Хроніки санітарно-епідеміологічного життя Нововолинська

Пиятики, у центральному парку, завдяки принциповій позиції нового поліцейського керівництва, нібито припинились. А заодно і мордобої зі матюками посеред білого дня у громадських місцях, теж не залишаються непокараними. Хоча й далеко не всі. Поки-що. Поліція трусонула і припинила діяльність декількох «точок» по розповсюдженню і продажу наркотичних речовин, що роками одурманювали пів-міста. Та що там роками – десятиліттями!

Колишнім «ментам» і прокурорам у минулому, та й місцевій закомунізованій владі – очевидно теж, було вигідно тримати на короткому наркотично-алкогольному зашморгу п’яний і продірявлений голками шприців електорат. Народ тихенько приходить до тями і все чудується: як він до такого докотився і хто  винен. Чому ним до цих пір керують колишні комуністи і КГБісти – і це після 25 років фактичної незалежності?! Нехай там як, але й мені особисто, задавнений процес успішного та масового одурманювання людей у Нововолинську, залишається незрозумілим і дуже загадковим. Вочевидь, правий  таки був Володимир Мигас стверджуючи, що у  бидлячій покорі наших людей потрібно шукати містичне підґрунтя…

Як вбачається, національна свідомість городян, як і колись залишається вкрай низькою – на печерному рівні. Але, хоча й незначні, та зсуви все-таки є. Взяти хоча б протести громадськості після звірячого вбивства Каті Літкіної, або «смердючі» бунти громадян проти приватних підприємств «Кроно-UA» та  «Екопртеїн». Здається, що тут, на бік своїх виборців та їхніх дітей, повинна була б стати місцева влада і прокуратура. Проте, так не сталося. Провели наради, і вочевидь, поставили гачка у планах міроприємств та й все. Маємо отаку «совкову», місцеву владу. Самі ж і обирали… Щодо міської прокуратури, то моя позиція вам давно відома: це воша на тілі міської громади, яка давала присягу на вірність українському народу і не дотримала слова.

Хоча, згідно «Закону України про місцеве самоврядування», ст. 18 пункти 1, 2, 3, місцева влада, як і співробітники прокуратури, має право, о ні! не перебувати у «долі», для незаконного і таємного розподілу прибутків підприємств, а контролювати діяльність  фірм, корпорацій, фабрик, заводів тощо, які знаходяться на території того чи іншого підконтрольного територіальним громадам населеного пункту. Мало того, міські владні органи мають право перевіряти їх і  можуть тримати для цього службовців, що передбачаються у штатах місцевих рад.

Я знову, вже вкотре, отримав відписку. На цей раз зі Управління Держпродспоживслужби з питань безпеки харчових продуктів та захисту прав споживачів у м. Нововолинську, на гербовому бланку – за № 293 від 14 вересня 2016 року, за підписом в\о начальника управління В.Ю. Лешка. Він, очевидно не знав, що я на відміну від більшості обивателів Нововолинська, у яких від читання законів починає нестерпно боліти голова, люблю цю справу. І читаю їх із превеликим задоволенням, як науково-фантастичні чи детективні романи із по-неймовірному, закрученими сюжетами.

Так ось. Пан Я.Ю. Лешко пославшись на ст. 6 закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», чомусь абсолютно «забув», що у тому ж таки, наведеному ним у відписці законі, є іще й стаття 8, пункт 2 яка заборонивши одне дозволяє інше, цитую: «Не втручатися  і не перешкоджати здійсненню господарської діяльності під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо це не загрожує життю та здоров’ю людей…» (виділив  я – А.Б.) Загрожує, пане державний службовцю Я.Ю. Лешку, ще й як – і життю, і здоров’ю громадян Нововолинська. За які ви несете повну кримінальну і адміністративну відповідальність! І втручатися вам треба безумовно і негайно, згідно із вашими посадовими обов’язками та інструкціями, що й передбачають нормативні державні акти. І ви маєте абсолютно і повністю, не рахуватися із думкою зажерливих підприємців та торговців, які тільки й мріють, як би тугіше напхати гамана із вашою та місцевої влади, допомогою.

