Тим, хто на вершині «харчового ланцюжка» у Нововолинську

ПРИСЯГА ПОСАДОВИХ ОСІБ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ:
«Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов’язки», – із «Закону України про службу в органах місцевого самоврядування». ст. 7 п. 2)

Мій, можливо, наступний судовий позов до міського голови Нововолинська Віктора Сапожнікова, екс-першого заступника міського голови\секретаря міської ради, нині заступника міського голови Володимира Рожелюка буде саме про це – порушення ними присяги на вірність народові України і територіальній громаді м. Нововолинська. А також, про недотримання клятви неухильно виконувати Конституцію та закони України, не сприянню втілення їх у життя, ігнорування законних інтересів та конституційних прав і свобод громадян – членів територіальної громади шахтарського міста, передбачених Розділами І та ІІ Конституції держави. Створення специфічних умов і навмисно, вочевидь, за попередньою змовою підібраного кола осіб для узурпації влади і використання посадового становища, перевищень влади і службових посадових повноважень, зловживань владою тощо, які караються статтями 364, 365, 368 Кримінального Кодексу України та багатьма іншими.

Окрім того, доказовою базою у майбутніх судових позовах до міської влади, щодо невиконання нею своїх передвиборчих постулатів, обману виборців, імовірних шахрайства і словоблуддя у повсякденній її роботі, брехні можновладців у ЗМІ і тому подібне, можливо, стане наступне –

1) Бездіяльність при розвалі і руйнації економічної потуги Нововолинська, що виразилось у закритті чи доведенні до банкрутства таких промислових підприємств і організацій:
а) Вугільних копалень №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 «Нововолинські»;
б) Молокозаводу;
в) Харчокомбінату;
г) Ремонтно-будівельного управління;
д) Заводу «Оснастка»;
е) Плодово-овочевої бази та її сховищ на вул. Іваничівське шосе , 3;
є) Заводу залізобетонних виробів на вул. Шахтарська;
ж) Деревообробного комбінату;
з) Заводу залізобетонних виробів на вул. Сокальська;
и) Бавовно-прядильної фабрики;
і) Лісоторгового підриємства на вул. Лісна;
ї) Трьох автотранспортних підприємств на вул. Шахтарській;
к) Ремонтно-механічного заводу;
л) Бетонного цеху і низки комунальних земельних ділянок у ВУКГ;
м) Недобудованого комунального басейну на м-ні Шахтарський;
н) Цегельного заводу;
о) Нововолинського будівельного управління «Промжитлобуд»;
п) Тепличного г-ва ВУКГ на м-ні Шахтарський із земельною ділянкою;
р) Підсобного господарства (колишній ВРП) із теплицями та землею на шахті № 3;
с) Інших комунальних і промислових підприємств;

2) А також, можливої роздачі (оренди, продажу, передачі?):
– Школи № 6 на бульварі Шевченка, 29;
– Дитсадків, всіх (разом із недобудованими) – 10 одиниць;
– Школи у селищі Благодатне;
– Цеху зі допоміжними спорудами (майстерні) по виготовленню пам’ятників, вінків та інших ритуальних атрибутів на старому цвинтарі вул. Нестерова, 30;
– Бюро ритуальних послуг на вул. Ковпака, 8;
– Частини комунальної земельної ділянки дитсадка № 1 на вул. Маяковського, 14;
– Усього першого поверху 9 поверхового житлового будинку 5 мікрорайн , 11;
– Частини ІІ поверху хірургічно-травматологічного корпусу Центральної міської лікарні, вул. Перемоги, 7;
– Низки земельних комунальних ділянок проданих за заниженими цінами;
– Інших комунальних споруд та об’єктів;

Буде доречно, на судових засіданнях, нагадати про втрату близько 12 000 робочих місць Нововолинської територіальної громади (за найскромнішими підрахунками) у зв’язку із закриттям (ліквідацією, процедурою штучного банкрутства) промислових та інших перерахованих і не, підприємств і організацій.

Окрім того, такі звільнення та скорочення працівників прямо вплинули на членів сімей звільнених робітників та ІТП. Тоді ця цифра буде у рази більшою. Свідчити проти місцевої влади, на судових процесах, будуть запрошені всі члени територіальної громади м. Нововолинська. У першу чергу – люди, які втратили роботу та засоби до існування у 1990 – 2000 роках, в результаті масових скорочень і звільнень. Таким чином, їхні конституційні права та свободи були порушені та проігноровані, і у першу чергу, місцевими можновладцями.

Я далекий від наміру звинувачувати у всіх негараздах та руїні промислового потенціалу, які зазнав Нововолинськ за два минулі десятиліття, одну тільки місцеву владу. Це не так, звичайно. Проте провина її, на мою думку, досить значна. Судіть самі. У Нововолинській міській раді, згідно «Закону України про місцеве самоврядування», є (принаймні, має бути) спеціальний штат місцевих службовців, котрі провинні опікуватися промисловими та іншими підприємствами на території міста. А також проводити перевірки та аудит, навіть в державних та приватних організаціях, що знаходяться на підконтрольній їм території. У вище вказаному законі цим та іншим проблемам взаємодії місцевої влади із установами та організаціями, що не перебувають у власності територіальних громад, присвячена окрема стаття 18.

Хто і коли, із найвищих службовців місцевої влади міста переймався цими питаннями? Як працювали, у цьому контексті, місцеві посадові особи? Куди та із якими колективними рішеннями чи зверненнями міської ради, її депутатського корпусу і виконавчого комітету зверталися місцеві найвищі чиновники, щоби запобігти банкрутству та масовому закриттю вказаних вище установ, підприємств, організацій, і як наслідок – втратам тисяч робочих місць!?

Чому на тлі загальної чиновницької ейфорії та тверджень у ЗМІ й передвиборчих програмах окремих, місцевих обранців громади, неодноразово звучало, що у окремо взятому Нововолинську настала ера процвітання і добробуту, як у Європі? І це під час імовірного страшного розгулу злочинності, епідемії СНІДУ, наркоманії та корупції посеред державних і місцевих службовців всіх мастей, рангів у майже всіх установах!

Ось саме про це й настав час говорити у нашому «заєвропеїзованому» – по саме нікуди, як неодноразово стверджувала місцева влада, у шахтарському – ще зовсім донедавна, Нововолинську.

20.03.2017 року
А. Бідзюра, член тер. громади м.Нововолинська, голова ГО «Україна + Польща»