Сторожі спокою й безпеки, Або «Нічна варта» Нововолинська
«Наша міліція нас береже» – стара і добре всім знайома істина. Гуляючи вечірніми вулицями Нововолинська, часто помічала компанії молодих людей, які або голосно поводяться або ж взагалі починають чіплятися до перехожих. В таких ситуаціях до виконання своїх службових обов’язків береться патрульна служба Нововолинська – хлопці, які охороняють порядок і безпеку в місті в нічний час.
Ми вирішили перевірити, як це – патрулювати вулиці міста уночі та розповісти нашим читачам. Журналіст інтернет-видання «БУГ» провела один вечір, патрулюючи вулиці нічного Нововолинська разом із черговим патрулем міліції.
Патрульні виходять на роботу в той час, коли більшість людей вже прямує додому в очікуванні вечірнього відпочинку, – робочий день для наряду розпочинається о 19 годині.
Перед патрулюванням проходять інструктаж – розвідний доповідає про оперативну обстановку в місті, а також розповідає інформацію про осіб чи речі, які знаходяться в розшуку, а наряд записує все у спеціальні службові книги. Потім патрульні отримують зброю та аптечку, одягають бронежилети та виходять працювати на маршрути. Також міліціонери мають із собою наручники, газ та гумові палки.
Щодо аптечки, то у міліціонерів тут цілий арсенал: кровоспинні засоби, джгути, засоби для надання допомоги при хімічних опіках і багато іншого. Кожен працівник міліції повинен уміти надавати щонайменше домедичну допомогу, цього спеціально навчають у школі міліції.
«Взагалі надавати допомогу доводиться рідко, зазвичай при пораненнях, після бійок», – розповідає старший інспектор, керівник патрульної групи Ігор Оласюк.
Патрульні охороняють порядок на вулицях протягом 6-8 годин у нічний час. У місті працює 3-4 наряди кожного вечора, а на вихідних їх кількість збільшують до 6-7.
У день нашого спільного патрулювання (а саме у середу, 8 жовтня), Нововолинськ патрулює два наряди, ще один працює у Жовтневому.
Патруль розпочинає свою роботу на маршруті із перевірки певних місць, «популярних» серед правопорушників. «Рухаємося зазвичай по визначених маршрутах, за потреби – наприклад, коли надходить виклик, сходимо з маршруту», – пояснює старший інспектор, керівник патрульної служби Ігор Оласюк.
Питаю, де найчастіше доводиться стикатися з правопорушниками, та чи є «штатні», ті, які постійно порушують?
«Хоч ми проводимо профілактику правопорушень, вони все одно трапляються. Найбільше неприємностей трапляється в «Донбасі». Там різні випадки: бійки, часом після дискотеки відвідувачі не хочуть їхати додому, грубіянять працівникам закладу. Прикро, але є «штатні» порушники, які систематично вживають спиртні напої. Таких затримуємо, веземо у відділок», – розповідає Ігор Оласюк. На таких порушників складають протоколи та штрафують. Але, як визнає міліціонер, на порушників це не дуже діє.
Мене попереджають, як треба поводитися, та пропонують одягнути бронежилет. Відмовляюся, сподіваючись, що він не знадобиться. Сьогодні мені випало патрулювати у групі швидкого реагування, тому частину маршруту будемо пересуватися на автомобілі.
Вирушаємо від Нововолинського відділку міліції, що на вулиці Нововолинській, 24.
Прямуємо до колишнього готелю «Оснастка», що на вулиці Луцькій – одного зі «злачних місць» місцевих наркоманів.
«Обережно, дивіться під ноги»,- попереджають мене патрульні. І справді, пройшовши кілька метрів, повертаємо за ріг, і на веранді будівлі знаходимо багато (близько 20) використаних шприців.
Стає трохи моторошно. Питаю, чи вдавалося затримати тут когось з наркоманів під час нічного патрулювання.
«О такій годині тут нікого не застанеш, – пояснює мені Ігор Оласюк. Зазвичай наркозалежні збираються тут вдень». Оглянувши всі закутки та не знайшовши нічого більше, повертаємось назад до автомобіля і вирушаємо до наступного «пункту» – школи №7. Біля школи патрульні, присвічуючи ліхтариком, оглядають територію.
