«Нововолинськ для Сапожнікова!»

Таку метаморфозу надумав я провести із назвою давньої акції, започаткованої першорухівцями Нововолинська наприкінці 2004 році, на початку першого Майдану, яка називалася «Нововолинськ без Сапожнікова!». А чому б і ні? Судіть самі: 7 вугільних копалень, як корова язиком злизала. Найкрутіший в Україні завод «Оснастка» та не менш розлогу бавовнопоядильну фабрику – теж, як кобилі під хвіст.

Два заводи залізобетонних виробів, додихаючий РМЗ, харчкомбінат, три автобази, ЦЕММ – це ж потрібно вміти! Обладнання, станки і метал розікрали, людей викинули у світи. Теплиці біля озера м-ну Шахтарський та ті, що були на території ВУКГ разом із тартаком, землею і капітальною, недобудованою спорудою ритуального бюро там таки ж, чи то продали, чи розвалили, чи роздарували. Це вже як правоохоронці на ці справи подивляться. Величезний шмат землі поблизу костелу, що у «козячому парку», яку хтось із «наближенах до тіла» викупив під приватну автостоянку, вже зо півтора десятка років заростає бур’янами. Як і біля автостанції. Як і недобуди у спальних мікрорайонах із дитсадками.

Та й сам «козячий парк», схоже, теж хтось прикупив. Про такі «дрібниці», як земля колишнього харчокомбінату у центрі міста, підсобне ВРП зі свинофермою та переробним цехом тощо – на шахті-3, «Аміго» на державній землі МНС, будинок екскурсбюро, будинок на вул. Східна, 13А, ремонтно-будівельне управління, змовчу. Про дитсадки і школу у центрі міста роздані чи продані потрібним «дядечкам» із судів, прокуратури й іншим «своїм тітонькам», і тому подібне, теж… Додумайте самі. Це не корупція? Та, саме, це вона й є. Неправомірна вигода. Аж шкварчить та булькає.

Майже у всі роки, що минули, міська громада і депутати більшості каденцій пристосовувались до В.Сапожнікова та його команди, а не навпаки. Результат нашого із вами мовчання, підлабузнювання і непомірного прославляння «червоного диктатора» вийшов «чудовий». Ось він нині – перед вами! Дещо, із цього руйнівного списку я оголосив вище. Внутрішня і зовнішня складові успішної діяльності на довголітній посаді мера Нововолинська, що мали б працювати на благо і задля покращення матеріального становища та створення робочих місць членам міської територіальної громади, схоже, у діяльності В.Сапожнікова були начисто і абсолютно відсутні. Мало того, очевидно, він до цих пір так і не зрозумів, що безліч обіцянок, які він навішав на вуха виборцям Нововолинська, потрібно було обов’язково і безумовно виконувати.

Кінцевий продукт по управлінню містом, таким досвідченим, давнім і «всенародним мером», мав би бути якісним. Принаймні, на це сподівалася пенсіонерська та бюджетна рать, котра вже вкотре, як вбачається, голосувала за улюбленого «господарника». Проте, цього вже вкотре, не сталося.

Міський голова серйозні чи курйозні питання, що виникають чи не щодня, регулярно перекладає на заступників. Деколи, у мене й у членів міської общини виникає запитання: а чи буває він на роботі у нечастих часових щілинах між відрядженнями, лікарняними і відпустками? А якщо буває, то що там робить?

Проте, як вбачається, мер та його команда себе не забували. Досить продивитися і проаналізувати публічні декларації про їхні доходи за низку років. І, хоча я завжди ту «бадягу», що записана у деклараціях чиновників, для себе досвідченого, множу на 10, не факт, що й ці цифри є остаточними… Знаючи, аж надто добре, із якою публікою маю справу. Якимось дивним чином, міський голова, набув права власності на нерухомість у вигляді розкішної вілли, яку збудував для себе його небіж у престижному районі Нововолинська по вул. Кобзаря. І яку мер орендував донедавна, згідно підписаних ним особисто офіційних документів про доходи, у свого родича. То 60 метрів квадратних, то 80…

