Смілива жінка (журналістське розслідування)

Якось, за повсякденними передвиборчими і не тільки, клопотами, повз

увагу  громадян Нововолинська промайнула важлива подія, котра безумовно заслуговує на те, щоб про неї написали. Сталася вона на комунальній котельні 66 кварталу (район шахти-4), котра підпорядкована монополісту із надання послуг теплопостачання – «Нововолинсьтеплокомуненерго». Воно, (НТКЕ) знаходиться у структурному підпорядкуванні Нововолинської міської ради.

Розпочалася ця майже детективна історія іще 27 березня 2015 року, в п’ятницю. Тоді, Фесюк Валентина Михайлівна – оператор котлів на газовому паливі, о 8 годині вечора здала зміну. На слідуючий день, 28-го зранку в суботу, вже інша оператор отримала розпорядження розтопити іще один котел – КВГ-7,56 № 3 задля підігріву і подачі гарячої води споживачам.

Змінниця, оператор О.Семенюк разом із електриком котельні виявили, що хтось розкрутив фланець на газопроводі до пальника № 1. Могла трапитися велика біда. Болти на фланці загвинтили, перевірили і запустили котел. На ньому й відпрацювала, вже у неділю, всеньку зміну героїня нашої розповіді В.Фесюк.

І тільки у понеділок, 30 березня, хтось повідомив адміністрацію про цю надзвичайну пригоду. Записів про імовірну «диверсію» у змінному журналі зроблено не було. Фесюк В.М. та електрика усно відсторонили від роботи. Чомусь, саме їх. Хоча, не допустити до праці можна було б всіх, хто чергував на котельні у минулі дні. Наказу про відсторонення теж не було.

6 квітня зателефонували із відділу кадрів і оголосили про закінчення розслідування. У ході якого була встановлена повна відсутність провини із її боку (зафіксовано наказом № 56-ВК) і під розписку попередили, що через два місяці В.Фесюк буде звільнена із роботи у зв’язку зі скороченням штатів. Та наказали вийти на роботу 8.04. Цей день вона відпрацювала. 9 квітня – теж, у нічну зміну. А 10 квітня, о 8-00, на котельню прибули головний інженер, юрист та інженер із охорони праці. Було запропоновано написати заяву про звільнення за власним бажанням. Жінка відмовилася.

В той самий день, до неї додому, прийшли представники адміністрації та профкому і вручили наказ про догану датований 8 квітня й запропонували підписатись про ознайомлення. Відмовилась. Відбулося й засідання профкому, де їй знову настійливо рекомендували підписатись під наказом. В.Фесюк, вже другий раз за минулі декілька днів, знову відсторонили від роботи усним розпорядженням гол. інженера НТКЕ. Письмового наказу  знову не було. На Пасху, 12 квітня, так і не отримавши офіційного письмового підтвердження про своє відсторонення чи звільнення, вона вийшла на роботу, згідно затвердженого адміністрацією графіка.  Біля котлів чергувала інша оператор.

А о 10 годині на котельню приїхав наряд міліціонерів у формі. Представник якого, (при свідках) усно заявив, що мовляв В.Фесюк була звільнена іще 10 квітня і наказав забиратися геть.  14 квітня 2015 року Валентина Фесюк забрала у відділі кадрів свою трудову книжку, де було написано, що вона звільнена із роботи за систематичні порушення трудової дисципліни, по відповідній статті КЗпП України. Після чого, через адвоката звернулася до суду.

Нововолинський міський суд (суддя О.Г. Галушка) прийшов до висновку, що Фесюк В.М. була звільнена незаконно, із порушеннями трудового законодавства і своєю ухвалою зобов’язав «Нововолинськтеплокомуненерго» поновити її на роботі, відшкодувати збитки завдані у результаті змушеного прогулу та виплатити моральну компенсацію.

Здавалось би все. Можна ставити крапку у цій історії: справедливість перемогла, людина працює, щаслива і задоволена, що не втратила робочого місця у напівбезробітному Нововолинську і т.д. Та ні ж. Після поновлення на роботі, знову довелося оббивати бюрократичні пороги та добиватися правдивого запису у трудовій книжці. Після чого отримала дублікат трудової і побоюючись помсти із боку адміністрації, змушена була покинути тільки-що повернене через суд місце своєї праці, по заяві за власним бажанням. Тепер перебуває на обліку у Центрі зайнятості і свідома того, що комунальні організації, якщо вона туди поткнеться для працевлаштування, для неї закриті назавжди. А можливо й всі інші…

Наш Нововолинськ давно перетворився у місто некомфортного проживання. А якщо прямо та відверто – він є небезпечним для життя його мешканців. Прикладів кримінальних злочинів та корупційних скандалів, у нас, скільки завгодно.

