Після дощику в четвер…

Саме такий вигляд має заїзд до житлового кварталу біля ОЖК, де перетинаються вул. Нововолинська і проспект Дружби.

По якому щодня курсують на службових автомобілях міський голова та його заступники. Центр міста. Я хотів розмістити іще деякі фото шляхів та тротуарів славного Нововолинська, проте, їх виявилося так багато, що я відмовився від цього задуму.

Навколишні мешканці, які обирали голову і, відповідно, і його заступників, що теж мають неслабкі посадові оклади, доплати, премії та всілякі інші додаткові преференції, включаючи й майбутні пенсіони державних службовців, пересуваються по цій території колами.

Проте, вийти сухими із води та багнюки вдається далеко не всім. Бо не кожен має гумаші чи кирзові чоботи. Потрібно обходити баюри у напрямку вул. св.Володимира чи де-інде.

У провулку, поблизу магазину «Дебют», по якому курсує транспорт загального користування і де нещодавно поміняли теплотрасу за гроші Євросоюзу, асфальтове покриття виглядає саме так.

Довірливі як діти, «грантодавці» із ЄС, очевидно, по простоті душевній і уявити собі не могли, у що перетворяться гроші іхніх платників податків –  щось схоже на кашу чи місиво із грязюки та асфальту. Та й той, так би мовити, підозрілого походження. А там іще ж нова пішохідна доріжка є, що веде до хлібного кіоску, у вигляді горбів і ковбань. Яку теж проклали якісь дядьки після заміни теплотраси. І ущільнювали її вони, вочевидь, не катком а ногами.

Я собі часто думаю: навіщо нам така місцева влада, яку ми ж і обрали? Котра не може проконтролювати куди пішли європейські гроші, у чиї торби і кишені? Не здатної, навіть, скласти акт невиконаних робіт і змусити усунути недоробки допущені недобросовісними виконавцями робіт.

І у якої начисто атрофувався, мабуть, інстинкт самозбереження своєї дорогоцінної  шкури. І це основне відчуття перетворилось на хапальний рефлекс.

Наші задавнені владці зайняли вичікувальну позицію: а може знову у черговий раз, людям набридне, врешті-решт, добиватися справедливості та безумовного дотримання місцевою владою конституційних прав і свобод громадян.

Можливо, це й станеться, незабаром. 90 %  наших людей – байдужі та перелякані, схожі на тремтячий холодець. Аморфні і спиті. Обкурені і напомповані наркотиками. І лише 5 % відсотків щось хочуть змінити, вмираючи на майданах та в АТО. А ще 5 % чекають на повернення старих порядків. При яких можна безкарно красти, ґвалтувати, брехати, вбивати і грабувати сіру масу – український народ.

Це створені нами ж – рабами, багатії та олігархи. Така правда.

05.03.2016 року

Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