Антиукраїнський переворот у Нововолинську?

Як ви вже знаєте, міський голова Нововолинська В.Сапожніков відмовився виконувати «Постанову» Львівського адміністративного апеляційного суду, щодо надання мені і членам територіальної громади міста списків щасливців, котрі отримали комунальні квартири та земельні ділянки за 11 минулих років. Днями я отримав вже другого листа на гербовому бланку міськвиконкому Нововолинської міської ради під № 02-50\482 від 02.03.2017 року за мерським підписом. У якому міський голова, посилаючись на «рішення колегіального органу» – виконавчого комітету, повторно відмовляє мені та відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області у наданні списків згадуваних осіб.

Мене неабияк зацікавили слова довголітнього діяча, міського голови В.Сапожнікова, що ось вже 20 років здійснює у Нововолинську місцеву владу про місцевий колегіальний орган – міський виконавчий комітет, котрий має таку потужну силу, що скасовує нормативні законні та підзаконні акти центральних владних органів, що виконують конституційні функції законодавчої, виконавчої і судової гілок української влади, а також відміняє Основний Закон України. І, мало того він, (виконком) – встановлює свої власні правила, перекреслюючи конституційні права та свободи українських громадян у Нововолинську, навіть і не посилаючись при цьому на якісь свої, очевидно внутрішні, таємні і засекречені документи чи розпорядження міського голови (видані у міжсесійні періоди), невідомо якими органами схвалені і затверджені.

На основі цього, можна із великою долею вірогідності констатувати, що державний конституційний лад у Нововолинську давно повалений і міський виконавчий комітет, як правонаступник центральної влади у Києві, перебрав на себе її конституційні та законодавчі функції. Не здивуюсь, коли голова виконкому (він же міський голова Нововолинська, він же голова міської ради) Віктор Сапожніков почне створювати місцеві збройні сили, прокуратуру, суди, поліцію, спецслужби тощо, і розпочне карбування грошових знаків зі власним профілем…

Я можу навести багато прикладів цього, без сумніву, можливого державного перевороту у окремо взятому Нововолинську, коли гарантовані Конституцією України права та свободи його громадян постійно ігноруються і попихаються найвищими місцевими, владними особами. Це все не просто так. Задаймо, хоча б, урочисту присягу місцевого службовця. Яку багато разів виголошував міський голова Нововолинська при вступі у кожну із своїх багаточисельних каденцій.

Як і його заступники – В.Рожелюк та А.Сторонський. Останній є ще й сумісником – секретарем міської ради, а також і місцевим депутатом. Виходячи із тексту проголошеної ними присяги на вірність територіальній громаді м. Нововолинська і народу України, із 90 % впевненістю можна стверджувати, що названі посадові особи неодноразово порушували її і продовжують це робити.

Таким чином вони, як вбачається, зрадили цінності прописані у тексті присяги місцевого службовця, котра зафіксована у «Законі про службу в органах місцевого самоврядування». Не мені, а компетентним органам судити про це. Хоча, тим хто не погодиться зі мною, я можу поставити одне – єдине питання: «А чому ж тоді міський голова В.Сапожніков, що виконує у Нововолинську функції місцевого і державного службовця, демонстративно не виконує «Постанову» Львівського адміністративного апеляційного суду від 02. 11. 2016 року?»

На що надіявся він, власноручно подаючи туди апеляційну скаргу? Якщо все це так, то пана міського голову можна притягати до відповідальності за зраду присяги на вірність українському народу і територіальній громаді міста, згідно українського законодавства.

Зрозуміло, що тільки через аморфність і бездіяльність державних правоохоронних структур – поліції (раніше міліції), СБУ та прокуратури а також за повної відсутності контролю від майже 60-тисячної громади Нововолинська за діями місцевих службовців, й стали можливими такі викривлення та імовірна манія величі при виконанні службових обов’язків міським головою – громадянином В. Сапожніковим. На «вождизм» захворіли і майже всі його заступники.

Дослідивши Конституцію України і законодавчі акти видані Верховною радою України – центральним законодавчим органом, я дійшов висновку, що ані у Основному Законі, ні у Законах України, у тім числі й «Законі про місцеве самоврядування», міським радам і їхнім виконавчим комітетам не дозволяється відміняти чи обмежувати державні нормативні акти затверджені найвищим органом країни.

Навпаки, вони повинні діяти тільки і абсолютно, у правовому та конституційному полі Держави, який є однаковим як для Президента, так і для пересічного громадянина української Держави. Лише у одному місці, в «Законі України про доступ до публічної інформації» без їхнього загального визначення, згадуються «колегіальні суб’єкти владних повноважень», (розділ І, стаття 3, пункт 4). І то тільки щодо гарантованого і безумовного публічного права доступу виборців до сесій і засідань міської ради та її виконкому.

Скажу так: міський голова Нововолинська В. Сапожніков і його численні заступники та помічники, вже багато років, як вбачається, не бажають служити територіальній громаді Нововолинська, обмежують її у правах і конституційних свободах. Останньою краплею яка може переповнити чашу терпіння громади стане відмова міського виконавчого комітету, за підписом його голови В.Сапожнікова виконувати постанову Львівського апеляційного суду.

Яка зобов’язує цей міський виконавчий орган повторно розглянути мій інформаційний запит і надати відповідь згідно «Закону України про доступ до публічної інформації». Який не передбачає відмови у наданні інформації запитуваного мною типу і формату, у тім числі й про отримання житла та землі (їхнього продажу, передачі тощо) за 11 минулих років.

Підсумовуючи сказане вище, можна зі впевненістю констатувати: за нововолинську місцеву владну команду, її найвищих посадових осіб та чиновників середньої ланки ніхто із членів громади до мене, жодного разу всерйоз не брався. Окрім ініціаторів акції «Нововолинськ без Сапожнікова!» під час Помаранчевої революції у 2004-2005 роках, активним учасником якої я був теж.

Тоді міський голова якимось дивом викрутився. На судових засіданнях, зініційованих ним і його другом проти учасників акції (всіх позовів було 5) по «захисту честі, гідності і ділової репутації» виявилося, що судити потрібно було зовсім не відповідачів. Ціна заявлених у судових позовах моральних збитків завданих міському голові та близькому до нього громадянину З., за їхніми власними оцінками, сягала $ 5000. Суди закінчилися нічим.

В найближчому оточенні міського голови В. Сапожнікова, ось вже багато років, явно відслідковуються одні і ті ж самі особи – родичі та друзі, що вочевидь, мають постійний доступ до комунального майна громади – споруд, міських бюджетних коштів і землі. Що дозволяє зробити певні висновки про існуюче у Нововолинську коло кругової поруки для «своїх», передбачене багатьма антикорупційними документами Держави та карається Кримінальним Кодексом.

Можна із жалем констатувати: нововолинські правоохоронні та судові органи, у належній мірі, не виконують своїх функцій по захисту конституційних свобод і майнових комунальних прав виборців.

Як швидко у Нововолинську відбудеться перезавантаження місцевих владних структур – із нинішньої їхньої авторитарної матриці радянського зразка та кадрового потенціалу на європейський, орієнтований на правду і добробут для всіх членів громади, цілком і повністю залежить від рівня свідомості, духовності та патріотизму місцевого населення.

10. 04. 2017 року. А.Бідзюра, член тер. громади. Голова ГО «Україна + Польща». Нововолинськ