Чим відрізняються західняки від східняків: Волинь vs Сумщина

Переїхала я на Сумщину 26-го серпня 2016-го року. Переїхала як мінімум на роки 3 Коли вперше побачила сумський вокзал, чітко зрозуміла: я вдома. Для мене тут було в точності прекрасно і затишно, як і на Волині. Ми приїхали сюди із моїм молодим чоловіком, тому що я вступила до Сумського національного аграрного університету з бажанням продовжити навчання на кафедрі «Землевпорядкування та кадастр», тому що 4 роки я здобула кваліфікацію «молодшого спеціаліста» у рідному Володимир-Волинському агротехнічному коледжі.

Отож, у цьому блозі я постараюсь відкрити Вам свої спостереження, думки та припущення різниці західняків та східняків. Усі твердження, висловлені мною тут є моєю особистою думкою і враженнями від мого переїзду з одного кінця України в інший (823 км). Мої слова у даному тексті несуть лише спонукання і волинян, і жителів Сумщини задуматися та навчитись один від одного чомусь корисному, проаналізувати свої помилки та не повторювати їх у майбутньому.

Отже, почнемо.

ПРО МІСТО

Я переїхала у Суми (обласний центр Сумської області), і найперше мене вразив сумський вокзал, адже я боялась на рахунок того, що пропущу свою зупинку. На будівлі був надпис «ВОКЗАЛ», але не вказано якого міста. Хоч і пізніше надписи змінили місцями, проте це лишилось у моїй пам’яті. Опісля уже я натрапила на напис, який підтвердив те, що я дійсно потрапила у Суми.

На пероні ми купили кави, і я згадувала дорогу до помешкання моєї доброї знайомої, яка приютила мене, коли я подавала документи на вступ і приїздила сюди сама. Ці враження будуть поєднанням моєї першої подорожі, коли я приїхала сюди сама і переїхала.

Нас зустріла журналістка газети «Панорама» Наталія Гончарук – надзвичайно привітна і гарна дівчина. Коли я дізналась, що їй за 25, я була вражена. Вона має дуже милу донечку, сама встигає працювати, виховувати її, розбудовувати свій двір художнім розписом і, при цьому, виконує вироби декоративно-прикладного мистецтва на замовлення. Її лінк є у інстаграмі: при бажанні пишіть у коментарі, відповім особисто.

Коли я прибула у Суми вперше, я почала своє знайомство з абсолютно чужим містом (на щастя, у мене не було ніяких карт і навіть телефон найзвичайнісінький) із вулиці Троїцької. На той час, вона здалась мені виміром у інший час, адже я зустріла 2-3 супермаркети, розбиті вітрини магазинів, дух 90-х та поодиноких людей, які брели у своїх справах. Пізніше, я дійшла до Площі Незалежності та на вулицю Соборну, де мені знову згадалась нововолинська стометрівка (у Сумах же «сотня»): центральна пішохідна довга вулиця, з насадженою алеєю і будинками за ними. Потім ми натрапили на фонтан «Садко», який полонив мою душу ще з першого приїзду сюди.

Відрізняється і клімат: на Волині він більше сухий, на Сумщині же набагато ж вища вологість повітря, що за моїми спостереженнями, зумовлює холодніші зими і більш спекотну літню пору року ніж на Волині. А ще у Сумах постійні вітри, тому що це місто на 5-ти пагорбах, чого не скажеш за Володимир-Волинський.

ЛЮДИ

Менталітет людей сходу і заходу, на мою думку, в дечому відрізняється, що є проявом конфлікту на Донбасі. Суми – надзвичайно проукраїнське місто із такою ж свідомістю. Так, у кожному місті є нелегальний бізнес, якими керують завше «люди зверху». Сумчани інші: у більшості волинян (не їм в образу) є вислів «Моя хата скраю, я нічого не знаю», що у більшості випадків описує життя волинян. Це дуже просто пояснюється: від Сум до Курська 40 км, що завше об’єднує суспільство. Їхня територія знаходиться близько до Росії, до агресора. Саме тому у жителів Сумщини є свій девіз «Кожен один за одного». Спробуйте проїхатись у маршрутці сидячи, якщо біля вас буде стояти вагітна жінка – зась! Скоріше за все, Ви самі вийдете через утиск і поганий настрій інших пасажирів. Навіть якщо Ви при цьому просто задумалися.

