Як громада Володимира-Волинського листувалась з Президентом
Сьогодні вся Україна в стані війни. Хто воює на сході, відстоюючи Батьківщину. Хто воює на трудовому фронті добросовісною працею. А хто воює з корупцією, нечестивими можновладцями. А ще хтось воює за збереження статків, маєтків, бізнесу, статусу. У кожного своя війна і мета цієї боротьби різниться. Тому серед жителів «княжого» міста виникає нова громадянська спільнота – спільнота небайдужих.
Не кожен з чоловіків нині рветься воювати на сході. Далеко не кожен. Але коли одним нема бажання, то іншим не дозволяє стан здоров’я, відповідальність перед старенькими батьками-інвалідами. Мешканець Володимира-Волинського Богдан Білець у листопаді звернувся з відкритим листом до Гаранта Конституції, в якому висловив свою громадянську позицію, щодо подій які склались навколо 51 ОМБР. Чоловік не міг спокійно сидіти і чекати змін на краще. Тим більше, що ситуація дедалі більш ускладнювалась – більше людей виявляли загиблими, десятки зникали безвісти, тавро «зрадники» навічно приклеїли до воїнів без суду та слідства. Здавалося б, що може вдіяти простий смертний, проти всесильної владної машини? Але він ніколи не мовчав, коли брехали навіть у школі-інтернаті. Відстоював односельчан в часи невиплати зарплат в кінці 90-2000х. Підтримував майдан, знімав буремні події в місті. Охороняв спокій в рядах самооборони. А в березні сам зголосився допомагати ремонтувати техніку у військовій частині. Безробітний, що опікувався трьома престарілими батьками і ремонтував довгождану квартиру, одного дня не стримався і написав відкритий лист Гаранту Конституції, Президенту України Петру Порошенку. Лишень встиг ознайомити друзів зі змістом, щоб зібрати підписи, як повідомили, що померла його мати…
…Збирали підписи містян під листом Богдана його друзі, знайомі, продавці у магазинах, на ринках і навіть Інтернет спільнота. За тиждень було зібрано близько 2000 підписів. Люди підходили,цікавились, запитували і ставили підпис, як одностайну підтримку та згоду з викладеним. Усіх зачепили слова за живе. Лист доставили адресату напередодні славнозвісного візиту до Генерального Прокурора батьків бійців, яких утримували у Запоріжжі, кого без суду і слідства назвала перша особа «зрадниками і дезертирами». Чи то так співпало, чи таки наша участь допомогла на деякий час перевести дух і ми зустрічали 31 воїна у рідному місті. Не секрет, тавро настільки приклеїлось до цих стійких і мужніх чоловіків, що стоячи перед ворітьми частини усі з болем відчували всі, як по різному відносяться до одних і тих же людей військові, офіцери, містяни.
Лист відправили. Люди почали цікавились результатами. Пройшло майже 2 місяці. На столі лежать 5 листів відповідей, швидше перші три – відписки. Читаєш і думаєш, а що змінилось? Воїнів, що ми відстоювали, з Володимира знову забрали на схід. Знову тиск військових прокурорів. І…мовчання Президента. Жодного слова визнання своєї неправоти, жодного вибачення. Лише тиск на тих, кого таврували першими. Безвісти пропали десятки-сотні офіцерів, прапорщиків, солдатів. Сьогодні чекає звістки про чоловіка не одна дружина, ймовірно, якщо вони залишились живими, тоу у Росії, в полоні. А тут при поверненні звільнених напередодні свят полонених, вітає особисто Президент і вказує, що вони герої… А де гарантія, що за тиждень-другий і з них не зроблять зрадників?!
Ось відписка Адміністрації Президента. А тут лист з Генеральної Прокуратури України, що наше колективне звернення на 60 аркушах направили заступнику військового прокурора Південного регіону України Ігнатову К.В. Відповідь поверхова, фрази-штампи: «…інформація врахована у роботі органів військової прокуратури України». Тобто нас поставили до відома про початок 13.04.14р… антитерористичної операції, в якій приймають участь підрозділи Збройних Сил України??? Ніби про це ніхто не знає, не відає і не здогадується, що наші сусіди, знайомі, рідні там перебувають??? Та у нас малята в садочку малюють малюнки на підтримку воїнів!!!
