Чи буде п’яте пришестя “Червоної команди” у Нововолинську?

Вчора, у скверику, навпроти магазину «1001 дрібниця» зауважив молоду жінку, яка перетянувши жгутиком руку вводила собі щось у вену. Посеред  білого дня. Магнезію, мабуть на фізрозчині чи глюкозу від «виснаження» організму. Був такий вражений, що забув про фотокамеру, яка завжди зі мною, для увіковічнення того дива. Саме «оцим» найбільше і славиться наш Нововолинськ.

А ще розбоями, СНІДом, квартирними крадіжками, дитячим алкоголізмом, організованою злочинністю, яку впритул та сором’язливо «не помічають» ані міські, ані обласні правохоронні органи. Поборами у системі освіти та міській медицині, «відкатами», феодальними роздаровуваннями комунального майна і землі та ще десятками, а може й сотнями незаконних і антиконституційних справ. Які практикуються місцевими владними службовцями впродовж десятиліть. Щодня й щогодини порушуючи  свободи та права громадян зафіксованих внутрішніми і міжнародними, нормативними правовими  документами.

Регулярними відписками і брехнею чиновників міського самоврядування, прокуратури та міліції – від «імені України». Замахами на вбивство і рейдерськими захопленнями мас-медійних приватних організацій при допомозі судових виконавців. Залякуваннями і переслідуваннями за переконання та іншодумство. Саме таким чином вкрали, не так щоб і давно, ПП РО «Кабельне телебачення «Львівська жінка» у містах Нововолинську, Ковелі та Володимирі.  Заодно знищивши і єдиний свіжий продух громади – незалежне друковане видання міста, газету «Нововолинськ». Як колись, часопис «Новий світ». Щоби «казли» не заважали жити у своє задоволення, мабуть, красти на повну.

А власника ПП РО «КТ «ЛЖ», Христину Кравець – замордували. У результаті чого вона й померла. Її чоловіку, Ігорю Желізку, кілери нанесли 15 ножових ран… Зрештою, члени громади про це все, не із пліток, добре знають. Кримінальні справи по І. Желізку відкривалися і закривалися. Не виконувалися вердикти судів вищих інстанцій. Прокурори ніяк на це не реагували.

Матеріали по замовленому кимось вбивству депутата міськради Євгена Кліндухова, іще із далекого 2005 року, квасяться під сукном міської прокуратури. А іще ж є Віктор Коптюк та інші жертви. У декого із владних службовців, як вбачається, руки по лікті у крові…

У ніч із 31.05.  на  1.06.2015 року я отримав декілька погроз вбивством.  Такі самі слова прозвучали і на адресу моєї дружини. Все це у Нововолинську не дивина і не просто собі так. Що я добре і давно знаю. Ну, що ж. Смерті ми не боїмось. Залякати нас і змусити припинити нести людям правду про реальні злочинні діяння, скоєні відомими людьми нашого міста  –  практично неможливо. Замовники про це добре знають.

Бажаючих вбити мене за активну громадянську позицію та журналістську діяльність, ніколи не бракувало. Наступний кандидат на цю «мокру» справу буде у списку четвертим. Три вже є. Записуйтесь у чергу панове! Проте, все своє свідоме життя, я не був беззубою і аморфною істотою. Може статися так, що у першого замах не вдасться із технічних причин. Другого, захищаючи своє життя, цілком імовірно (я хоча й старий та кашляю) «замочу» я. Ну, а в третього – як Бог покладе.  Я озвучу прізвища, як прийде час. У міліцію, кажете? Ходив я туди. Вони іще жодного разу не допомогли. Там своє «задзеркалля», правила і порядки.

Загравання зі організованими злочинними угрупуваннями посадових державних осіб, ніколи і ні до чого доброго, не приводило. Саме через це й маємо таку непривабливу картинку по Нововолинську. Вона, (злочинність) у шахтарському місті, перебуває на таких стадіях існування і розвитку, які їй милостиво дозволяють посадові особи прокуратури, міліції і міськради. Це походить від добрих «державних дядьків», що присягали на вірність українському народу, обіцяючи служити йому вірою і правдою. І захищати. За зарплату, пільги і пенсії. А насправді – узурпувавши владу та цинічно ігноруючи закони Держави про місцеве самоврядування, міліцію та прокуратуру.