На Волині не зустрінеш пенсіонерів, які їдуть у маршрутках у наушниках. Справді, кількість старших людей у наушниках у громадському транспорті досить таки помітна, при чому від віку 60-ти років до 85-ти. Люди на Сумщині досить толерантні і обожнюють чисту українську мову, хоча самі у більшості розмовляють російською. Більшість моїх знайомих мліють від чистої української. Та що там, навіть хазяйка взяла мене на орендовану квартиру через мою чисту українську мову серед як мінімум 15-ти претендентів на неї.

Проте, на Волині багато громадських формувань, чого не вистачає на Сумщині. Наразі на Волині зросла кількість різноманітних ГО, які допомагають самим собі розбудовувати місто. Більшість волинян вважає, що історію повинні творити ми самі, а не чекати з моря погоди чи дій представників влади, що є їхнім прямим обов’язком. На Волині постійно вдосконалюють міста – оновлюють парки, самі прибирають території (влаштовують толоки), розмальовують міста і села, навіть зупинки громадського транспорту у селах.

А ще на Волині у свідомості дорослих дієздатних громадян збереглися обряди і традиції нащадків, а саме: святити леп’ях, чи іти на всеночну у церку на Пасху. Можливо, це зумовлено історично. У Володимирі-Волинському набагато більше стародавніх храмів усіх конфесій, не дивлячись на статус райцентру, а це близько 40-ка тисяч жителів. Усі вони дотримуються певних традицій, зокрема не викидати шкорлупи свячених продуктів, а годувати ними домашніх тварин, або ж викидати запліснявілий посвячений хліб чи паску у річку.

Сумчани охоче фотографуються із різними дивинами, проте волиняни – більш сором’язливі. Зазвичай, увага до них представників ЗМІ чи ведучих свята змушує їх боятись публіки та «морозитись», знаходячи причину у своїй зовнішності. Сумчани ж натомість дуже люблять фотографуватись, незалежно від віку.

Варто зазначити, що боротьба КП І МП УПЦ продовжується на обох окраїнах держави. Проте, не дивлячись на це, миряни толерантні та не намагаються змінити один одного, що не може не радувати відсутністю прямих конфліктів.

ВЛАДА

Влада Волині і Сумщини також кардинально відрізняється. Наразі, журналісти Волині ріжуть «правду-матку» про губернатора, коли тим часом Сумщина має право гордитись своїм губернатором через його місця, зайняті у всеукраїнських рейтингах порівняння діючої влади. Зокрема, потрібно відзначити і мерів. Мер Сум Олександр Лисенко часто відвідує міські та обласні заходи, коли ж мер Володимира-Волинського цим похвалитися не може.

Щодо районів – голови райцентру і райдержадміністрації у княжому місті (Володимиру-Волинському цьогоріч виповнилося 1029 років) у більшості випадків присутні на загальноміських заходах, незалежно від організатора. Депутати СМР і ВВМР також мають відмінності – депутати-східняки (90%) ведуть свої сторінки у соціальних мережах, що є зручним для їхнього електорату.

Проте, варто відмітити, що і значна частина депутатів ВВМР ведуть аккаунти у соцмережах. Народні депутати на Волині користуються вищим рейтингом серед населення, адже кожен бодай 3-й знає свого народного депутата в лице. Також нардепів Сумщини протягом останнього року частіше можна було зустріти на кладовищі при похованні атовців. На Сумщині нардепи не ведуть таку потужну інформаційну кампанію висвітлення своєї діяльності, як на Волині. Тут депутати і мер на білбордах вітають із черговим з святом містян. На Волині частіше зустрічаються і білборди із лозунгами нардепів, проте не можна не відмітити привітання мера Сум Олександра Лисенка з Пасхою у 2017-му році.

