Скандал з агропідприємством Діброви: договори з того світу і два орендарі на один пай

До журналістів «Сили правди» звернулася мешканка села Дорогиничі Володимирського району Оксана Бабійчук. Жінка розповіла історію про те, що не може на власний розсуд розпоряджатися паями, які успадкувала від батька. Каже, орендар обдурив.

Центр журналістських розслідувань Сила правди з’ясував, що одне з найбільших на Волині агропідприємств практикує реєстрацію договорів оренди землі з покійниками, аби не втратити земельний банк. Проте, поки в суді доводило, що вони чинні, землю викупили конкуренти.

Договір з того світу?

Батько Оксани Ігор Антонюк все життя працював в колгоспі: спершу був трактористом, а коли здоровʼя вже не дозволяло давати раду такій техніці, то трудився на фермі. Після ліквідації колгоспу отримав у власність два паї загальною площею понад п’ять гектарів. Здавав їх в оренду місцевому агропідприємству «П’ятидні», отримував за землю гроші, або пшеницю. У 2017 чоловік помер, але навіть після смерті, каже донька Оксана, продовжує здавати паї в оренду і підписувати договори з того світу. 

«Коли я ще не вступила в спадщину на ту землю, я до них поїхала. Кажу, давайте я з вами перезаключу договір. Занесла їм паспортні дані свої, заяву написала на 7 років. Це було вже у 2019 році. Вони мені через два місяці подзвонили, сказали, що не згідні укладати угоду на сім років, можуть тільки від 15 до 20-и років. Сказали, хай закінчуються договори, які були оформлені на батька. А вже через рік-два я побачила, чому вони так хотіли. Попередні договори укладалися з 2007 року до 2017 року, але він в жовтні 2017-го помер. А договори виявилися заключеними татом у 2019 році, вже через два роки після смерті»

«Я позвонила в офіс «П’ятиднів» і сказала, що ви підробили договір, бо мій тато вже помер на дату укладання, вони спочатку злякалися і переконували, що такого не може бути. Я пригрозила, що буду подавати до суду. Потім вони, видно, поспілкувались зі своїми юристами, дзвонять мені і кажуть: можеш і в Верховну Раду подавати, там все нормально» 

Коли розмови з аграріями не дали результату, за словами Оксани Бабійчук, вона вирішила шукати правди у суді. Жінка сподівалася, що Феміда буде на її боці і їй вдасться нарешті повернути контроль над власною землею. 

За словами Оксани Бабійчук, важко захворіла її мама і довелося залізти в борги. Коштів, щоб найняти юристів, не було, тож подання позову затягнулося до кінця 2021 року. Далі було повномасштабне вторгнення.

У травні 2023-го Локачинський районний суд нарешті розглянув позов Оксани Бабійчук до ТОВ «П’ятидні» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками і задовольнив його повністю. 

Сільгосппідприємство не погодилось з таким рішенням і справа пішла в апеляцію. «Силі правди» вдалося побувати на засіданні у Волинському апеляційному суді і поспілкуватися з учасниками земельного конфлікту. 

«Перед першим судом вони до мене приїжджали, ніби так як на розбірки, – розповіла Оксана Бабійчук. – Директор по нашому району приїхав додому: чого це я на них подала в суд, можна договоритися. Я кажу: я ж до вас дзвонила, можна було і без суду, ви не захотіли, ви ж сказали – подавай в суд. То ми й подали. Він і каже: так, це наша помилка. Ми ж не хотіли.

Для них чомусь так земля важлива. Разом з тим вони кажуть, що вони на ній нічого не мають. Проте, коли я казала, що ми хочемо забрати і самі вирощувати, то він казав, що це не вигідно, що вони там ледве на нуль виходять. Вони вже мені пропонували, що вони в мене її куплять. В мене спершу були фінансові труднощі, бо мама хворіє сильно, то я й питалася, яка ціна. А вони як сказали ціну, то я за такі копійки продавати не захотіла. Оце вчора вони вже засіяли мій пай. Цілий вечір працювали. Впевнені, що правда буде за ними»

У товаристві «П’ятидні» вважають, що жодних прав Оксани Бабійчук не порушили, бо, попри конфлікт, вона не відмовилась від грошей, які підприємство сплачує за користування паями. А звернутись до суду жінку нібито підбурили конкуренти, які готові платити за паї більше. Про це «Силі правди» розповів юрист підприємства Богдан Котович.