Ні для кого не секрет, що Нововолинськ, котрий раніше славився своєю промисловою могуттю і кваліфікованими управлінськими й технічними кадрами, нині виживає завдяки суцільній контрабанді із сусідньої, дружньої до нас країни. А також, завдячуючи величезним фінансовим вливанням в економіку міста від заробітчан, що безперервним потоком пливуть із Європи у злиденний Нововолинськ. І хоча офіційно така статистика не ведеться, я думаю, що грошові надходження від «човників» та легально зареєстрованих працівників і нелегальних нововолинських гастарбайтерів, склала б у підсумку пару-трійку річних міських бюджетів. І це тільки із однієї Польщі. І наступив би повний колапс, якби місто тимчасово не доотримало, або на якийсь час припинило отримувати валютні та інші матеріальні надходження з-за кордону.

Віктору Борисовичу дуже пощастило із нововолинським електоратом. Який із року в рік, якимось чином, знову й знову обирає його міським головою. Наш люд дуже легко зомбується. І заманити його пустопорожніми виборчими обіцянками, споїти у громадських місцях – «бо так завжди було!» у шахтарському місті, простіше-простого. Гульнути на «повну» у нас, полюбляли завжди. Це прийшло від повністю «совєтизованих» переселенців зі сходу. І ми, етнічні волиняни, втягнулися із часом, у цю пияцьку справу. Спочатку приїжджі прибували на будівництво шахт – перша хвиля зі всього СССР на початку 1950-х, а потім на роботу – друга. Третя хвиля – на завод «Оснастка» та бавовно-прядильну фабрику. Люди прості та щирі, роботящі й не брехливі. Фахівці своєї справи. Проте, майже повністю скомунізовані й безбожні. На відміну від корінних західняків. Напитися у публічному місці, а особливо у радянські свята, у них ніколи не вважалося гріхом. Матюки завжди, на роботі та побуті, вважалися особливим шиком і використовувалися для зв’язку між словами. Дати комусь по морді, або хвацько перехилити «гранчака» на робочому місці було нормою. Так воно ведеться й донині.

Із року в рік, наша місцева влада вшановує річниці «великої вітчизняної» із червоними хоругвами і «колорадськими» стрічечками. Вона, зовсім недавно, вгепала сотні і сотні тисяч народних гривнів у ремонт скверу «прикордонника НКВД СССР», вшановуючи таким та іншим чином, комуністичних катів українського народу. Вже у незалежницькі часи побудована стела захисникам радянського авторитарного режиму. Знищено «Музей Помаранчевої революції» у школі №3, розпущено хор «Просвіта» та дитячий фольклорно-етнографічний гурт «Живиця» яким керувала і який створила, блискуча організаторка та патріотка України Галина Ус. Який уславився на всю країну та й поза її межами – і… теж пропав. Він тихенько зник. Це мене давно насторожувало… У місті завжди пропагувалися порядки спочилого СССР. Ключові посади у міській раді, виконкомі та комунальному господарстві нерідко займають комуністи та партфункціонери часів СССР, а то й колишні члени злочинної Партії регіонів. Відсутня прозорість у діях місцевої влади. Чому так сталося? Чому місцеві депутати, міський голова і його вірні, багаторічні соратники так рвуться у владу? Все просто. Щоби кавалерійським наскоком осідлати міські бюджетні, та інші грошові струмки і потоки. Отримати доступ до міського, у вигляді землі та нерухомості, комунального майна громади. Родичів, свояків, кумів, слуг, сватів незмінність на посаді міського голови В.Сапожнікова, теж дуже влаштовує і тішить.

Скажіть, хто із новітніх васалів (прислужників), не отримав нічого від сюзерена (володаря) чи раптово не розбагатів? Хто із місцевих депутатів останніх каденцій, за невеликим винятком, нічого не взяв із міського комунального добра та не мав якихось інших преференцій чи презентів? Ну, хоча б, на крайній випадок, у вигляді закордонних відряджень (поїздок по обміну досвідом), путівок у табори своїм дітям чи онукам, матеріальних допомог, дорогих пізнавальних екскурсій тощо. Покладіть руку на груди, де має битися серце… І скажіть правду.