Хто винен? У немалій мірі й міські провладні ЗМІ, котрі іще жодного разу не критикували місцевої влади, і які саботують громадську думку та антикорупційне законодавство України.  Ті, що десятками років співали гімни скорумпованим керівникам. Таким чином, у своєрідний спосіб «освячуючи» вчинки багатіїв і місцевих бюрократів, заохочуючи останніх до тяжких службових злочинів. Свобода слова у цих ручних ЗМІ була замінена свободою вихваляння довголітніх багатеньких перестарків – «вождиків» у місцевій та обласній владі.

Не меншою провиною у ситуації, котра склалась у Нововолинську навколо проблеми із імовірною організованою злочинністю, є відсутність «хребтів» у місцевих депутатів міської ради, котрі добре знали на початках для чого і чому туди йшли. Проте, все ж склали присягу на вірність нововолинській громаді, обіцяючи їй ріг достатку. У ній (присязі) немає рядків, що зобов’язують вірно служити місцевому владному режиму за людське комунальне майно і земельні ділянки! (Про корупційний хаос і дикість у ДП «Волиньвугілля», промовчу).

За панську ласку і теплі кожухи. А багато хто із них служать виключно за посади, давно знаходячись на заслуженій пенсії. За преференції у вигляді закордонних відряджень, легкої та добре оплачуваної роботи для близьких родичів правоохоронців та місцевих посадовців – дружин, синів, сватів, кумів і дочок…

Багато із котрих, цілком явно чи замасковано проглядаються у міськраді та її структурних одиницях. Що роблять міські депутати для подолання корупції та, як вбачається, організованої злочинності у місцевій владі? Правильно. Нічого.

Окрім саботажу конституційних прав і свобод громадян, антикорупційного законодавства держави та лобіювання майнових, фінансових та інших своїх приватних інтересів.    Передивляючись декларації про доходи місцевих державних керівників і спостерігаючи час від часу за способом їхнього життя, аналізуючи виконувану ними роботу на посадах, ККД якої майже завжди дорівнює нулю, із майже абсолютною впевненістю можна констатувати їхню повну (навіть не часткову!) невідповідність займаним посадам. М’яко кажучи.

І тому очевидно, можемо мати абсолютно всі підстави вважати, що вони залізли у кишеню держави та міської громади, тобто, до кожної родини в Нововолинську, що заробляє на життя нелегкою і чесною працею

Справжні суми збитків завданих місту – невідомі і, вочевидь, старанно приховуються. Зло залишається непокараним. «Кругова порука задля власного незаконного збагачення і уникнення карної відповідальності» – саме так звучить  визначення організованої злочинності.

На основі вищенаведеного можна дійти висновків, що діючим місцевим депутатським корпусом ніколи не буде оголошено недовіри нинішній міській владній команді. Вони не здатні на це, окрім тупого задирання рук за свої та високих чиновників, інтереси майнового і фінансового формату.

А якщо так, тоді й не будуть заарештовані та покарані винні у розкраданнях бюджетних коштів і комунального майна громади, що регулярно відбувалися впродовж довгих років. Саме через інерцію, або й за попередньою, імовірною змовою між місцевою владою прокурорами та міліціонерами.

Багато із котрих, як вбачається, теж знаходяться усередині законспірованої системи координат злочинного «картелю». Для чого міському голові аж три заступники – нічого ж у місті практично не працює належним чином? Чому верхівку місцевої влади обслуговують персонально закріплені за нею службові автомобілі за кошти громади?

За яким таким досвідом, владні бюрократи їздять у закордоння, витрачаючи на відрядження немалі гроші із міської скарбниці? Чому у міській раді до цих пір працюють колишні регіонали, «хазяїн» яких, із своїми прихвостнями, давно втік з країни і переховується у Москві?