«Основне завдання патрульної служби не допустити правопорушень та попередити вчинення злочинів, – пояснює мені начальник патрульної служби. Найбільше випадків з розпиванням алкоголю», – констатує Ігор Оласюк.
Біля школи не видно нікого. Відійшовши трохи далі від приміщення, знову маємо неприємну знахідку – використаний шприц.
Цікавлюся, чому тут не ходить сторож. У відповідь чую, що хоч сторож в школі все-таки є, але зазвичай він сидить всередині та на двір не дуже виходить.
Знову повертаємося до автомобіля. До начальника патрульної служби надходить виклик – і от ми вже їдемо в напрямку перехрестя вулиць Маяковського та Островського.
Черговий повідомив, що там незаконно розклеюють передвиборчу агітацію у недозволених місцях. Наближаючись до місця правопорушення, патрульний зменшує швидкість авто. Але скільки ми не приглядалися, не побачили ні агітації у недозволених місцях, ні тих, хто б її розклеював. Мабуть, порушники накивали п’ятами, прихопивши поліграфію із собою.
Тим часом, патрульні знову отримують виклик. Цього разу – від другого патруля. Двоє з нашого наряду виходять для подальшого пішого патрулювання. Адже до відділку треба буде доставити правопорушника, якого затримали дільничні міліціонери, що приїхали на виклик. Прямуємо на поворот до шахти №5. Приїжджаємо за адресою, нас зустрічає господар будинку та дільничний. Інший тримає під руку чоловіка в нетверезому стані.
«Нас викликав господар будинку за адресою Грибовицька, 3. Повідомив, що його брат у нетверезому стані вчиняє скандал, погрожує фізичною розправою брату та дружині, трощить речі, після чого на місце направили патруль у складі 2 чоловік. Ця особа в присутності міліції продовжувала чинити неправомірні дії, ображати міліціонерів, висловлюватися нецензурно. На зауваження не реагував, тому був попереджений про застосування фізичної сили згідно зі статтею 12 Закону України «Про міліцію», а саме – загинання руки за спину», – звітує міліціонер.
Виявляється, правопорушник, який погрожував брату та намагався вдарити його дружину, під час візиту міліціонерів затих. Та коли правоохоронці вийшли з двору, знову взявся за своє, а потім почав втікати, висловлюватися нецензурно в сторону міліціонерів. Після затримання правопорушника посадили в автомобіль, де він не припиняв лаятися.
Приїжджаємо у центральну міську лікарню Нововолинська, що на вулиці Перемоги, 7. Міліціонери заповнюють направлення на алкогольне обстеження правопорушника.
Таке направлення оформлюють, коли є підозра алкогольного сп’яніння у людини – мляві рухи, запах алкоголю, порушена мова. У випадку нашого затриманого – результат, так би мовити, «на лице» навіть без експертизи. Але момент з оформленням направлення та проходженням медичного засвідчення є обов’язковим. Наступним кроком буде сам акт алкогольного обстеження – відоме в народі як «дихання в трубку», яка має назву алкотест.
Чекаємо лікаря хвилин 30. Я починаю хвилюватися. Таке буває, пояснюють патрульні, справа в тому, що ми приїхали близько 21 години, а в лікаря-терапевта якраз обхід. До того ж, лікар один на всі відділення. Поки чекаємо, затриманий продовжує «концерт», сиплючи образи в бік міліції.
Нарешті з обходу повертається лікар. В її присутності медсестра здійснює алкотест. Щоправда, затриманому лише з третього разу вдається як слід подути в трубку. Коли ж лікарка просить правопорушника із закритими очима витягнути руки перед собою та дотягтися пальцем до кінчика носа, це завдання виявляється непосильним.
Затриманий тим часом божиться , що «випив 50 грам перед обідом». Тест показав 2, 09 проміле алкоголю в крові, при допустимій нормі 0,3. Правопорушник згадує, що можливо вжив й не 50 грамів горілки, а «сто, двісті чи двісті п’ятдесят».