Зокрема, помітна і різниця впливу потужності влади у Володимирі-Волинському і у Сумах, де при зручній нагоді із світлин мера роблять із них популярні зараз «мемчики», проте навіть якщо така ситуація і трапляється у Володимирі-Волинському раз на півроку, кожен все одно подумає: «Все одно крім Саганюка тут більше ніхто порядку не утримає на плаву.» І знову ж таки, проголосують за нього. До слова, мер Володимира-Волинського на своїй посаді керує містом уже більше 10-ти років.

ЧИСТОТА

У Сумах найперше, що спало мені на думку, це … реклама. Реклама повсюди. При чому реклама не несе для себе ніяких інформаційних цінностей для середньостатистичного розумного українця. Усі розуміють, що реклама продажу волосся, дорогих автомобілей, супермаркетів, національної лотереї, нового будівництва чи привітання окремих депутатів зі святами не викличуть у суспільства бодай якийсь інтерес. Натомість, важливу оригінальну і цінну інформацію для приїжджих у місті знайти важко: тут працюють агентства нерухомості, які залюбки підшукають вам квартиру за 300 грн (орендна плата від 2000-7000 грн), або ж половина суми орендної плати. Не думайте, що вони дійсно шукатимуть декілька днів або ж навіть місяць. Насправді, ще довше. Але це вже нікого не має хвилювати. Проте, у Сумах багато кавових автоматів, які на диво обслуговуються і видають решту. На них завше є попит, тому що тут людям довше повертатись на роботу і завше уночі надасть бодрості різноманітна кава у автоматах. У Володимирі-Волинському же декілька кавових автоматів, які сконцентровані у більшості в центрі міста, але й центр не так уже й далеко в порівнянні із великими містами. Тому це незручно для окремих районів маленьких міст. А ще можна зауважити, що сумчани – вишукані гурмани кави, адже у місті досить багато кофейних магазинів, де можна скуштувати найрізноманітнішу каву.

РЕАКЦІЯ

Реакції людей та загалом громади дещо відрізняються. Наприклад, на мій синій колір волосся у Сумах позитивно реагує більшість жителів міста, а також дітей. Натомість у княжому зазвичай ігнорують таку викликаючу до себе деталь. Варто відмітити, що цьогоріч щирих і відкритих підлітків у Нововолинську більше, тому і фотографій і обнімашок зі мною більше.

Реакція на похорони атовців зачепила мене до глибини душі. Камінь-Каширський, Володимир-Волинський, Нововолинськ завжди зустрічав тіла своїх героїв на колінах. Не за чиємось наказом. У будь-яку погоду. Вночі, під дощем, у мороз – байдуже. Громада у тій же кількості йде поклонитися герою. У Сумах я двічі була на похоронах атовців. Завмерла просто. Людям все одно. Все одно на чуже горе. Коли тіло з оркестром везли по головній вулиці міста, а вона налічує близько 15-ти кварталів до Центрального кладовища, то люди просто проходили мимо. Мимо сліз побратимів, шаленого крику і завивань матері, відчай наречених… Просто йшли мимо, не зупинявшись. Наче це вже надзвичайна буденність. Хоча, з таким можна посперечатися: Володимир-Волинський – місто дислокації 51\14 бригади, з якої 80% військовослужбовців загинули чи постраждали від Іловайського котлу у 2014-му у зоні АТО.

Хоч і більша половина жителів Сум розмовляють російською, проте їм надзвичайно подобається щира українська.

У Сумах величезна конкуренція ЗМІ. За статистикою, кількість засобів масової інформації у Сумах перевищує кількість видань у будь-якому обласному центрі України.

Отже, це наразі вся головна інформація про відмінності західняків і східняків. Це усі мої спостереження за рік життя на сході, коли на заході я жила 20 років. Можливо, я не усе вірно підмітила – помилятись властиво людям, а я ще юна і недосвідчена, але працюю над цим. Робіть висновки і будьте людьми!