«На мою думку, там є ще один орендар, який наймає адвокатів, щоб ті шукали проблемні місця в договорах. Це вже третя чи четверта справа в цьому селі з цими юристами. Ми мусимо захищатися», – зазначає Богдан Котович.

Щодо договору укладеного з покійником, то юрист пояснив ситуацію так:

«У 2007-му ми уклали договір з батьком позивачки, а зареєстрували його у 2009-му. На той момент діяло таке законодавство, що договір набував чинності з моменту реєстрації. Договір був на 10 років, тобто з 2009 до 2019. У 2017 цей чоловік прийшов до нас отримувати орендну плату і ми йому запропонували пролонгувати договірні відносини. Він погодився і підписав документи. Через місяць він помер, але нам цю інформацію ніхто не доніс і ми, коли у 2019 минув термін дії попереднього договору, передали документи у ЦНАП і зареєстрували новий» 

Орендні відносини з власниками паїв, кажуть у «П’ятиднях», планують не з сьогодні-на-сьогодні. Зазвичай про пролонгацію договору домовляються заздалегідь. 

Так аграрії пояснюють, чому щоразу від моменту підписання документів до реєстрації договору проходить чимало часу, а у випадку Ігоря Антонюка – майже два роки.

«Повірте, на момент реєстрації договору з Антонюком у нас не було жодного злого умислу. У нас до 10 тисяч орендодавців і ці договори закінчуються цілими партіями. Тож ми заздалегідь говоримо людині про пролонгацію. Наприклад, за перші пів року 40% підпишуть, за пів року ще 30% і так за два роки ми вийдемо на максимальний відсоток пролонгації», – пояснює юрист товариства.

Представнику «П’ятиднів» вдалося переконати Феміду. Спираючись на те, що у власниці землі не було жодних письмових доказів звернення до ТОВ «П’ятидні» і відмови підприємства розірвати договір оренди, Волинський апеляційний суд скасував рішення локачинського.

«Враховуючи, що орендодавець Ігор Антонюк помер під час дії договору оренди землі, до позивача Оксани Бабійчук, як спадкоємця, перейшли всі права орендодавця, і при цьому остання протягом одного місяця з дня закінчення дії попереднього договору оренди землі (24 лютого 2019 року) та з моменту набуття права власності на земельну ділянку (08 жовтня 2021 року) не повідомляла орендаря про заперечення у поновленні договорів оренди землі, то такі договори вважаються поновленими на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами оренди землі», – йдеться у постанові Волинського апеляційного суду.

Тож повернулися до того, з чого починали. Судді вважали, що відновили право товариства «П’ятидні» користуватися паями поблизу Дорогинич до 2029 року, як це прописано в договорі з Ігорем Антонюком. Аграрії думали, що виграли справу, а захист Оксани Бабійчук, готувався до касації.

Переорана полуниця і підроблений договір

Судових спорів між власниками землі і ТОВ «П’ятидні» стосовно розірвання договірних відносин на Волині є чимало і завершуються вони здебільшого не на користь позивачів. 

Зокрема, восени 2022-го господарство переорало поле з полуницею в селі Смолигів Луцького району. Власник паїв площею 5,7 гектара Валентин Ярмолюк, який навесні 2015 року уклав договори про оренду з підприємством «П’ятидні» на 7 років, вирішив їх не продовжувати. 25 липня сільгосппідприємство зібрало з землі врожай, а через три дні орендодавець висадив на своїх паях 58 тисяч саджанців полуниці. Проте, це не зупинило орендарів, у вересні вони засіяли поле пшеницею. За висновками експертизи, аграрії знищили саджанців на 217 тисяч гривень. 

