Чому я втретє подав до суду на Нововолинського міського голову Віктора Сапожнікова

Це сталося 4 листопада 2016 року. А за день до цього, 2 листопада відбувся апеляційний суд у Львові із подачі мера. Рішення Іваничівського районного суду (суддя І. Нєвєров) відмінили. Натомість, у власне, окреме вже рішення вставили свої «5 копійок» – знову таки дії Нововолинського виконавчого комітету визнали протиправними і зобов’язали розглянути моє звернення повторно і надати мені всі рішення, які я вимагав.

Запитання: чому у Львові фактично, продублювали «Постанову» Іваничівського районного суду із невеличкими змінами у формулюванні? Відповідь на це, я ж і маю давати? Спробую, хоча б умовно, не претендуючи на абсолютну істину. Я не можу стверджувати, що О.І. Мікула – головуюча на засіданнях, (вона ж і голова ЛААС) дещо не «заколядувала», як і її попередник, суддя І. Зварич.

Хочеш-не хочеш, а чомусь напрошується такий висновок. Котрий (суддя І.Зварич) тільки нещодавно вийшов із табору суворого режиму по «закону Савченко».  Хоча й наполягати, що таке сталося зі служителями ЛААС, я не берусь. Мені видається, що це було зроблено для каламуті. Віктора Борисовича Сапожнікова «відмазали». Суддя І.Нєвєров ухвалив справедливу «Постанову». І не тільки тому, що високий Іваничівський суд став на мій бік. А ще й тому, що у «Постанові» була присутня залізна юридична аргументація. Як вітчизняна так і міжнародна, ратифікована державою Україна. Тільки нині, отой пересихаючий струмочок юридичної каламутної водички, став річкою.  Ну, хіба ж ми не знаємо наших українських судів і їхніх суддів!

Аж надто вже начувані і набачені ми, на їхні маєтки, дорожезні автомобілі, мільйонні готівкові та депозитні кошти, яхти, «царські» дачі і закордонну нерухомість у лондонах, кіпрах, чи канарах…  Як не судді і народні депутати, то прокурори і поліціянти – наші «вірні» наймити та слуги володіють всім цим добром, вкраденим у нас, – їхніх вічних і сліпоглухонімих роботодавців та благодійників. Які урочисто, як на Біблії, клялися на Конституції, служити нам і захищати. Та не дотримали слова. Нечистий поплутав. Є такі й в Нововолинську. І їх  багато. У них десять правд – на всі випадки життя. І у них чорт на покуті сидить. Вони розкаюються на сповідях у храмах та все-одно, творять таки своє – кривду.

Нині ми спостерігаємо величезне розмежування між ними і нами. Фінансове та майнове. Цю прірву не перескочити – вони не захочуть стати на наш бік, а ми не зможемо ніколи долетіти до їхнього рівня добробуту. Але, не вона (прірва) найстрашніша, у нашому випадку. А доступ до всеукраїнського (міського, селищного, сільського) бюджету. Куди розжирілі багатії можуть легенько увійти і угніздитися на грошових потоках а нам, біднякам, доступ до тих сфер завжди був за сімома замками. Хоча, ці кошти були забрані у нас під виглядом податків і зборів.

Задекларовані жирними котами статки – це лише видима частина гігантського айсберга, а ось що там, у холодній і темній, недоступній нам глибині? Ми можемо тільки про це здогадуватися. Вони всі – перші керівники органів місцевого самоврядування, начальники відділів, заступники, «червоні директори» та їхні підспівувачі завжди підтримували злодійський  режим Януковича. Жоден із них не став на бік правди – не засудив і не виступив публічно проти злочинців, що відкрито грабували народ і вщеплювали у підприємства, організації та органи державної влади своїх «рішал» і «смотрящих». Наші наймити мовчали!

Багато із них, у цей період, були нагороджені державними орденами, стали «заслуженими» медиками і освітянами. Вони й дотепер посеред нас. Вони вчать нас, як треба жити і… мовчки терпіти їхню сваволю. Вони стали «священними коровами», їхні портрети красуються на центральному майдані Нововолинська. Ми й досі носимо їм хабарі, підлабузнюємось і ловимо кожне їхнє слово під час нарад і зібрань, даємо їм «відкати», танемо від щастя коли вони звернуть на нас увагу і погляди їхніх панських світлостей…

Таким чином стаючи співучасниками по корупці і організованій злочинності, яка пишним цвітом квітне у Нововолинську. Ці покидьки проникли у всі сфери громадського життя, у громадські організації та політичні партії, у правоохоронні та судові органи.