На початку січня отримали документ з Міністерства оборони датований 18.12.14р. за підписом О.В.Недвиги – тимчасово виконуючого обов’язки начальника управління з виховної та соціально-психологічної роботи Командування Сухопутних військ Збройних Сил України. В якому на початку листа було вказано, що «інформація порушених у зверненні питань не належить до компетенції Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.» А далі по тексту листа йшлося про створення робочої групи під керівництвом заступника Міністра оборони України у взаємодії з Адміністрацією Президента України, СБУ, МВС України, Нацгвардії, та Держ. прикордонної служби України.
Щодо збереження особового складу та матеріально-технічного забезпечення військової частини, було зазначено зміну номера польової пошти на В0259, яка є правонаступницею розформованої військової частини. В якій будуть проходити службу усі військовослужбовці колишньої 51 ОМБР, з урахуванням їх професійно-ділових якостей та морально-психологічного стану. Куди буде передане усе матеріально-технічне забезпечення, що придатне для використання.
У відповіді зазначено перелік постанов та посилання на «Збірник інформаційно-довідкових матеріалів про механізми реалізації пільг та соціальних гарантій, передбачених законодавством України для військовослужбовців та членів їх сімей» для отримання статусу учасника бойових дій особам, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечували її проведення.
На питання, про публічне вибачення перед військовими за «зрадників і дезертирів», за завчасне визнання винних без суду і слідства, чиновник послався на ст.62 Конституції України, в якій вказано, що «особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду». І доки не буде остаточного вироку, ніхто не має права називати воїнів, чи таврувати їх ганебними словами. Напевно тому так і спішать військові прокурори, чим швидше «вирішити» справу, щоб не очорнити остаточно ім’я Президента – Гаранта Конституції, який порушив своїми публічними виступами норми Основного Закону. Хіба зробивши помилку, сказавши згарячу непотрібне слово так важко попросити публічне вибачення?
Служба безпеки України останньою надала відповідь, щодо процесу реорганізації 51ОМБР у 14 окрему механізовану бригаду, на основі відповідних рішень МО та Генштабу Збройних Сил України. «…Особовий склад 51ОМБР, який з честю виконав свій обов’язок, в районі проведення антитерористичної операції, залишається для подальшого проходження служби у новоствореній 14 окремій механізованій бригаді. З метою збереження матеріально-технічної бази у військовій частині здійснюється облік матеріальних ресурсів, у тому числі придбаних коштом населення.»
Вказано, що «дії військового командування та ін. посадових осіб, які можливо призвели до трагічних подій під час проведення АТО , на теперішній час досліджуються в рамках відповідних кримінальних проваджень, розслідування за якими здійснюється Генеральною прокуратурою України.»
Вкотре нас переконує і СБУ про достовірність фактів, брифінги та «інформування громадськості Інформаційно-аналітичним центром Ради національної безпеки і оборони України»… Як би ми знали більше правди саме з цього джерела – менше було б недомовленостей і непорозумінь. Та й час нині не той, що був 70 років тому. Ще не вийшли газети, та телепередачі, а Інтернет спільнота має інформацію з перших вуст.
Єдиний, хто висловив слова вдячності у листі – відповіді «членам громади міста Володимира – Волинського за активну громадянську позицію, а також небайдужість до проблем з якими зіткнулись українські військові формування під час проведення АТО на сході України» був начальник департаменту контррозвідки пан В. Кондратюк.
