Дебют прокурора Нововолинська: один рік по тому

Який, вочевидь, так і не відбувся. Хоча мав би стати грозою для корупціонерів та стіною захисту конституційних прав і свобод громадян Нововолинська.

Історія ця, увага!, мала місце задовго до вступу у дію «Закону України про прокуратуру» зі змінами, що набув чинності 26 жовтня 2014 року. Яким міській прокуратурі було «заборонено» боротися із корупцією та посадовою злочинністю у напівприватних, як вбачається, стінах міської ради шахтарського міста.

А особливо чітко ця розмитість і двозначність правоохоронців почала проявлятися саме тепер – перед виборами до місцевих рад. Хоча, Генеральна прокуратура України й надалі продовжує займатися «неправедними і неправильними» справами – корупційними злочинами державних службовців.

І ніхто із її працівників (у Генпрокуратурі) не киває на зміни в розділі ХІІІ, п. 1 «Закону України про прокуратуру» і не плачеться стосовно невідповідності наказів начальства стосовно букві зміненого закону.

Прокурори – люди військові. Це особлива каста. Якій доручено нагляд за дотриманням законності у роботі всіх без винятку правоохоронних структур. Зі всіма ознаками своєї належності до державних воєнних формувань – присягою, мундирами, погонами, званнями, орденами і регаліями, дозволами на носіння та застосування зброї, повним державним забезпеченням і залізною соціальною захищеністю – позачерговим отриманням житла, лікуванням, оздоровленням тощо. Проте, особливий подив викликає невідповідність прокурорських (і не тільки) зарплат злиденним доходам їхніх донорів. Які роздуті до розміру непристойного. Згаданий вище закон передбачає і захист їхніх родин. Та й не тільки це.

Щодо отримання прокурорами житла… Заплутана це, скажу я вам, і добре законспірована та засекречена у нашій державі справа. Табу за сімома замками для простих і сірих, за кошти із податків яких ці квартири чи особняки будувалися. Це іще один із прикладів багатьох їхніх, допоки невідомих нам, таємних панських прибутків. Знаю одного прокурора, що примудрився отримати три чи чотири (!) квартири у різних містах Волині. І всіх їх приватизував! Це він так за дотримання на Волині законності та конституційних прав громадян, «героїчно» боровся, себе раз-у-раз не забуваючи. Начальство це знало. Проте, мовчало.

Не відаю точно, скільки разів прокурори мають законне право ці оборудки із житлом прокручувати, але тут цілком чітко відслідковується корупційна складова. Яка веде у плетиво коридорів місцевої влади: я тобі службове помешкання згідно закону, а ти не помічаєш і прикриваєш всілякими способами мою корупційну, (читай – злодійську) та іншу злочинну діяльність, яка карається багатьма статтями Кримінального кодексу.

А ще через трішки – і я вручаю тобі, під срібні звуки фанфар, ордер на комунальну квартиру чи документ на земельну ділянку для індивідуальної забудови у престижному районі міста. Та й протягую через депутатів міської ради їхню приватизацію. І ти вже, як своє приватне, продаєш колишнє комунальне майно і маєш дзвінку монету. Такі самі справи й з іншими об’єктами громадської власності. Приклади? Та скільки завгодно. Ну, хоча б трансформація дитячого садка № 9 по вул. Маяковського, 19 м. Нововолинська у міську прокуратуру та квартири для її співробітників.

Мало хто про це знає але те, що у ньому є ще й помешкання для сімей працівників згаданого відомства – факт. Не дивуйтеся, якщо їх вже приватизували. Згідно рішень сесій міських депутатів чи виконкому. І тут теж, як вбачається, існує підкуп прокурорів задля приготування місцевими чиновниками непрозорого і пряного корупційного супу у Нововолинську. Щедро замішаного на посадовій владній сваволі та хабарах чиновників.

Цей випадок не є унікальним. Можу навести багато прикладів, які повністю підходять під це визначення. Саме роздаровуваннями і передачею запівдарма міського комунального майна різним державним відомствам, службовцям та фізичним особам. Які живуть, мабуть, подвійним життям та стандартами.
При повній і абсолютній, вочевидь, бездіяльності та злочинній мовчазності працівників міської прокуратури. Яких так само, як і вони місцевих керівників Нововолинська «кришують», схоже, державні службовці обласної прокуратури у Луцьку.