Валентин Ярмолюк звернувся до суду розраховуючи на відшкодування, але програв справу. Виявилось, що 24 лютого 2022 року, тобто за місяць до закінчення чинності договору оренди набув чинності закон щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану. Ним, зокрема, передбачалось, що всі договори, термін дії яких збігав, автоматично продовжуються щонайменше на наступний рік. 

Проте, є й винятки. До прикладу, Віктор Лоборук виграв справу у Володимир-Волинському міському суді. У 2009-ому чоловік здав свій пай на території Устилузької міської ради площею 2,9 гектара товариству «П’ятидні» на 10 років. У 2019-ому відмовився продовжувати договір.

Проте у 2020-ому державний реєстратор Анна Котович зареєструвала новий договір нібито підписаний самим Віктором Лоборуком. Землю засіяли соняшником, а чоловікові перераховували на картку орендну плату розміром 3315 гривень на рік. Проте, він повернув гроші відправнику. А у 2021-ому звернувся до правоохоронців і суду. Поліція зареєструвала кримінальне провадження за статтею про використання завідомо підробленого документа. Призначена судом почеркознавча експертиза встановила, що під договором підписана інша людина і аж ніяк не Віктор Лоборук. 

В Головному управлінні Держгеокадастру на Волині порахували, що за три роки використання самовільно зайнятої агропідприємством ділянки її власникові завдали збитків на суму 28,8 тисяч гривень. Це майже втричі більша сума від тієї, яку чоловік отримав би у разі, якби договірні відносини тривали. Відтак Лобороку вдалося довести в суді, що він став жертвою махінацій великих гравців аграрного бізнесу. Рішення набрало сили 29 серпня 2023 року.

Сімейний підряд?

Керівник юридичного відділу ТОВ «П’ятидні» Богдан Котович є депутатом Устилузької міської ради, обраним у 2020 році від партії «За майбутнє». Він очолює постійну комісію з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам’яток, історичного середовища, промисловості та агропромислового комплексу у міськраді. 

А його дружина – Анна Котович, в дівоцтві Михалець, – державний реєстратор Устилузького центру надання адміністративних послуг. У 2019-ому вона, власне, і зареєструвала визнаний експертизою підробленим договір оренди з ТОВ «П’ятидні» і «договір з того світу» підписаний Ігорем Антонюком. У судових справах її ім’я фігурує в ролі третьої сторони спору.

– У деяких судових справах і навіть у кримінальному провадженні згадується ваше ім’я, як державного реєстратора, який зареєстрував договори про оренду землі для товариства «П’ятидні» відносно осіб, які вже померли на той час, або де підпис був підроблений. Як ви потрапили в таку історію? 

– Як я потрапила?..  До мене щодня потрапляють десятки заяв різних фізичних і юридичних осіб. Працюємо з договірними відносинами, тому спори між сторонами не виключені. Працюю виключно в межах своїх професійних обов’язків і виключно в межах закону. Я виступаю в цих справах як третя не зацікавлена сторона, виключно як особа, яка здійснила реєстраційні дії. Претензій до мене, як до працівника, як до реєстратора у жодної зі сторін немає.

– Дозвольте уточнити, коли приносять договір на реєстрацію, ви перевіряєте якісь дані про орендодавця, зокрема, чи живий він? Чи зобов’язаний реєстратор перевіряти дані про орендодавця? 

– Зараз так, а на той час, коли були здійснені реєстраційні дії, такої можливості у нас, реєстраторів, не було. Не було доступів до реєстрів актів цивільного стану, перевірки не здійснювалися, чи жива особа, чи померла. Ми не перевіряли, законом це було не передбачено на той час. А справжність підпису, я як працівник, навіть фізично не можу перевірити. У нас в обов’язки це не входить. 