Від адміністрації, від Президента ми, шановна громадо, не отримали жодної відповіді, гідної того, кого обрали Гарантом Конституції, окрім відписки п. А. Заблоцького, заступника керівника Приймальні. Де нас повідомляють, про те, що наш лист отримали та розіслали на розгляд іншим інстанціям. Напевно Президент не вміє просити вибачення. Незручно показатись слабким? Так вибачитися важко, але робити це вкрай необхідно, як перед малою дитиною, так і перед солдатом, що свою голову ладен покласти за добробут і славу Президента. Зроблені на гарячу голову висновки, це не сила, це істинна слабкість Порошенка-політика. Набагато більшим би був його авторитет, якби він спростував свої слова. А тепер і частина розформована, і недовіра в очах і душах народу кипить. А тут військові прокурори відверто «вибивають та витискають» визнання зради та дезертирства… Батьки солдатів, волонтери стверджують, що є значний тиск на тих хто не згинув і повернувся в Україну воювати далі, а не сидіти під вартою.
У нас сьогодні герой Президент, Міністри, генерали, що ведуть АТО, замість війни і тихенько примножують капітали. Над головами їх дітей не лунають постріли і не вціляють «гради» та міномети і не знищують майна мільярдерів. А хто знає, якими чином вони отримали свій перший мільйон…
Політика незрозумілих подвійних стандартів у ставленні вищого командування як від підбору, так і до оцінки діяльності солдатів та офіцерів у бойових умовах не завжди відповідає дійсності. А як же вище командування? Де ви сьогодні пани – полковники і генерали, де офіцерська честь? Що безслідно зникли в бік Росії помахавши рукою? Де правда про війну? Ні, не АТО, яка давно мала б скінчитися, після того, як російські вояки без розпізнавальних знаків перетнули кордон у серпні, коли «гради» руйнували територію України? Невже боязнь втратити капітал страшніша за втрату честі й совісті, за відповідальність перед майбутніми поколіннями, за безхребетність, безмовність і тихе потурання грошовим потокам. Кому від власного, кому від загарбаного рейдерами бізнесу, а кому від фондів Світового Банку.
Сьогодні в Україні реально йде переділ капіталу. Цинічний, беззаконний, продажний. Для кого війна, бідність, безгрошів’я,безробіття, поранення чи смерть годувальника, а кому немислимі прибутки. То чи не тому бажання приховати, чи то б пак поховати свідків – в землю, цифри – в архіви під гриф «таємно», а 51шу – краще розформувати. Щоб ніколи патріотичний край, де колись утворилась УПА, де воювали прадіди під час першої світової, які слова «офіцерська честь» і «Батьківщина» ставили поряд. Адже ще 100 років тому солдати казали, що коли одні сиділи в окопах і душились від смертоносних газових атак, інші тратили статки в дорогих ресторанах, програвали в карти майно. Якесь неймовірне відчуття повернення тих часів, лише з іншими дійовими особами.
То ж чи почує коли-небудь громада міста та народ країни правду про АТО, Іловайськ, Савур-могилу, Волнолваху, Крим, бійців і командирів, героїв і зрадників, чи отримають коли-небудь нагороди за бойові заслуги воїни, що реально боронили Україну у складі колишньої 51ї? Чи восторжествує презумпція невинуватості в наші й країні? Мовчить Президент і його адміністрація. Думку громади не чують, а більше всього не хочуть чути. То ж чи не пора засипати аналогічними листами від громад усіх міст і сіл України? Аж доки не дійде до адресата, що на думку громади все таки треба зважати! Адже ще будуть нова хвиля мобілізації, будуть нові проблеми, та й тероризм не мовчить. І лише коли громада виступить разом – отримаємо результат. Так і хочеться звернутись до усіх: громадяни, не будьте байдужими – будьте активними!
Копії листів та відповідей можна переглянути за посиланнями.
Відкритий лист: https://www.dropbox.com/sh/m2sfdlr0ayxldsi/AAAgA6LJXacrTqQzHynRphiXa?dl=0
Відповідь Адміністрації Президента https://bortsi.com.ua/?q=content/vidpovisty-za-svoyi-slova-ne-hoche-navit-prezydent Копії листів-відповідей на сторінці автора відкритого листа у ФБ.