Місцевий владний феодальний режим міста завжди тримався на трьох китах:

1) Роздача комунального, нажитого громадою за багато років багатства, «потрібним» особам і організаціям (у тім числі й правоохоронним), родичам, кумам і слугам. Задля майбутніх гарантій для місцевої, владної лжееліти і членів родинних кланів по непритягненню до кримінальної відповідальності за корупційні та злодійські дії на підконтрольній їм території;

2) Повна узурпація (захоплення) місцевої влади для зловживань службовим і посадовим становищем  задля швидкого особистого збагачення;

3) Повне і абсолютне несприйняття та ігнорування конституційних прав і свобод членів міської територіальної громади, задекларованих у Розділі ІІ Конституції  України та у державних,  законодавчих нормативних актах.

Все це, вкупі взяте у нас у Нововолинську, називається одним ємним словом: «сапогізм». Ось, саме по цих трьох точках, на яких це задавнене явище та його похідні – «сторонщина» і «рожелюкізм» тримаються, я й вирішив вдарити позовами у судах.  Судіть самі: Конституція України та законодавство повністю на боці простих і незаможних громадян. Міська рада, міський виконавчий комітет і міський голова є наймитами громади. Не ми для них – вони для нас, а тому:

а) Всі нормативні акти, рішення сесій міських депутатів і міського виконавчого комітету, розпорядження міського голови тощо, мають бути опубліковані у ЗМІ та доведені до відома всіх громадян. Якщо цього не відбувається – такі документи, видані місцевою владою, вважаються нечинними. Ст. 57 Конституції України стверджує, цитую: «Кожному гарантується знати свої права і обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян мають бути доведені до відома населення у порядку встановленому законом». І далі: «Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку встановленому законом є нечинними». (виділене мною – А.Б.)

 б) Про те ж саме, тільки більш конкретно, говориться і у ст. 59, пункт 11 «Закону про місцеве самоврядування в Україні»: «Рішення ради нормативно-правого характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень в дію».

в) Наступний пункт 11, тієї ж статті 59 – «Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування».

Скажіть, товариство, це я чи ви маємо слідкувати за дотриманням Конституції та законів України, замість прокурорів, юридичного відділу міської ради, обраних нами депутатів, котрі приймають рішення на місцевих сесіях і самі не знають за що голосують? А також, про це «не відає» й міський голова, його заступники та інші клерки, що мали б виконувати функції Держави у Нововолинську. Які формують порядок денний і тихцем, на так званих «днях депутата», вносять на сесії міської ради вигідні для себе (шкурні) питання. Треба дати справедливу громадську оцінку тим «депутатським дням» на основі Конституції, законодавства України та «Регламенту міської ради». Навіщо нам трутні? Всі 20 років свого перебування на вершині місцевої влади, міський голова В.Сапожніков та члени його команд, вперто порушували мої та ваші конституційні права і свободи. Я знаю, для чого це робилося тоді і робиться тепер.

Жодна стаття чи пункт законів України «Про статус депутатів місцевих рад» та «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачають такого викривленого проведення «дня депутата», як це робиться у Нововолинську. Ці «депутатські дні», згідно перерахованих мною законів, (у першому названому мною «Законі про статус депутатів місцевих рад» – частина 1, статті 10 та у другому – стаття 41) мають на увазі організацію зустрічей місцевих депутатів зі своїми виборцями задля інформування останніх про виконану роботу за місцем їхнього проживання і трудової діяльності. Для звітів перед виборцями про виконану роботу. Ці та інші невідповідності законам та Конституції України дії місцевої влади Нововолинська, можуть стати змістом моїх наступних судових позовів до владних держиморд.

Панове міські депутати м. Нововолинська! Ви хоча б один раз тримали у руках Конституцію України? А закони України «Про статус місцевих депутатів» та «Про місцеве самоврядування в Україні»? А чи знаєте, що ви не виконуєте законодавства Держави, навіть на 10%!?  Це ж стосується і найвищих державних та місцевих владних чиновників. Освітян і керівників комунальних та медичних установ. Директорів і начальників всіх рангів. «Фюрерів» і «фюрерчиків», що масово розплодилися по всіх організаціях, промислових підприємствах та у роздутих структурах міської влади.  Така вона, жорстока, страшна і гола правда.