Де обіцяна у передвиборних програмах міського голови та депутатів, прозорість дій? Подібна до сяючого богемського скла чи гірського кришталю! Коли припиняться страшні побори у лікарні, дитсадках і школах?  І так далі. Питання лишаються без відповідей.  Проте, звітувати все ж доведеться.

На інформаційний запит міському голові В.Сапожнікову від ГО «Україна + Польща», щодо отримання від місцевої влади комунальних квартир державними службовцями міста впродовж десятка років, і їхньої подальшої незаконної приватизації, надійшли відписки із явно надуманих причин. Таким чином, приховуючи інформацію міський голова діяв і сприяв інтересам певних осіб. У нашому випадку, як вбачається – суддям, прокурорам, міліціонерам та працівникам СБУ. Вся ця історія тягнеться вже більше року.

А певні державні службовці сприяли і діяли у інтересах міського голови та його команди. Наприклад, закривали кримінальні справи чи затягували їх. І тому подібне.

Як у випадку із викрадення ПП «КТ «Львівська жінка», зловживаннях у КП «Міжшкільний комбінат дитячого харчування», збором хабарів у міській лікарні, крадіжках у будинку для літніх людей у сел. Жовтневе, поборами у школах і дитсадках тощо. Хіба це не схоже на організовану злочинність?

Не російські танки і бомбардувальники, не сепаратизм і русифікація є справжньою загрозою для самостійності України, а корупція у місцевій та центральній владі, що давно переросла у системні організовані угрупування.

Вочевидь, нині діюча у Нововолинську місцева влада обдерла громаду, ніби липку. Перетворивши, схоже, славне колись, шахтарське місто у гадюче кубло організованого криміналітету, злодійську «малину», розсадник корупції та безробіття. Де майже кожен сам по собі. Люди не опираються злу, а знамените майданівське гасло «Ніхто крім нас!» можна застосувати до нововолинських реалій, перефразувавши як: «Ніхто із нас!» чи «Ніхто й нічого!».

Довгий шлях зросійщування та публічного, навмисного споювання виборців у громадських місцях – в парках і на газонах міста, під час святкування «стрітень», «масляних», Днів міста та всіляких «перемог» приніс у Нововолинську свої плоди.

Боротьбу за правду і справедливість, державні і місцеві службовці трактують, як нетипову поведінку. І намагаються поставити таких людей у певні рамки покори. Із помсти, не зупиняючись навіть, перед взяттям на психіатричний облік чи розміщення за неправедними рішенням міського суду у психіатричні обласні заклади закритого типу. Котрі, схоже, до цих пір виконують роль сталінських катівень. Де нерідко, дотепер, утримують іншодумців та патріотів.

Кривосвідчення – страшний гріх, який прирівнюється православною Церквою до вбивства, став у нас нормою. І який мабуть,  давно увійшов окремим пунктом у кодекс поведінки державних службовців у судах і прокуратурах.

Як довго буде продовжуватись такий стан справ у Нововолинську – не знає ніхто. Місцеві «Правий сектор» і «Самооборона Майдану», як раніше і ВО «Свобода», самоусунулись не виправдавши сподівань людей. Саме через відсутність волі до опору, скомунізоване місцеве владне начальство і розгорнуло агітаційну кампанію для свого подальшого продовження перебування на посадах у наступні 5 років.

Чи гряде 5-та каденція старої, «червоної команди»? Хто протиставить себе у Нововолинську «довгограючому» міському голові В.Сапожнікову у боротьбі за мерську корону?

Чи не злякаються знову ті, хто відважиться на це, за своєю старою звичкою? А може, купляться за посади і гроші, як вже не раз бувало?

Нововолинськ нагадує мені річку із плавною та потужною течією. Вода у ній текла цілком нормально. Та, раптом – вдарив мороз! І річка замерзла до дна разом з її мешканцями. І тільки у придонні, під товстою бронею криги є ще невеличкий рух течії від чистих і теплих  джерел…

Що із цього вийде – побачимо. Недовго залишилось. Все залежатиме повністю і виключно,  від стану свідомості та ступені патріотизму кожного із нас.

01.07. 2015 року

Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