– Коли це змінилося, відколи треба перевіряти?

– Це змінилося в 2020 році. А на той момент, коли були здійснені ті реєстраційні дії, про які ви говорите, з моєї сторони всі вимоги були виконані, суд претензій особисто до мене не мав. А спори між сторонами, це їхні питання, хай вирішують. 

– Дивіться, а хто вписує дату договору, бо у справі Оксани Бабійчук орендарі кажуть, що він чинний з моменту реєстрації, а не з моменту підписання? А дата вписана в договір та ж, що й при реєстрації.

– Я цього не можу знати, хто вписує дати. Ну, мабуть, сторона, яка його укладає, я не в курсі. На той момент, коли це було, до 20-го року, чи навіть до 21-го року, договір діяв з моменту державної реєстрації. Зараз, згідно з змінами в законодавстві, договір діє з моменту підписання. 

– Ви кажете, що ви не зацікавлена сторона, але так виходить, що Богдан Котович – ваш чоловік, і він водночас є юристом товариства «П’ятидні».

– Тоді, коли укладались договори по цих судових справах, ми були ще навіть не знайомі, ми були неодружені. Я навіть не могла співставити, що він якось там пов’язаний. Зараз я навіть заявників особисто не бачу. У нас є адміністратор ЦНАПу, всі заяви надходять до адміністратора ЦНАПу, а до мене потрапляють саме документи і електронні заяви. 

Товариство з обмеженою відповідальністю «П’ятидні» – один з найбільших виробників сільськогосподарської продукції на Волині. Підприємство засноване у 2006 році. Займається вирощуванням зернових та олійних культур, а також скотарством. Нині в обробітку близько 20 тисяч га землі. 

Директором і власником товариства є депутат Волинської обласної ради 2,5,6,7 скликань, народний депутат України 3-го скликання Валерій Діброва. І це не єдиний його бізнес-актив. До групи компаній Діброви входять близько 40 підприємств, які, окрім сільського господарства, надають послуги пов’язані з будівництвом і кредитуванням. Проте, агрофірма «П’ятидні» – головний актив. 

Раніше «Сила правди» розповідала, що компанія також опинилася серед лідерів аграрного ринку, які скупили землі, виділені Держгеокадастром учасникам АТО на Волині впродовж 2014-2020 років.

Центр журналістських розслідувань «Сила правди» звернувся до Валерія Діброви, щоб з’ясувати: історії з підробленими договорами – це звичайні непорозуміння, чи навмисна політика господарства? Проте аграрій відмовився будь-що коментувати.

«Всі питання – до адвокатів. До-побачення», – сказав Діброва і кинув слухавку. 

Голова комітету Національної аграрної академії України з питань аграрного, земельного та довкілевого права Віктор Кобилянський каже, що закон зобов’язує власне орендаря, а не орендодавця звертатися в письмовому порядку щодо продовження договорів. Якщо відмови не надходить, то договір продовжують зважаючи на мовчазну згоду власника землі. Натомість, в земельне рабство власники паїв потрапляють, бо невчасно звертаються за правничою допомогою.

«На жаль, певна залежність орендодавців від орендарів є типовим явищем. Законодавець вже зробив певні кроки аби її позбутися (змінивши статтю 33 Закону України «Про оренду землі»). Проте, для «старих» договорів вона залишається актуальною. Вирішення проблеми – в належній правничій допомозі орендодавцям. Але така допомога потрібна не тоді, коли вже виникли проблеми, а насамперед на етапі укладення договорів чи додаткових угод до них. На жаль, більшість власників землі цього не розуміли. Тому вони, або їх спадкоємці, і потерпають зараз.

Вишукування проблемних місць в договорах, навіть якщо це робиться конкурентами, не є порушенням закону. А ось використання підробленого документу є. З іншої сторони, наявність депутатського статусу у представника орендаря та родинних зв’язків з державним реєстратором не є порушенням закону. Але викликає цілком слушні запитання», – зазначає Віктор Кобилянський.