Можливо, хтось нічого й не брав. Декотрих я знаю. Але ж, їх так жалюгідно і до образливого мало!.. Ось тому й процвітають у Нововолинську фірми й фірмочки – постійні пожирачі міських бюджетних коштів. Котрі по тендерах, а то й зовсім безтендерно, постійно «освоюють» гроші міської громади. Відкати? Ніким не доведено. СБУ, поліція, прокуратура й суд «у долі»? Не факт, бо ніхто не відслідковував цього. Не хотіли. А якщо й проводили якісь слідчі дії, то не до кінця. І тихенько, по-щурячому, прикривали кримінальні справи заведені на злодійкуватих «червоних» керівників – «за відсутністю складу злочину, протермінованістю по давності, амністією» чи іще якоюсь іншою бідою, придуманою для грабунку і обману простих трудяг – платників податків, пенсіонерів та інвалідів. Автономне газове опалення для простих громадян? Не можна! Оприлюднення публічних відомостей у ЗМІ та сайті міської ради про отримання комунальних квартир, земельних ділянок і споруд – і це ми не можемо. Бо «Закон України про захист персональних даних» нам заважає.

Узурпація влади міським головою, під виглядом суміщення двох посад його першим заступником? Та ви що! Це ми так економимо міські бюджетні кошти. І так далі. На мою думку, можна й автономне газове опалення простим трудівникам дозволити влаштовувати. А не тільки «голубокровному бомонду» Нововолинська. До речі, вони всі його мають. Хочете, назву прізвища? І узурпація влади міським головою проведена вже досить давно. І законодавство про захист персональних даних не заважає публічно оприлюднювати рішення прийняті публічними особами – обраними публічно, на публічних всеміських виборах, котрі публічно клялися бути наймитами нововолинської громади. Якими завжди були і є міський голова, він же голова міського виконавчого комітету, він же голова міської ради В.Сапожніков та приведені ним у міську раду всі три його заступники – А.Сторонський, В.Рожелюк і О.Громик. А також, обрані на виборах міські депутати, призначені мером начальники відділів міської ради і виконкому… всі місцеві службовці – від найвищого до найменшого клерка, котрі отримують заробітну плату (не від Сапожнікова, ні!), а від її величності, територіальної громади Нововолинська. Нас, міську общину – простих виборців міста, міський голова про кандитатури своїх призначенців, питав? Він їх із нами- своїми виборцями обговорював, чи радився?

У затурканих злиденним життям дядька і тітки, трудяг і базарниць, підприємця і асенізатора, пенсіонера та інваліда? І ви, Вікторе Борисовичу, не маєте права відмовляти їм знати те, що ви накоїли у їхньому місті за майже 20-літню і «славетну», історію вашого збагачувального перебування на найвищих посадах, і в іпостасях. Явних і таємних…

Бо вони вас годують. Це завдяки їм ви стали багатієм. Як і ваші, що цілком реально вбачається тепер – «свати, родичі та служники». Ви не можете відмовити нам, у цей період очищення влади всіх рівнів та військових дій на сході Держави по захисту територіальної цілісності й суверенітету багатостраждальної України, у їхньому святому конституційному праві, щодо прозорості доступу до засекречених особисто вами документів і рішень міської ради та її виконавчого комітету.

Інакше, люди візьмуть до рук палицю. Рано чи пізно. А можливо, ця (цей) «Палиця» та депутати обласної ради таки оголосить вам двічі обіцяну недовіру. І усунуть вас із нинішньої, майже монархічної вже, посади. А заодно й міських депутатів. Ви для нас нас, волинян та всіх інших порядних, приїжджих мешканців зі Сходу є чужаком. Обирайте варіанти.

30.05.2016 року