Як на мене, то не цим законом, вірніше, не тільки ним ви повинні керуватися на своїй посаді, яку вам довірила Українська Держава, а й законом «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення» (стаття 24) та іншими. А також, «Законом України про захист прав споживачів»,  Постановами Кабміну і Верховної ради України. Оце вони – ваш святі хліби, які зобов’язують вас та інших ваших штатних працівників, не шукати собі легшого життя, неправдиво відписуючись і посилаючись на закон про заборону перевірок господарської діяльності приватних і державних організацій всіх спрямувань. Бо у випадку чого, саме ви будете відповідати за абсолютну відсутність санітарного та епідеміологічного контролю на території міста Нововолинська.

Стосовно вашого посилання на рішення нововолинського міськвиконкому № 351 від 18. 08. 2016 року «Про погодження режиму роботи», яким на вас, як ви стверджуєте – нічого «не покладалось», запитаю таке:  заробітну плату ви отримуєте із міської ради, її виконкому чи зі свого державного відомства? Ви у них у штаті? Якщо станеться, не доведи Боже!, якась епідемія і ви промовчите бездіючи, навіть хай ваша провина буде мінімальною, високі посадові особи зі місцевого самоврядування відхрестяться від вас, як від зачумленого чи прокаженого і скажуть про вас: ми й не чули ніколи такого прізвища… Як не раз вже бувало це під нововолинським сонцем.

Між іншим, перший заступник міського голови-секретар міської ради А.Сторонський лише «координує і сприяє діяльності», поміж інших – своїх неміряних обов’язків, «ветеринарній лікарні» та «санстанції». Саме так і написано у розпорядженні міського голови В.Сапожнікова «Про розподіл функціональних обов’язків» від 23 листопада 2015 року № 97-РО. То яких іще керівних циркулярів чи паперових «журавликів» ви звідти чекаєте? Не вірите? Зателефонуйте до мене.

Підіб’ємо підсумки. Якщо коротко, то на основі відповідей найвищих посадових осіб на мої інформаційнї запити, щодо контролю санітарно-апідеміологічної ситуації  від нововолинських Держпродспоживслужби, міськради і її виконкому та санстанції,  напрошуються висновки, що у місті, вочевидь, катастрофічна ситуація зі санітарно-епідеміологічним контролем обслуговуючого та виробничого персоналу, котрий задіяний у  процесах по приготуванню їжі для громадян міста і їхніх дітей. Як вбачається, у тім числі, й у дитсадках, школах, закладах позашкільної освіти, під час виїзної торгівлі на свята, у мережах громадського харчування тощо. Мій інформаційний запит із міського виконавчого комітету був скерований до місцевої поліції (?).

Запит зі санстанції, із їхніх слів, спрямували в місцеве Управління Держпродспоживcлужби, куди я змушений був знову писати окремий запит на ім’я в\о начальника. Звідти надійшла відписка у класичному стилі українського бюрократа, надіючись очевидно, що я не розберусь у хитросплетіннях українського санепідзаконодавства та інших урядових підзаконних актів.  Яких вже отримував сотні.

Знаєте, я дуже зайнята і заклопотана людина. Проте, якщо мені чи моїм близьким або іншим громадянам – членам територіальної громади міста, будуть реально загрожувати епідемії туберкульозу, лептоспірозу, дизентерії чи якоїсь іншої зарази, і тільки через те, що державні посадові мужі вперто не бажатимуть виконувати свої службові обов’язки, через якийсь особистий інтерес до  місцевого бізнесового лжебомонду і кримінальних кланів – буду подавати до судів за бездіяльність, невиконання ними посадових та відомчих інструкцій і державних нормативних актів.