Ворожіння, вінки та стрибки через вогнище: як в Україні святкуватимуть Івана Купала
У ніч із 6-го на 7-ме липня українці відзначатимуть свято Івана Хрестителя, звідки й походить назва – «Івана Купала».
Раніше воно припадало на 23-24 липня (за старим стилем), – інформує УНІАН.
Звідки взялася назва “Івана Купала”
У дохристиянські часи Купала відзначали у день літнього сонцестояння, тож наразі деякі прихильники неоязичницьких вірувань святкують його з 21 на 22 червня. У сучасній християнській традиції 7 липня відзначається День Івана Хрестителя, звідки й походить назва свята – «Івана Купала».
У народному уявленні Іван Хреститель є уособленням ритуального обмивання (хрещення), яке прийнято було здійснювати у водоймах. Звідси й поява своєрідного синоніма Хрестителя – «Купала» («Купайла»), якій дає людям можливість очиститись від гріхів і всього поганого.
Святкування Івана Купала: вінки, вогонь та опудало-потопельник
Святкування традиційно проводили у заздалегідь підготовлених локаціях – на березі річки. Обов’язковими атрибутами Купала поруч із водою є вогонь та вінки. У день святкування дівчата збирають польові квіти, з яких потім роблять вінки для ворожіння «на судженого», яке вважається одним із найбільш правдивих. Під час обрядових дій музиканти зазвичай грають на народних інструментах.
Також обов’язковими елементами традиційного святкування є опудало Марени, яке роблять для того, щоб його потім втопити. За давньослов’янськими міфологічними уявленнями Марена – це зимове божество, яке випробовує людей морозами, хворобами та голодом.
Після встановлення опудала починається власне святкування. Дівчата беруться за руки і, співаючи пісні про кохання, ходять навколо нього. Чоловіки у цей час виступають спостерігачами.
Купальське вогнище: хто краще всіх стрибне
Святкове вогнище, через яке стрибають хлопці та дівчата, переважно роблять чималеньким. В обрядових діях воно має велике значення і силу, адже очищає людей, які стрибають через нього, від усього поганого.
Наші пращури вважали, що пара, яка, взявшись за руки, успішно перестрибувала через багаття, має щасливо прожити разом усе життя.
Загалом кожен учасник святкування намагався стрибнути найефектніше – високо та якнайдалі. Тих, хто пропускав святкування без поважної причини, наші пращури вважали «нечистою силою».
Згодом опудало Марени топили, після чого дівчата підходили до води. Вони встановлювали запалені свічки на вінки і пускали їх по воді. Це – одна з найяскравіших частин святкування.
Купальські вінки – кульмінація свята
Поки вінки пливли, дівчата співали пісеньку, яка мала наблизити вінок до судженого. Іноді закохані заздалегідь домовлялися щодо зовнішнього вигляду вінка, аби хлопець витягнув з води саме той – від коханої. Дістати вінок своєї дівчини вважалося доброю прикметою і знаком щасливого майбутнього для пари.
Запуск віночка у Купальську ніч – один з найяскравіших моментів святкування. Плавний рух вінка по воді та яскраве світло від свічки говорило про те, що дівчина успішно вийде заміж, якщо стоятиме на місці – дівуватиме, а якщо піде на дно – то взагалі не вийде заміж.
Якщо вінок дістається іншого берега, це означає, що саме там на неї чекає її доля.
І трохи магії
Цікаво, що саме в ніч на Івана Купала не можна купатись, адже існує особлива небезпека – «водяник» може затягти у воду. Вважалося, що в Купальську ніч з’являється цвіт папороті, який квітне зовсім недовго – під час найкоротшої ночі. Тих, хто знаходив таку папороть, вважали обранцями вищих сил, які начебто наділялись надздібностями та міцним здоров’ям.
Вранці, разом із «купальською росою», збирали лікарські трави і рослини, які, згідно із традиційними уявленнями, мають особливо цілющі властивості.
