Реакція студентів на законопроект 5130: відчай чи #СтудОпір?

Після прийняття усім відомого законопроекту 5130, студенство ще не може прийти до тями. Більшість із них накрила хвиля “який сенс стаціонару?” і клопоти із пошуком роботи. Але меншість завжди творила історію, тому активна молодь із багатьох вишів України долучились до кампанії “#СтудОпір”.

Давайте по порядку про новий закон. По-перше, він скасовує статтю про мінімальну кількість стипендіатів у кількості не менше двох третіх, або ж 75 %. Натомість питання про надання стипендій, їх суму, кількість квот і порядок нарахування визначатиметься КМУ та вченими радами університетів.

Тепер:

1. Стипендію отримуватимуть лише 40–45 % бюджетників.

2. Ординарна (звичайна) академічна стипендія становить 1100 грн для студентів, які навчаються за спеціальностями, визначеними переліком спеціальностей галузей, для котрих встановлюється підвищений розмір академічних стипендій – 1400 грн. Зокрема, це спеціальності: середня освіта (біологія), математика, прикладна механіка, матеріалознавство, галузеве машинобудування, електроенергетика, електротехніка та електромеханіка.

3. Стипендія в підвищеному розмірі надається студентам, які досягли особливих успіхів у навчанні (збільшується на 45,5 % від ординарної (звичайної), тобто 1600 грн, або для спеціальностей з підвищеним розміром ординарної стипендії – 2037 грн).

4. Соціальні стипендії: для сиріт віком від 18 до 23 років у розмірі 2000 грн; для дітей, шахтарів, учасників АТО, дітей учасників АТО, переселенців 1000 грн; для чорнобильців додаткова соціальна стипендія 170 грн.

До того ж студенти, які мають право на соціальну стипендію, можуть обирати між соціальною та академічною, обидві стипендії одночасно мають право отримувати лише сироти, котрі потрапили до 40–45% рейтингу, та передбачена також одночасна додаткова соціальна стипендія чорнобильцям.

Попри те, що постанова про формування рейтингів досі не затверджена Кабміном і перебуває ще в стадії громадського обговорення, ВНЗ вимушені були вже до кінця січня сформувати власний порядок формування рейтингів на підставі наявних положень, так як в цей період студенти мали отримати свої стипендії.

Саме тому наразі бачимо тривожну для усіх ситуацію: деякі студенти з середнім балом 4,30 отримують стипендію, натомість той, хто має бал 4,77 – ні. Це пов’язано з тим, що рейтинг не є загальнофакультетським, чи загальноуніверситетським: він формується на основі певного курсу спеціальності, тобто на основі групи – так визначено в положенні. Звичайно, це пояснюється неспіврозмірністю навантажень груп різних курсів та різних спеціальностей.

У самих студентів це викликає незадоволення, нерозуміння і несприйняття системи навчання в Україні як такої. Починаються нарікання і стандартна фраза “Все в нашій країні як завжди…”. Звісно, така ситуація аж ніяк не мотивує навчатись.

Також у ВНЗ є сильніші групи, а є слабкіші – в одних групах (здебільшого відмінники), а в інших більшість просто витягує на 4. Тому так і виходить, що на фоні одногрупників з балом 4,94, студент з балом 4,77 займає нижче положення в рейтингу і позбавляється квоти, тоді як у групі, де найвищий бал – 4,30, на другому місці студент з балом 4,25, і передбачено на цю групу 2 квоти, то вони обидва отримують свою стипендію.

Постає питання: за чий рахунок відбувається підвищення стипендій? І одразу ж більшість студентів вбачають свою відповідь: “Так за наш же…”. Псевдореформи життя по-новому?

Активна молодь протестує. Виникла кампанія #СтудОпір, у якій студенти виражають свій протест різними способами.

Що ж пропагує кампанія?

“ЧОМУ МИ ВИСТУПАЄМО??

СТИПЕНДІЇ
Різке скорочення кількості стипендіатів (більш ніж удвічі), непрозорі рейтинги нарахування стипендій стали “точкою кипіння” і покликали до життя протестну ініціативу #СтудОпір. Але це далеко не все.

