Чи потрібна Нововолинську 4-а хвиля декомунізації?

24-го травня на сесії Нововолинської міської ради було перейменовано ще 11 вулиць, серед них — Інтернаціональну (тепер вул. Небесної сотні) та Піонерську (тепер вул. Митрополита Шептицького). Представники Руху і їх прихильники багато років намагалися надати вулиці Піонерській назву “Рухівська” за заслуги Руху в незалежницьких процесах на початку 90-х років минулого століття. Громадська організація КР – НРУ знаходилась на вул. Піонерській. Але не вийшло, “зарубав” міський голова. Враховуючи, що на цій вулиці будується греко-католицький храм — це прийнятний варіант.

Не можна не згадати, як при попередніх перейменуваннях міська влада ( а це перш за все міський голова Сапожніков В. Б. та його “смотрящий” В. Д. Рожелюк) з усіх сил старалась не допустити перейменування цих вулиць. Але тепер є Закон про декомунізацію і перейменувати прийшлося. Владі вдалося зберегти від перейменування пр. Дружби — це такий собі витвір радянської міфології. Небажання перейменовувати цей проспект схоже, як чиновники радянського зразка хотіли вберегти від перейменування м. Іллічівськ — мов давайте будемо вважати, що ця назва йде від пророка Іллі.

Про яку дружбу йдеться? Між Україною і Росією? Витоки цієї назви вулиці потрібно шукати у 60-70-х роках минулого століття. У міському музеї є відео на російській мові “Нововолынск — история города. 1959-1984 гг.» Його можна подивитись в компютері або ноутбуці. 19.05.1972 р. – 50-річчя створення Всесоюзної піонерської організації ім. Леніна — на стадіоні міста відбулося грандіозне шоу, яке переплюнуло всі пізніші маніфестації і мітинги. Компартійні Нововолинські чиновники, щоб засвідчити свою дружбу з великим російським народом, заставили піонерів і комсомольців нести макет кремлівської башти по стадіону.

Олександр Солженицин, відомий російський письменник-дисидент, писав у 80-ті роки минулого століття, находячись у штаті Вермонт (США): “Нет в мире сволочнее и хамовитее особи, чем канап. Рожденный в нацистской стране, вскормленный пропагандой нацизма, этот ублюдок никогда не станет человеком. У его страны нету друзей — либо холуи, либо враги. Его страна способна только угрожать, унижать, убивать…»

Наявність пр-ту Дружби на мапі міста ще не повід для 4-ї хвилі перейменувань. Недопустимо інше — на мапі міста продовжують заповнювати вуличний простір російські письменники: Ломоносов, Лермонтов, Толстой, Некрасов, Крылов, Жуковский та російські радянські воєначальники: Макаров, Кутузов, Нахімов, Тупіков. Ці вулиці не входять в перелік вулиць, затверджених Інститутом національної памяті, як обов`язкові для перейменування.

А є ще вулиця з іменем неоднозначного і суперечливого поета В. Маяковського, якого теж нема в переліку вулиць Інституту Пам´яті. У Нововолинську були і є свої творчі особистості, які залишили свій слід в історії і культурі міста (Олександр Бобак, Степан Борисюк, Віталій Бобицький, Олександр Каліщук), про що я неодноразово говорив і писав раніше…Не можна не подивуватись байдужості та підкаблучності творчої інтелігенції нашого міста, яка не порушила цю проблему. Залишається недоторканим стилізований серп і молот біля 3-ї шахти.

Бажано, щоб 4-у хвилю декомунізації і дерусифікації у місті провела уже нова влада у місті.