Пан прокурор Олександр Шпота, у своїх відписках на заяви і запити активістів де наводилися факти посадових злочинів і зловживань службовим становищем високих місцевих владних керівників писав, що мовляв ви потерпіть мене ще трохи – до 26 квітня цього року. А ми потім, переїдемо у сусідній Володимир де буде створена міжрайонна прокуратура – одна на два міста. І мене тут більше не буде. Прогнози не справдилися. І тепер, міській громаді, доведену вже бездіяльність нововолинських горе-прокурорів та дармоїдів, доведеться терпіти аж до 15 липня. Якщо до того часу вони втримають на своїх шиях такий тягар. І не потурять «до чортів собачих» своїх наймитів, як потурили днями ковельських міліціонерів та прокурорів в інших містах України. Не переїдете, пане Шпото. Прокурора міста будуть обирати громадяни Нововолинська! Прискіпливо вглядаючись у вашу діяльність. Чи бездіяльність. Їм і вирішувати. Дві реальні спроби членів громади вигнати міського прокурора і його заступника, за відсутність антикорупційної роботи та відписки на заяви і звернення виборців, відбулись у Нововолинську нещодавно.

Цікаво, а чи знає про це новий головний прокурор Волинської області Дмитро Чепіжак? Чи бачив він фото зі сміттєвими баками і шинами біля стін ввіреної їм державою Україна, міської прокуратури? Чи старі заступники, що залишилися йому у спадок від прокурора-мільйонера Вадіма Максімова, приховують цей факт? «Не впрів, не змерз і не злякався» – приказка мого покійного дядька . Оце вона, саме про таких державних службовців.

Сьогодні, (вперше!) я надаю громадськості два документи – заяву у прокуратуру та відповідь нововолинського міського прокурора, яка надійшла задовго до з’яви сумнозвісних змін у «Законі про прокуратуру», який набрав сили 26. 10. 2014 року і на який він так любить посилатися, виправдовуючи свою бездіяльність. Перший – інформаційний запит № 74 за 9 вересня 2014 року від громадської організації «Україна + Польща». У якому її члени просять міського прокурора О.Шпоту захистити їх від службового свавілля міського голови Віктора Сапожнікова і витребувати у певних організацій дані про отримання комунального житла та земельних ділянок державними службовцями Нововолинська – суддями, міліціонерами і т.д., за декілька минулих років.

І другий – офіційну відповідь прокурора О.Шпоти на гербовому бланку міської прокуратури № 2158 вих-14 від 16.07.2014 року. У якій він, всупереч здоровому глузду, Конституції України, «Закону про доступ до публічної інформації» та «Закону України про заяви і звернення громадян» порушив пункт 4, статті VII цього документу, де говориться: «Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам, або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються».

Як проігнорував він іще й інші статті у багатьох державних нормативних актах. Самі можете здогадатись, що відповів мер через свого першого заступника.

Проте, все це не більше, аніж затягування часу. Рано чи пізно, але Нововолинськ матиме нового мера-патріота і проукраїнського міського прокурора. І все таємне та двозначне, що так довго і дбайливо приховувалося державними посадовцями від простих громадян, стане відоме всім.

Вже почали розморожувати, здавалось би, намертво задубілі таємниці вугільних «червоних директорів» по фактах зловживань із видобутим вугіллям, бюджетними коштами та офіційними, пригодованими профспілками. Завищеними у рази преміями та іншими, незаконно отриманими мільйонними бюджетними сумами на державних копальнях Нововолинська…

І наостанок, хороша новина. Із 27 квітня 2015 року були введені зміни до Кримінального кодексу України, якими у статті 366-І передбачено кримінальну відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у Деклараціях державних та інших службовців про майно, доходи, витрати та зобов’язання. Покарання за цей злочин жорстоке – позбавлення волі до двох років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися деякими видами діяльності на термін до трьох років. Життя продовжується.
Далі буде.

06.05.2015 року
А.Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща»,
журналіст. Нововолинськ, Волинь