Закон про освіту необхідно допрацьовувати, – директор волинської школи-інтернату

Нещодавно в Україні прийняли новий Закон «Про вищу освіту», а прийняття нових законів про середню та дошкільну освіту лише у планах Міністерства.Сьогодні актуальним як ніколи є питання забезпечення кожної дитини якісною освітою та створення усіх умов для її повноцінного навчання, для виховання у майбутньому свідомих та освічених громадян.

Про проблеми та майбутнє шкільної освіти, а також про особливості навчального процесу у школі-інтернаті кореспонденту інтернет-видання “БУГ” розповів директор Володимир-Волинської спеціалізованої школи-інтернату І-ІІІ ступенів «Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки», депутат трьох скликань Волинської обласної ради, Заслужений працівник освіти України Валентин Вірковський.

– З яким проблемами стикається Ваш навчальний заклад?

– Важко сказати, що проблем немає,  але ми їх вирішуємо. На сьогоднішній день найголовніша проблема для нас, яку ми сподіваємося вирішити в майбутньому, в тому числі з допомогою народних депутатів – це легалізація нашого закладу, бо на сьогодні наш заклад експериментальний. Із 2009 року ми проводимо експеримент всеукраїнського рівня, створили своє ноу-хау – наш навчальний заклад, вистражданий, зі своєю напрацьованою нормативною базою. Ми вже двічі показували на семінарах всеукраїнського масштабу, яким шляхом ми йдемо.

– Які визначальні напрямки діяльності школи-інтернату?

– Для нас одним із визначальних є те, чого прагнуть всі – надавати якісні освітні послуги. Але є те, що вирізняє нас з-поміж інших, тому ми хочемо, щоб такий заклад як наш зайняв місце у Законі про середню освіту. У нашому закладі ми реально надаємо дитині крім знань ще й розвиток, розвиваємо не лише інтелектуальні здібності, а й творчі, спортивні. На сьогодні у нас близько 30 напрямків,  у яких діти можуть розвиватися, і це не ті гуртки, які були колись. У нас дійсно працюють спеціалісти і це підтверджується результатами – ми  маємо кандидатів у майстри спорту, майстрів спорту, членів національних збірних. У нашій школі навчається чемпіонка України, бронзова призерка чемпіонату світу з боксу . Це підтверджує, що дітей необхідно розвивати в кількох напрямках. Спортсмен має бути освіченою людиною, а розумна дитина має бути фізично розвинута.

Є результати, тому сподіваюся, що такий експеримент як «Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки» знайде своє місце у законі про загальну середню освіту. Це наша головна ціль.

– У чому полягає експериментальність закладу?

– Раніше наша школа була школою-інтернатом для дітей-сиріт. Практично з 2007 року ми розпочали трансформацію закладу, думали, що ж робити далі. Треба було знайти свою нішу на арені освітніх послуг, тому ми активно моніторили ситуацію,  використовуючи наявну навчально-матеріальну базу, кадровий потенціал і запити територіальних громад як Володимира-Волинського, так і всієї Волині, співпрацюючи з громадськими організаціями, ми визначили свій шлях.

Для прикладу, якщо брати територіальну громаду – де у нас зараз є школи повного дня, куди дитина приходить зранку, харчується, отримує освіту і дозвілля та йде  додому задоволена? Скільки у нас тепер батьків на роботі, а діти залишаються самі собі? Оця школа повного дня – те, що ми зробили для територіальної громади, не дали знищити дошкільну освіту. До того ж, у нас є інклюзивна освіта для 15-ти дітей, тобто ми маємо дітей з особливими навчальними потребами. У нас в дошкільному відділі їх 12, у школі – 3.

– Які особливі навчальні потреби мають діти?

– Не всі діти у нас, на жаль, здорові, є діти з різними патологіями. Раніше таких дітей переводили на індивідуальний план навчання, вчитель приходив додому. Наше завдання – щоб дитина не була виключена із дитячого середовища і навчального процесу і підібрати їй індивідуальну навчальну програми, яку ця дитина зможе освоїти. Тому ці діти навчаються і граються разом з іншими.

Ми задекларували, що у нас інклюзивна освіта, тому надаємо комплекс реабілітаційно-освітніх послуг. У нас з дітьми працює реабілітолог, дефектолог, логопед, інструктор з лікувальної фізкультури, діти відвідують басейн.

– Як батьки дітей зреагували, дізнавшись, що їхні діти з особливими потребами будуть навчатися разом з іншими?

– Раніше батьки насторожено ставилися, бо не могли зрозуміти, як це дитина з аутизмом, ДЦП чи серйозними дефектами мовлення,  буде в одній групі з дітьми без вад? Ми батьків переконали, що звичайні діти зможуть ще й допомагати дітям з особливими потребами. Саме так і є.

– Чи є вже перші випускники вашої школи- інтернату?

– Звичайно, школа діє вже давно, ми випускаємо щороку 50-60 дітей. У нас майже 100% дітей складають ЗНО і зазвичай вступають туди, куди планували.

– Як можете ви, з позиції керманича навчального закладу, прокоментувати нещодавно прийнятий закон про освіту?

– Цей закон – про вищу освіту. Коли приймуть зміни до інших законів про освіту, тоді можна буде говорити. Я тільки дотичний до навчальних закладів, які працюють згідно цього закону і вважаю, що потрібний значний перехідний період, щоб визначити долю деяких навчальних закладів, наприклад коледжів. Це добре, що ми йдемо до європейської системи, але як буде реалізовуватися закон, покаже лише практика.

– Яких кроків чекаєте від влади у напрямку вирішення проблем школи-інтернату?

– Я чекаю конкретних кроків. Саме тому я  вже визначився з тим, кого підтримаю на виборах. Я вважаю, що нам зможе допомогти Ігор Гузь. Поки Гузь – кандидат, він не може нам допомогти, але якщо Бог дасть, і він переможе на виборах, то тоді вже депутат Ігор Гузь, заручившись підтримкою таких потужних постатей в освіті як Лілія Гриневич, я впевнений,  зможе пролобіювати багато питань, зокрема легалізації такого типу навчальних закладів, як наш.

– Чи має ваша школа-інтернат налагоджені зв’язки з закордоном?

– Співпрацюємо з організаціями Німеччини, гімназією у місті Аннаберг-Буххольц і з садочками. Саме там ми навчалися методиці Марії Монтессорі, яка у нас впроваджена у дошкільному відділенні. Ми їздили на навчання в Німеччину і до нас приїжджали консультувати сюди.

Щорічно до 20-ти учнів із цієї гімназії приїжджали до нас на оздоровлення і вивчення України. Раніше і ми їздили, але зараз не маємо змоги. На оздоровлення в США їздять діти-сироти, яких у нас близько 20.

Сподіваємося, у майбутньому надалі підтримувати такі зв’язки, щоб дати нашим дітям змогу побувати за кордоном і вивчати культуру інших країн.

Надія РЕШЕТНЯК