Зв’язківниця з Володимир-Волинського району в лавах бійців АТО

Ця білявка ще не так давно була однією із претенденток на звання «Місс Збройних сил України». Тоді ніхто навіть й гадки не мав, що незабаром цій дівчині доведеться стати одним із учасників АТО

Ще два роки тому старший солдат військової служби за контрактом Марія Годунок і сама не могла остаточно визначитись, чи затримається вона у війську надовго. 22-річна дівчина з села Верба Володимир-Волинського району по закінченні школи вступила на заочну форму навчання до Тернопільського національного економічного університету, але за порадою друзів вирішила одягнути військовий однострій, – пишуть Вечерние Вести

Військова служба несподівано «затягнула». Дівчині сподобалось в армії. А коли розгорілась війна, військова частина отримала наказ переміщуватись на один з полігонів оперативного командування, аж згодом – завантаження в ешелон і на Донбас… Зі слів Марії, дівчата з польового вузла зв’язку працювали на рівні з чоловіками-військовослужбовцями. Вона була старшим механіком ПВЗ. Забезпечувала зв’язок батальйонної тактичної групи під час бойових дій. Але доводилось їй і куховарити, коли бійці не мали такої змоги.

Витерпіти можна багато що. Не можна звикнути лише до загибелі бойових товаришів. При згадці про них погляд Марії тьмяніє, а голос змінюється…

– Коли не стало командира нашого відділення зв’язку майора Віктора Хмелецького, для мене це був шок. Офіцер поїхав налагоджувати зв’язок, коли ми вкотре змінювали місце дислокації, і потрапив під обстріл. Уламок якось «обійшов» бронежилет… Віктор оптиміст був неймовірний, завжди підбадьорював нас, – згадує Марія.

Повернення дівчини з фронту було раптовим. Причиною того стало не поранення чи контузія. На Донеччині Марійка застудилася і захворіла на пневмонію, але після одужання повернулась у стрій. Тепер старший солдат військової служби за конт-рактом Марія Годунок – оператор інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини.

– Звичайно, батьки хотіли б бачити мене вдома, але служба є служба. Тому, якщо надійде наказ повертатись на схід, я його виконаю, – каже дівчина. – Тим більше, що там, на війні, мій молодший брат, який пішов до війська слідом за мною, мої друзі, яких я дуже люблю.

Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