КОРУПЦІЯ
Давня проблема вищої освіти в Україні і корінь багатьох студентських нещасть. Всім відомо, що деякі викладачі збирають зі студентів гроші за здачу сесії, ректорати відмивають бабки на закупівлях, ремонтах, здають в оренду приміщення вузу комерційним структурам. Звідси витікає наступна проблема.

УМОВИ НАВЧАННЯ І ПРОЖИВАННЯ
Освіта – це послуга. За неї вузам платимо кошти ми або держава. І ми маємо право отримувати якісні послуги, а не атавізми радянської бюрократії, непрофесіоналізм, хамство. Холодні аудиторії, розвалені брудні гуртожитки, відпрацювання на користь адміністрації – це далеко не повний сисок “сервісів” вищої освіти в Україні.

БЕЗПРАВ’Я
Снобізм, невігластво, утилітарне ставлення до молодого покоління з боку окремих викладачів і ректорату, переслідування за громадянську позицію чи політичні погляди – це реалії нашого життя.
Профкоми відіграють роль статистів і збирають членські внески. Самоврядування – залежне від адміністрації. Існують і виключення, але, як правило, все так. Зазвичай немає жодної організації, яка б захищала наші права.

ТОЩО
Розкажи про свій навчальний заклад у нашій спільноті.

Якщо тобі набридли ці проблеми – ти не один.
Приєднуйся. Вчиняй #CтудОпір прогнилій Системі!”

Не можу не згадати за дітей-напівсиріт, особливо якщо така дитина є єдиною у сім’ї. За законодавством сім’я вважається багатозабезпеченою, тому ніяких пільг їм не передбачено. Проте, розміру пенсійного забезпечення держави не вистачає, як не крути. На теорії воно все якось набагато легше дивиться, напевно.

Студентам потрібно обирати, що вони хочуть: навчатись чи мати на що жити? Знову дилема: стипендії відмінили, від “стаціонарників” вимагають ретельного відвідування занять, тому що скоріше за все, відвідування також є категорією, яка входить у визначення місця у рейтингу. Знову поєднання навчання з працевлаштуванням стало ще більш болісним моментом, ніж до впровадження 5130.

Але вищі чини завжди залякували підлеглих у разі протесту. Так відбувається і зараз із студентами КНУ.

На сьогоднішній день КНУ протестує.

Мушу зауважити, що після Революції Гідності також є студенти, які абсолютно бояться виступати проти “будь-чого”, адже після цього “негайно почнуться вбивства і смерті невинних людей”.

Із прийняттям нового закону мало б стати краще. Але чомусь мало хто говорить за підвищення цін, як в Україні, так і на університетському рівні. У більшості ВНЗ оплата за гуртожиток зросла приблизно на 120-150 грн на місяць. Врахуємо і те, що розмір академічної стипендії зріс на майже на 300 грн (раніше розмір академічної стипендії був 816 грн.). Не буду аналізувати ціни на продукти харчування та одяг. Не забудемо також і добровільні внески, і збори коштів на подарунки викладачам в честь свят, і куплівлю канцтоварів. Навіть не хочу рахувати, що залишається від стипендії.

Не всіх студентів мають змогу забезпечувати батьки, не у всіх мають змогу допомагати матеріально, не у всіх повні сім’ї (розлучення чи смерть одного із них), не всім батькам виплачують зарплатні вчасно. Мушу зауважити, що стипендію також затримують.

Жити по-новому, підвищення мінімальних заробітніх плат (а також не варто забувати про підвищення і податків), скорочення кількість стипендій – ситуація в країні може довести багатьох до стресу, до депресивного стану, а в поодиноких випадках – до самогубства.

Гіркі спогади про Революцію Гідності, злість і неймовірна ненависть до вбивць Небесної Сотні, а головне – за три роки ніяка справа не рушила з місця – ось що ми маємо на сьогоднішній день. І це явно погіршує здоровий бойовий дух більшості українців.

Але історію завжди творила меншість…