Залякані громадяни, щоби заробити сяку-таку копійку, виїжджають у світи. Місцева влада щодня сурмить про, нібито свою європейськість, а насправді діє авторитарними методами, як і за першого та другого «совєта». Завдяки нашому великому сусідові – Польщі, ми іще не пішли із торбами по світу.

Описуючи цю непросту, але таку типову для нашого містечка із його переполоханими мешканцями історію, я багато чого навмисно пропустив. Наприклад, про ймовірні любовні домагання та  сімейну непорядність однієї службової особи…

А ще про брудні методи, якими «червоні» начальники комунальних (читай – майже привласнених кимось) організацій, що існують за гроші територіальної общини, переслідують і кривдою добиваються звільнення своїх працівників за іншодумство та правду.

І також, про залучення до цієї сумнівної чистоти справи, співробітників… СБУ. Із  «гарячими серцями та стерильними руками». Так. І саме на 1 квітня. Можу надати номер мобільного телефону та ім’я СБіста. Назвати марку і колір авто, яким вони приїхали допитувати В.Фесюк та його державний номер.

Скажіть, по якому праву працівники Нововолинського МВ УМВС, що прибули  за телефонним викликом, майже силою змусили її покинути робоче місце. Чому я та мої товариші, неодноразово телефонуючи на «102», до «безстрашних» нововолинських міліціянтів для протокольної фіксації масової пиятики у громадському місці – Парку культури, не могли діждатись їхнього прибуття? У яких міліцейських безоднях пропадають наші інформаційні повідомлення про імовірні злочини, що будуть скоєні у Дні міста і Незалежності?

Хто б міг подумати, що присутні там наряди державних службовців, якими є всі без виключення міліціонери, тікатимуть від нас, мов від зачумлених? А відповіді на заяву про майбутні правопорушення, котрі із майже, 100 % точністю справдились 30 серпня у громадському місці – центральному парку, міліцейські чиновники громадській організації «Україна + Польща» так і не надали.

Знаєте, справа ця із душком. Корупційним, якщо не сказати більше. Тут тхне організованою злочинністю. Наша міліція, схоже, перетворилась у щось, на зразок царської охранки початку минулого сторіччя чи жандармерію, котра переслідує людей на догоду владним держимордам і перешкоджає  здійсненню конституційно закріплених в Україні прав та свобод громадян.

У нашому конкретному випадку – їхнього права на працю, що прописано у «Конвенції прав людини ООН», «Європейській Конвенції з прав людини» та інших міжнародних нормативних актах ратифікованих Українською Державою. Щось подібне, не так давно, спостерігалось і у діях працівників ліквідованої нині муніципальної поліції, яка існувала при міськраді. І такі випадки у Нововолинську непоодинокі.

Керівник юридичного відділу НТКЕ знала (не могла не знати!), що порушує законодавство, проте, діяла захищаючи беззаконня, як і решта посадових осіб, що забруднили свою совість брехнею. Не могли про це не знати і у Житлово-комунальному господарстві (ЖКО), що веде нагляд за всіма комунальними організаціями Нововолинська. Там теж є штатні юристи на зарплаті. Проте, ніхто із них так і не став на захист порушених конституційних прав В.Фесюк.

Знали, очевидно, про це і у немалому юридичному відділі міськради. Та й у профспілкових організаціях комунальників, що покликані «служити і захищати» його величність, робітничий клас від неправди і сваволі бюрократичного управлінського апарату, теж були добре про це поінформовані. Та ніхто із них (!) не допоміг одинокій жінці. Все, як завжди – зщурились від страху за себе. Щоб не піти туди, куди пішла В.Фесюк.  Знали й у виконкомі міськради, без сумніву…

За міську прокуратуру промовчу. Хоча, там теж, зобов’язані були знати про трудовий конфлікт у НТКЕ. Виключно у форматі здійснення нагляду за законністю дій «червоних директорів» на підприємствах та прокурорського представництва у судах.  Та їм сьогодні не до того. Там конкретна паніка і намагання виграти конкурси на право подальшої своєї роботи у міжрайонних прокуратурах та Антикорупційному бюро. Раніше думати потрібно було, пани прокурори! Контролюючи себе та своїх підлеглих. Служачи народу, згідно присяги, а не власним фінансовим і матеріальним інтересам. Наостанок скажу, що В.Фесюк ні за чим не жалкує. Ані за втраченим робочим місцем, ні  за часом, що провела у судах відстоюючи правду та своє добре ім’я.

Правда понад усе!  Тільки вона має найбільшу рушійну і всеперемагаючу силу, і тільки її й бояться місцеві прохабарені, організовані у клани та пов’язані круговою порукою, місцеві чиновники.

А від себе додам: Ось нам би всім так, як пані Валентина! І без найменших проблем та сизифових зусиль, без підлабузництва, пристосуванства і продажності ми давно відродили б нашу любу, і таку милу  серцям простих громадян, справедливу, багату і могутню Україну.

19.10.2015 року

Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