Новий поворот. Поки аграрії намагалися повернути право оренди, землю викупили конкуренти

Поки готувалась ця публікація Центр журналістських розслідувань «Сила правди» з’ясував, що земельні ділянки, щодо яких тривають суди, Оксані Бабійчук не належать. Кілька місяців тому у паїв зявилася нова власниця – Юлія Рудчук. Окрім того, згідно з інформацією з Державного земельного кадастру, у вересні вона здала одну з ділянок в оренду місцевому фермерському господарству «Надія».

Здивуванню не було меж. З приводу чого тоді збирався суд і в якому статусі були його учасники? 

Оксана Бабійчук не заперечує, що продала землю. Каже, раніше позичала в Юлії Рудчук гроші на лікування матері і треба було розрахуватись. Тож, після того як суд в Локачах постановив, що правда і всі права на землю на її боці, вона її продала, натомість не повідомивши про це ні своїх адвокатів, ні суд, ні «П’ятидні». В апеляцію прийшла, бо там йшлося про період, коли власницею землі була вона.

До слова, здивованими розвитком подій були не тільки ті, кого суд вважає орендарями, а й ті, хто має таке право згідно з записами в державному кадастрі.

«Ви мені дзвоните і кажете, що така ситуація. Я її щойно і перевірив. Це правда. Ну, що я можу сказати? Все тільки починається. Я скільки землею займаюсь, а досі не думав, що таке може бути. Що державний реєстратор може зареєструвати договір оренди спираючись на рішення суду, яке не набрало чинності. Це сюжет для кіно. Ну, що далі? Напевне, знову суд», – каже юрист ТОВ «П’ятидні» Богдан Котович.  

А нового орендаря, власника фермерського господарства «Надія» Віктора Ревка здивувало інше – рішення Волинського апеляційного суду, про яке він, схоже, навіть не здогадувався.

– Скажіть, як ви взяли в оренду землю, щодо якої тривають суди? В апеляційному суді Оксана Бабійчук програла, а отже договір з товариством «П’ятидні» суд залишив чинним – цікавимося.

– Там був ще якийсь суд?! Як міг суд таке постановити, якщо вони укладали договір з померлою людиною? Ну, ясно як. Заплатили. Знаєте, земля є моя. Хай суд зараз виносить… я не знаю… – відповідає Віктор Ревко.

– А як ви маєте нею користуватись? От фактично зараз, по-моєму, «П’ятидні» її вже засіяли?

– Ну, і що? Ділянка моя. Діло в тому, що вони казали, що не будуть апеляцію подавати. Я ці ділянки купив, я ж мав право купити?

– То ви їх купили, не взяли в оренду, а купили? А хто така Юлія Рудчук?

– Племінниця. 

Спробуємо встановити хронологію подій доведення історії до абсурду. 

15 травня Локачинський районний суд виніс рішення на користь Оксани Бабійчук і зобов’язав скасувати реєстрацію договорів оренди з ТОВ «П’ятидні». 31 травня в Державному земельному кадастрі з’являється запис про нову власницю одного з паїв – Юлію Рудчук. 2-го червня Юлія Рудчук здає цей шматок землі в оренду Фермерському господарству «Надія».

23-го червня до Волинського апеляційного суду надходить апеляційна скарга товариства «П’ятидні» на рішення Локачинського районного суду. А 28 червня у Державному земельному кадастрі з’являється ще один новий запис вже щодо другого паю Бабійчук. Він теж переходить Юлії Рудчук. 11 вересня Волинський апеляційний суд скасовує рішення своїх колег з Локач щодо обох паїв і «відновлює» договір оренди з «П’ятиднями».

Однозначно, суд не зумів поставити крапку в цій історії. На прудких орендарів знайшлися ще прудкіші. Як тепер мають виконати рішення і хто має право обробляти землю, схоже, не знає жодна зі сторін конфлікту. Тож, цілком ймовірно, це ще не кінець судової тяганини.