську повинно відбутися повне перезавантаження міської влади шляхом виборів» на Нововолинських інтернет-сайтах. Тому повторюватись не буду.

Я знайомий з Ігорем Лісовим з далеких радянських часів, коли він був редактором газети «Робітничий голос», органу Нововолинського МК КПУ.

18.12.1996 р. на черговій сесії міської ради було прийняте рішення про відмову у спів засновництві «прорухівської газети «Народна Рада» і про заснування нової міської газети (пізніше – «НМ»). Проти закриття «НР» виступили Анатолій Борис і Віталій Бобицький, відомі в місті люди. У своїй інаугураційній передовиці до першого номера «НМ» 01.01.1997 р. Ігор Лісовий, як редактор, обіцяв, що буде збережено все краще, що було в «РГ» в «НР». І так вона деякий час і була збережена дискусійна трибуна. Тираж «НМ» у 1997 р. був 2400. Нині тираж у «НМ» від 22.09.2016 р. – 1050. Газета стала монопольно-дискусійною для бюджетників і бюджетних установ.

Я не перекладаю вину про бездисійність у «НМ» тільки на І. Лісового. Якби він пробував, щось протестувати – він був би просто замінений на іншу компромісну кандидатуру.

З. Колбун, першорухівець, краєзнавець