Лікар-терапевт заповнює 2 протоколи: один залишиться в лікарні, інший, висновок, отримають патрульні для подальшого підкріплення до адміністративної справи. В протоколі вказують причину засвідчення (в цьому випадку – адміністративне порушення), кількість вжитого алкоголю зі слів порушника, особисті дані, чи були раніше серйозні травми та інше. Після того, як лікар цікавиться місцем працевлаштування, затриманий раптом починає тривожитися, чи не дізнаються на роботі про те, як він «гуляє» вдома. Лікарі запевняють, що цей протокол залишиться в лікарні, лише тоді потерпілий підписує. Після цього, отримавши медичне засвідчення того, що затриманий в стані алкогольного сп’яніння, патруль їде у відділок для складання адміністративної справи. У підсумку, сьогоднішньому «гастролеру» щонайменше загрожує звинувачення у злісній непокорі законній вимозі працівника міліції та застосування насильства в сім’ї.
Доставляємо затриманого у відділок і залишаємо з ним дільничного для подальшого оформлення справи.
Коли порушник у супроводі дільничного заходить у відділок питаю, чи часто трапляються такі «концерти».
«Та майже кожного вечора, буває навіть веселіше, особливо на вихідних, або після святкувань» – усміхаються. Кажуть, що їх це вже не дивує. Про небезпеку теж кажуть, що звикли – «Кожен виклик потенційно небезпечний. Коли їдеш на виклик, ніколи не знаєш, чого чекати, бо не знаєш, де може бути небезпека». Визнають, що знали, на яку роботу ідуть, і що їх чекає.
Тим часом, начальник патрульної служби зв’язується по рації з патрульними, яких ми залишили патрулювати місто пішки. Далі знову продовжуємо патрулювання разом. До обов’язків патрульних входить ще й перевірка осіб, які перебувають під адміністративним наглядом. Це особи, яким присудили домашній арешт як міру покарання. Під час патрулювання міста патрульні приходять до домівок людей, які знаходяться під таким наглядом. Той, хто перебуває під наглядом, особисто виходить до міліціонерів та підписується у спеціальному бланку. Якщо ж ця людина відсутня, то патрульні теж задокументовують цей факт. Сьогодні ми завітали з перевіркою на вулицю Маяковського, все в порядку – чоловік вдома. Патруль, з яким я розпочинала патрулювання звітує, що інших осіб під адміністративним наглядом вже перевірили. Міліціонери розповідають, що всіх, хто стоїть на обліку, намагаються залучати до секцій, до якоїсь громадської діяльності.
Сумніваюся, чи виходить. «Чому ж? – дивується міліціонер. Не всі, але піддаються».
Тепер можна «з чистою душею» братися за перевірку вулиць і дворів. Рухаємося від вулиці Шевченка, заходимо в двори, патрульні ліхтариками присвічують на підозрілі компанії.
І от перший «улов»: декілька чоловіків розпивають спиртні напої на лавочці біля під’їзду. Побачивши міліціонерів, насторожуються. Патрульний, підійшовши до чоловіків представляється, і робить їм зауваження щодо розпивання спиртного. Чоловіки реагують адекватно: відразу ж забирають алкоголь, та обіцяють не порушувати громадський спокій.
«Найбільше справ маємо з розпиванням алкогольних напоїв – розповідає Ігор Оласюк. Але останнім часом порушники більш-менш адекватно реагують на зауваження. Ми не зацікавлені у тому, щоб карати усіх підряд – робимо зауваження, і якщо людина бере до уваги, то все добре. Якщо ні, то їй пропонують сісти в автомобіль та поїхати на медичне освідчення».
А що ж з випадками, коли людина відмовляється проходити алкотест? Виявляється, лікар теж це фіксує, тобто записує відмову, та описує явні ознаки алкогольного сп’яніння, якщо вони є.
Поки рухаємося дворами, знову помічаємо компанію молодих людей, які тримають у руках пиво та курять цигарки. З ними – маленькі діти. Патрульний підходить, представляється, та робить зауваження. У відповідь чуємо щось на кшталт «Та ми ж нікого не чіпаємо». Патрульний повторює прохання перестати вживати пиво та курити. Нарешті, чоловіки реагують, і викидають недопалені цигарки в урну та забирають пиво.
Пройшовши ще декілька дворів, патрульні люб’язно погодилися доправити мене додому.
Прощаюся. Дякую міліціонерам за цікавий досвід. На годиннику лише 22:30, і попереду у патруля ще як мінімум декілька годин роботи.
Патрулювала вулиці Василина БОРУЦЬКА
